«Живемо, працюємо, віримо»: як господарство «Олімп» тримається в часи війни (ВІДЕО)

29 липня 2025 р. 10:01

29 липня 2025 р. 10:01

У складні воєнні роки аграрії продовжують тримати свій фронт — на полях. Господарство «Олімп», не лише зберігає стабільність, а й демонструє ріст. Керівниця господарства Ольга Калиман розповідає про зміни за останній рік, виклики, підтримку колективу й сміливі аграрні експерименти.

«Як бути далі?» — питання, яке сьогодні звучить найчастіше

Очоливши фермерське господарство “Олімп”, яке дісталося від батька, Ольга Калиман постала перед викликом зберегти, примножити та розвивати аграрну сімейну справу. Довелося багато вчитися, переймати досвід колег-аграріїв та здобувати власний. З 2022 року перед аграрницею постало більш складне випробування — втримати господарство під час війни. І хоч питання: “Як бути далі?” керівниця господарства часто собі ставить, все ж робота в господарстві не зупиняється.

- По технології обробки грунту залишилось те саме, обробляємо, як і раніше, — розповідає Ольга Калиман. — Хоча останнім часом, з огляду на реалії сьогодення, довелося задуматися: як оптимізувати виробництво? Як мінімізувати ризики й втрати?

Автор: Ірина СИТНІК

Колектив господарства зазнав змін, але це не стало перепоною в роботі:

- Ми сіли колективом, обговорили ситуацію. Є люди, на яких поклали більше обов’язків. Стали, так би мовити, більш залучені до процесу.

Попри війну, земельний банк «Олімпу» зріс:

- Люди йдуть, віддають паї. Особливо ті, хто раніше сам обробляв. Різні ситуації бувають. Але загалом — земельний банк росте, і це хороший показник. Господарство тримається, користується авторитетом.

Автор: Ірина СИТНІК

Новий агроном і нові надії

По сортах і гібридах насіння щось обирали особливе цьогоріч? — запитую керівницю.

- До агронома підемо — він розкаже. У нас, до речі, новий агроном, — усміхається пані Ольга.

Цього сезону в команді з’явився новий спеціаліст, який прийшов до господарства восени — саме в розпал збирання соняшнику.

- Познайомилися, поспілкувалися — сподобався. У минулому працював на великому підприємстві, саме в агрономії має певний досвід.

Автор: Ірина СИТНІК

Агроном — вимушено переїхав з родиною до більш безпечного місця. Його рідний дім залишився в окупації. Жити там більше неможливо. Тепер він — частина команди “Олімп”.

- Агроном переживає за все, прямо душею горить, — говорить керівниця підприємства.

«Цей рік — найважчий»: історія агронома з Богоявленки Віталія Ткаченка

Віталій Ткаченко — новий агроном господарства «Олімп». Дев’ять місяців тому він приїхав у село Троїцьке на Дніпропетровщині з прифронтового Донбасу. Його рідна Богоявленка, що поблизу Вугледара, нині окупована.

- Війна змусила виїхати з Мар’їнського району, село Богоявленка. Там я також працював агрономом. Але колектив господарство виїхав, і зараз те все майно та землі, що належали господарству вже в окупації.

Автор: Ірина СИТНІК

Оселився та з першого ж дня шукав можливість працювати за фахом.

- Спершу вивіз родину, а вже згодом сам. У мене дружина і донька. Доньці 20 років. Навчається в Харкові — щойно закінчила бакалаврат, зараз вступає в магістратуру. Переїхали, родину ж годувати треба, почав шукати роботу, — каже чоловік. — Життя складне. І рік важкий.

Про окупацію говорить стримано, але боляче:

- Ми жили всього за 7 кілометрів від Вугледара. Хто знає, що там було — той зрозуміє. Від самого міста, по суті, нічого не залишилося…

Рік сподівань і викликів

Свою працю в «Олімпі» Віталій Ткаченко розпочав із минулорічної посівної. Зараз жнива, тож агроном вже займається збором озимої пшениці.

- Починав із посіву озимої пшениці сорту «Подолянка», друга репродукція. Сіяли 10 жовтня, вже в суху землю — вологи не було. Висівали 6 мільйонів на гектар, бо пізні терміни, — пояснює агроном.

Отримали гарні сходи пшениці. Навесні — підживлення аміачною селітрою:

- Вносили по 160 кілограмів добрив на гектар локально. Планували ще карбамід, але через відсутність вологи агроприйом не проводили, — продовжує агроном.

