ЕКСКЛЮЗИВ Шукаємо роботу: чи є ейджизм у Дніпрі та як із ним боротися

29 липня 2025 р. 10:08

29 липня 2025 р. 10:08

Що таке  ейджизм? Це упереджене ставлення до людини лише через її вік, зокрема, коли це стає причиною відмови у працевлаштуванні. У той самий час, попри загальні уявлення про дискримінацію за віком на ринку праці, ситуація у Дніпрі зараз виглядає дещо інакше. Як саме – дізнавалась журналістка видання «Наше місто».

Андрій Колєсніков хоче працювати у будівництві

59-річний Андрій Колєсніков переїхав із Сіверськодонецька ще в березні 2022 року. Каже, що дорога була надскладною — евакуація під звуки вибухів, страх за близьких, невідомість. У Дніпрі оселився разом із громадянською дружиною та її мамою. Спершу жили в гуртожитку, а згодом — у шелтері.

У рідному місті чоловік працював на будівництві: клав плитку, штукатурив, розмальовував стіни. Тут, у Дніпрі, також взявся за будь-яку роботу — спочатку прибирав території, допомагав із ремонтами, зараз працює прибиральником у профтехучилищі.

– Я по життю робочий, руками люблю працювати — укладка плитки, шпаклівка, ремонти, – зізнається пан Андрій.  –  Училище ми ремонтували — за це трохи платили. Не скажу, що мене хтось відштовхував через вік — пропозиції роботи були, і я брався за неї. Але все одно хочеться повернутись до своєї спеціальності. У 59 років я ще можу багато. Поки що моя робота мене влаштовує, але душею я — будівельник.

Андрій додає: фізично він ще «в повному порядку», готовий до активної праці . Але розуміє, що з віком шанси знайти щось своє меншають. Все частіше пропонують просту фізичну роботу — прибирання, підсобні завдання.

–  Я себе добре почуваю –  морально й фізично, – підсумовує Андрій Колєсніков.  – Але знаю, що моїм ровесникам  через вік іноді не дають шанс. Це неправильно. У нас є досвід, витривалість, відповідальність. Дайте можливість — і ми зробимо більше і краще, ніж 25-річні.

Світлана Старик знайшла роботу за спеціальністю

Світлані Старик теж 59, вона приїхала до Дніпра з Покровська, коли жити там стало небезпечно. У неї не було підтримки — чоловік помер, родичів поруч не залишилося. Але замість паніки жінка вирішила діяти. Вже наступного дня після переїзду Світлана вийшла на роботу.

–  Я працюю апаратницею-гідрометалургом — за спеціальністю, – розповідає пані Світлана.  – Роботу в Дніпрі знайшла ще, коли була вдома: переглядала вакансії в інтернеті, подзвонила, домовилася. Мене прийняли одразу. Досвід, знання, стаж — цього вистачило. Жодних розмов про вік, і це дало мені сили. Після всього, що сталося, так важливо відчувати, що тебе цінують.

Пані Світлана має 16,5 років стажу на попередньому виробництві. Вона звикла до відповідальності, а тепер вже – й до нового колективу. Каже, що їй пощастило — ейджизму не було. Але не у всіх так складається.

– Мої знайомі стикалися з такими ситуаціями, коли їх не брали, хоч стаж був, – згадує жінка. – Важливо, щоб про це говорили. Людям старшого віку складно починати з нуля, особливо коли залишився один. Треба дати їм шанс. Для мене важливо бути корисною і почувати себе на своєму місці.

Петро Кунченко після поранення працює прибиральником

73-річний Петро Кунченко –  один із тих, кого евакуювали буквально з вулиці. У Сіверськодонецьку чоловік зазнав поранення під час обстрілу. Ударна хвиля збила його з ніг, він втратив свідомість. Прийшов до тями вже у лікарні в Дніпрі. Після лікування — поселення у шелтері.

–  Я довго відновлювався, але потім вирішив: буду працювати, – каже пан Петро.  – Пішов прибирати територію в архіві. Робота неважка, але дає відчуття, що я потрібен. Ніхто не питав мій вік — запропонували, я погодився. