«У 72 роки продаю журавлину, щоб прожити»: як пенсіонери на ринку у Луцьку знаходять додатковий заробіток

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

03 листопада 2026 р. 10:24

03 листопада 2026 р. 10:24

На Луцькому ринку пенсіонери не лише купують, а й самі стоять за прилавками. Продають те, що виростили на городі, зібрали чи приготували власноруч. За кожним товаром праця, а за кожною заробленою гривнею свої потреби. Для декого навіть звичайні продукти стають витратою, яку доводиться ретельно обдумувати.

Про це йдеться у сюжеті каналу Аверс .

«Мені 72 роки, я ходжу журавлину збираю, щоб прожити. Машина дров — 15 тисяч», — каже пенсіонерка Галина.

— В чому стали собі більше відмовляти? На чому більше економити?

— На харчах доводиться економити, тому що не хватає. Все ж подорожчало. Все купляємо таке дешевше.

Попри вік багато людей продовжують працювати. Не чекають, поки хтось допоможе, а самі шукають можливості заробити. На життя не нарікають, просто роблять те, до чого звикли.

«Головне, що я можу за світло заплатити, знаєте. Пенсія прийшла — я заплатила за світло. На ліки то мені багато не треба. Дякую Богу. Здоров'я ще є там знімаль продукти. Ми в селі живемо, тримаємо корову, свині, птицю, яйця є, все є, але треба робити», — розповіла пенсіонерка Людмила.

Під час торгівлі бачать не лише покупців, а й чужі труднощі. Чоловік каже, що пенсіонери серед його постійних клієнтів і коли людям бракує грошей, то віддає задарма. Каже, не може залишитися байдужим, коли бачить, що людина не має грошей.

«Мало людей, пенсіонери, ті, що грошей нема, роздаю. Шкода таких людей», — каже продавець Володимир.

Та не кожен виходить продавати через нестачу грошей. Справа, яка колись була просто хобі, з часом перетворилася на можливість трохи підзаробити.

«Вже давно ее на пенсії, ну, не можу без землі. То перейшла вже на квіти, бо вирощувала потрошки для себе. Ну, вже забагато їх стало в мене. Та й давай вже продавати. Зразу сумками возила, а зараз вже наймаю машини, вожу машинами. Ну, і так само і картоплю вирощую, і овочі всі, і ее капуста, морква, буряки. Зараз, як вже на пенсії, то моє хобі. Рано встаю і обходжу кругом. А що розцвіло? А що, а що має зацвісти? А яке то буде?», — каже продавчиня Ольга.

У кожного своя причина приходити на ринок. Комусь потрібно заробити на продукти, хтось не уявляє себе без роботи, а хтось просто перетворив улюблену справу на підробіток. І за кожним прилавком своя історія про те, як люди облаштовують своє життя на пенсії та знаходять можливість рухатись далі.