У квітні пшеницю обробили мікродобривами, стимуляторами росту, провели захист від шкідників. У травні — гербіцидна обробка. Далі — спека.

- Пшениця просто почала сохнути. Але поле — чисте, в задовільному стані. Вологість зерна — 9–10%. Такого ще не було», — зізнається агроном.

Автор: Ірина СИТНІК

Вологість рослини за агрономічними мірками — дуже низька. Базисна вологість — 14%.

- Буває 12–13% вологості зерна, але щоб пшениця мала 9% — у моїй практиці такого ще не було. Згоріла. Це такий рік.

Жнива почали 8 липня, вже зібрали понад 200 гектарів озимої пшениці:

- Хлопці працюють. Дай Бог, зберемо — все буде добре.

«Життя покаже»

- Плануєте залишитися в Петропавлівщині працювати?

- Життя покаже. Всі сподіваємось на мир, на деокупацію. Хоч і розуміємо, що не скоро. Але зараз живемо там, де можемо, — відповідає агроном.

Автор: Ірина СИТНІК

Погоду у Дніпропетровській області Віталій уже порівнює зі звичною для Донбасу:

- Пам’ятаю Дніпропетровщина завжди була багата на опади. А цього року — погода така, як у нас на Донбасі була останні п’ять років: сухо. І якщо раніше на цих полях очікували добрі врожаї, то зараз — удвічі менше, ніж планувалось.

«Нас стало менше, але ми стали сильніші»

Сьогодні у фермерському господарстві «Олімп» працює 16 осіб. Це менше, ніж колись, але, як каже керівниця, — якість важливіша за кількість:

- Нас стало менше, проте ми стали сильніші. Бо кожен знає, для чого він тут. І всі працюють на результат, — говорить керівниця.

Автор: Ірина СИТНІК

Ольга Калиман переконана: головне в команді — це людське бажання:

- Якщо приходить до нас хлопець і скаже: «Хочу працювати!» — ми тільки за. Якщо є бажання, то ми — тільки за. Бо нині це найбільша цінність: людське бажання трудитися й досягати. І тоді з’являється команда. Тоді ми всі разом. По-іншому зараз не виходить.

Поля засіяні. Робота триває.

Попри постійні загрози, посівна кампанія була проведена повністю:

- Поки що живемо, працюємо. Поля засіяли повністю, зараз уже й збираємо. Почали з пшениці.

Автор: Ірина СИТНІК

Основні культури сезону — пшениця та соняшник. Але цьогоріч спробували й кукурудзу:

- Ще й кукурудзу цього року засіяли. Ми її давно не сіяли. Особисто на моїй практиці — взагалі жодного разу. Захотілося спробувати. Засіяли трошки — будемо дивитись на результат. Гарно піднялася, всі хвалять. Подивимося, — говорить Ольга.

- Тобто планували дві культури, а навесні вирішили додати третю? — уточнюю.

- Так. Весною засіяли кукурудзу. Хочеться додати ще культуру, — відповідає Ольга. — Пшениці в нас більше 600 гектарів, соняшника — понад 1000. А кукурудзи — 50 гектарів, для проби.

Автор: Ірина СИТНІК

«Найважче питання — чи все вдається?»

- Це таке… найважче питання. Якщо є результат — значить, вдається. А що щось інколи не виходить — то й нехай, підемо іншим шляхом. Головне, що ми працюємо. Наша робота — це степ. Посіяли — жнемо. І сподіваємося, що й восени зможемо зібрати, і ще встигнемо засіяти озимі.

Це вже буде результат. Бо найбільше, чого нині бракує, — стабільності:

- Ми не можемо розвиватися так, як нам хотілося б. Не можемо. Хоча бажання є. Але такі умови. Війна. Це продовження боротьби. Щодня, — говорить Ольга.

Притулок для своїх

Господарство стало прихистком не лише для техніки й зерна, а й для людей.

- Було таке. Ми зберігаємо речі, і час від часу в нас проживають люди — і друзі, і колеги. Ось зараз колега з Межової — у нього складна ситуація. Поки що зберігає речі в нас. До того була сім’я з Бажаного — жили тут деякий час.

Автор: Ірина СИТНІК

За словами пані Ольги, допомога — це те, що вони можуть і хочуть робити:

- Якщо є потреба — ми не відмовляємо. Робимо, що можемо.

У селі чимало вимушено переміщених людей, але до господарства звернувся тільки один — нинішній агроном.

- Не знаю, чому. Може, через те, що міські — соромляться сільської роботи? — розмірковує Ольга. — Ми ж відкриті. Хай досвіду небагато — головне, щоб було бажання. У нас ніхто нікого не відвертає. Хлопці завжди допоможуть, пояснять. Бо ж видно відразу: людина хоче — працює, не хоче — не буде.

Автор: Ірина СИТНІК

Погода, яка не щадить

Окрім війни, сільське господарство залежить ще від одного непередбачуваного фактору — погоди.

- Цього року весна була з опадами — більше, ніж торік. Але, судячи з розвитку рослин, — усе одно недостатньо. От дивлюсь по соняху: ті, що ранні, встигли набрати масу. А пізні — зупиняються в рості, чекають рясного дощу.

Автор: Ірина СИТНІК

Ольга пояснює це явище просто:

- Рослина відчуває нестачу вологи. І тоді вже формується дрібною. Чекаємо дощів. Таких, знаєте, як раніше: три дні заливає, і ми всі щасливі. А зараз дощ крайком іде, нас минає. Кліматична зона така.

Поки тривають жнива, погода ще тримається. Соняшник формує «зірочку», вже є кошики. Але через розтягнуту посівну — рослини дуже різні.

- Рослинам потрібна волога. І кукурудзі відповідно, бо вона ще цвіте, формує качанчики. От поки що мені вона подобається, ця кукурудза, — усміхається дівчина. — Не знаю, чого всі кажуть, що кукурудза така вибаглива. Подивимось, як вона покаже себе у нас, у нашому регіоні. Якщо добре — будемо сіяти більше, - підсумовує Ольга.

Ринок і ризики зберігання

Урожай — це тільки частина справи. Інше питання — як і коли його продавати.

- Як завжди, десь за три тижні до жнив ціна впала, — зітхає керівниця. — Тому поки що збираємо, але не продаємо. Чекаємо вигідніших пропозицій на реалізацію зерна.

Автор: Ірина СИТНІК

Господарство має свої приміщення для зберігання, але війна вносить і тут корективи:

- Достатньо маємо своїх приміщень. Але, знову ж таки, через воєнну обстановку… Є сумніви. Можливо, частину урожаю доведеться здати на зберігання в елеватори. А може, й усе. Подивимось.

І наостанок — гірка усмішка, точне порівняння:

- Навіщо грати в азартні ігри, якщо можна піти в сільське господарство? Тут щодня — як рулетка. Дивишся на ситуацію: зберігати? Продавати? Чекати? Тут і кмітливість потрібна, і везіння.

Нову техніку не купують — але все на ходу

- Технічний парк підприємства не оновлювали. Все, що маємо — вчасно ремонтуємо: і капітально, і поточно. Поки що вистачає. Гектарів у нас не так уже й мало, але й не так багато, щоб ще щось купувати додатково, технічного парку вистачить на ще більший обробіток масиву землі. Хоча, звісно, кожному аграрію хочеться нову техніку… Але ми — дивимось по ситуації.

Автор: Ірина СИТНІК

Пані Ольга перераховує:

- Є і John Deere, і New Holland, і Case. Є чим працювати. І є кому.

Команда тримається — навіть попри втрати

Скорочення були, але ті, хто залишився — працюють на совість. У полі сьогодні — двоє комбайнерів:

- Вадим Куц та Андрій Скирда. Обоє досвідчені. Працюють як годинник.

Автор: Ірина СИТНІК

Серед водіїв — і новачки, й перевірені кадри. Один із нових — Олександр Ільїн, переселенець із села Курахівка на Донеччині:

- Родина Олександра Ільїна теж залишилися і без дому, і без Батьківщини… Олександр працює в нашому господарстві третій місяць. Він і водій, і майстер на всі руки. Якщо треба — ремонтує техніку, допомагає. Дуже задоволена ним. І це ще раз доводить: якщо людина хоче працювати — вона покаже результат. Я думаю, покаже добре, — додає керівниця з вірою.

Олександр Ільїн оселився з родиною в Петропавлівці, шукав роботу за фахом, знайшов у ФГ “Олімп”.

- Я з Донеччини, селище Курахівка. Коли оголосили примусову евакуацію, забрав родину й переїхав до Петропавлівки. Маю троє синів. Зараз наше село окуповане. Будинок частково зруйнований, ми виїхали за місяць до окупації селища. Шкода звісно рідного дому, бо все зробили для себе.

Автор: Ірина СИТНІК

На батьківщині подружжя працювало в агрофірмі “Агропромсервіс”. Тож вже на новому місці роботу шукали вже у знайомій сфері.

- Працював головним інженером, а дружина різноробочою на току. Знайомі дали нам будинок безкоштовно, потім роботу підказали. Прийшов у “Олімп” на посаду водія. Колектив мене прийняв гарно, спрацювалися. Сьогодні за півня 8 машин відвіз на тік.

Олександр з родиною обживаються на новому місці та про свій дім не забувають.

- Мрію, аби закінчилася війна. Додому хочеться, — зізнається Олександр.

Автор: Ірина СИТНІК

Молоді кадри — теж свіжий подих

З водіїв у полі сьогодні також Павло Ковальов:

- Він у нас і на навантажувачу “Маніту” працює, і водій вантажівки. Головне — що все йому вдається. Були деякі сумніви, але ж треба пробувати, і це правильний крок. Тут — так, там — інакше. Десь не вдається — кажу йому: «Мене включайте. Поїдемо, зробимо».

Автор: Ірина СИТНІК

Автор: Ірина СИТНІК

Микола Пущаєнко відповідає в полі за пожежну охорону. В його розпорядженні потужний трактор “Нью Холланд” з ємностями з водою.

- З 8-ї ранку в полі. П’ятий день працюємо. Якщо десь щось спалахне, їду тушити. Зараз це моє завдання. Потім буде обробіток грунту дисковою бороною, буду готувати землю під оранку та рихлення, провокувати бур’яни дискуванням. Все добре наразі, вивантаження в нормі, хлопці встигають відвозити зерно на тік. Працюють добре, — говорить Микола.

Усе — на плечах керівниці

Ольга Калиман не просто керує — вона бере участь у кожному процесі.

- Що привезти, що відвезти — це я і моя надійна підтримка. Нічого страшного в цьому немає. Головне — аби був час. Бо документів теж вистачає, і нюансів багато, які забирають час.

Автор: Ірина СИТНІК

Бухгалтерія — стабільна опора

- У нас усе без змін. Галина Гнатівна, Поєдинцева Наталія й Коваленко Люба ведуть усю нашу бухгалтерію. Пані Галина — більше на дистанційній основі, вже вік. Але завжди на зв’язку, консультує.

У розпалі — жнива. На полі — техніка, поруч — керівниця господарства «Олімп» Ольга Калиман. Вона чесно визнає: результат — не всюди однаковий. Усе залежить від поля, погоди, й навіть… вчасного інсектициду.

- Поля різні — і результат різний. Десь краще, десь гірше. Мороз своє зробив, на жаль… Погода така.

Автор: Ірина СИТНІК

Урожай ще не зібраний повністю:

- Ми десь на середині. Є ще кращі поля, туди підемо далі. От буває — дивишся на поле: гарне, рівне, колосочок до колосочка. А як техніка починає працювати — видно одразу, де мороз вдарив.

Про врожайність — без прикрас

Пока що найбільше було 28 центнерів. Хоча хотіли б більше тридцяти. Є такі поля, де ми вклалися — і добриво дали, і підживлення, і захист. Все робимо, все, що треба.

Але зона тут — не найпростіша:

- Ризиковане землеробство. Так, така зона. Але ми працюємо. Бо іншого вибору немає.

Автор: Ірина СИТНІК

Про захист: «Хочу йти на випередження»

Один із найважливіших чинників — вчасний захист рослин. Особливо цьогоріч, коли погода змінюється, шкідники активізуються не за графіком.

- Як прийшов новий агроном, ми з ним одразу обговорили одне — я хочу йти на випередження, — каже керівниця. — Бачимо фазу розвитку рослини — і вносимо ЗЗР, інсектицид і контактний і системний, орієнтуємося на фази розвитку рослини і ситуацію. Також дбайливо підбираємо фунгіциди.

Автор: Ірина СИТНІК

Ольга переконана:

- Хтось скаже, що це додаткові витрати. А я вважаю — це й є правильне господарське ставлення. Якщо рослину захистити вчасно — не буде й шкідників та хвороб, а значить буде врожай.

Цьогоріч нових загроз не фіксували. Торік проблемою був кліщ на соняшнику. Але цього сезону ситуація стабільна.

- Кліщ рослинний — специфічний. Обробляєш — не обробляєш… Якщо не вгадав із фазою — нічого не дасть. Та й спека сприяє йому. Якщо жара протримається — може почати шкодити. Але, може, ще підуть дощі. Воно ж усе пов’язано: і шкідники, і рослина, і клімат.

Автор: Ірина СИТНІК

Аграрна гнучкість — як виживання

Ольга Калиман зізнається: планувати важко, усе доводиться коригувати «в полі».

- Наприклад, думали зробити дві фунгіцидні обробки пшениці. Але раптово пішла спека, достигати вона стала швидко. І по грошах воно вже затратно. Тому вирішили зробити одну обробку.

І пояснює:

- Бо якщо далі тягнути — сенсу нема. Рослина вже не візьме, вона вже виводить ресурс і формує зерно.

Автор: Ірина СИТНІК

П’ятий рік Ольга Калиман самостійно керує господарством «Олімп». Її робота — це не тільки про землю, добрива й техніку. Це постійне рішення: коли обробити, чим підгодувати, чи варто ризикувати. І головне — вміти бачити перспективу.

- Так, дивимося на рослину. Якщо спека — рослина «знає»: вологи не буде. Тоді й підживлення вже не візьме, хоч скільки його не давай.

Ольга зупиняється на мить. Усміхається:

- П’ять років уже, як я в цій справі. Здається, тільки вчора починали — а вже п’ятий рік.

Автор: Ірина СИТНІК

Досвід — це не про роки, а про рішення

- Я свого досвіду маю достатньо, — каже вона. — Агроном буває: «Я поїхав, побачив, думаю — отак». А я кажу: «Добре, добре, зараз сама подивлюся». Поїхала — подивилася. Кажу: «Ні, давайте трохи внесемо корективи, бо я бачу, що отак і отак».

У господарстві немає сліпого виконання — є жива дискусія:

- Є, і це правильно. Але агроном у нас дуже економний. Він кожну копійку рахує. Я кажу: «Стоп. Я не проти використати й дорожчі ЗЗР, та підживлення. Ми ж маємо виходити з того, що отримаємо на фініші. Бо я бачу там потенціал».

Автор: Ірина СИТНІК

Між економією і якістю— гармонія

- Агроном зі свого боку дивиться. Там, де він раніше працював, може, була тотальна економія — усе правильно. Але має бути гармонія. Бо це продукція, яку ще треба буде реалізовувати. І вона має бути якісна — тоді буде й попит.

Реалізація — з обережністю

Поки що продаж не поспішають починати:

- Зараз поки що збираємо. Не продаємо. Як буде ціна — побачимо. А так то ринок є: і приїжджають викупляти, і ми возимо. Але кожен день щось міняється. Ви ж бачите, яка ситуація — у людей сусідніх громад біда. І не дай Боже, щоб ми з цим зіткнулися. Усі переживають.

Автор: Ірина СИТНІК

Колектив — перевірений часом

Вже традиційно вирушаємо з Ольгою в поле. Туди, де гаряче, бо і на дворі спека, і робота кипить.

Автор: Ірина СИТНІК

Потужні комбайни ходять пшеничними полями, мов кораблі на хвилях. Сідаємо до комбайну і разом з комбайнером збираємо пшеницю. Комбайнер тим часом розповідає, що бачить на моніторі, яка врожайність, волога зерна. Поглядаємо й на бункер, який поступово наповнюється сонячним зерном.

Полем поважно ходять лелеки, вони зовсім не бояться потужної техніки, тож мирно крокують полем та ловлять гризунів.

Автор: Ірина СИТНІК

Щойно бункер наповнився, до комбайну під’їжджає вантажівка і все зібране зерно пересипають в кузов вантажівки. Тоді вже водій мчить до складу та вивантажує новий урожай на зберігання.

На складі сьогодні працюють Наталя Тютченко і Олександр Повражик. А от студентів цього року не було:

- Ми щороку заключаємо договір з Петропавлівським професійно-технічним училищем. Але цього року студентів нам не було.

Автор: Ірина СИТНІК

Наталя та Олександр зерно віють, підгортають у купи та тримають склад у чистоті.

- Зустрічаємо перші врожаї. Машини везуть пшеницю. Усі працюють. Робота ладиться: сушимо, віємо, буртуємо зерно, — говорить Олександр.

- Янгола-охоронця усім нашим комбайнерам, трактористам, агроному, керівниці господарства. Аби нічого не сталося лихого, — бажає колективу Наталя Тютченко.

«Земля дає відповідь»

Попри всі труднощі, господарство «Олімп» не зупиняється. Тут не втрачають віри в працю, в команду й у те, що земля, навіть у найважчі часи, не зраджує тих, хто дбає про неї щиро.

- Живемо, працюємо, віримо, — каже наостанок Ольга Калиман. — А земля завжди дає відповідь взаємністю.

Автор: Ірина СИТНІК

Дніпровські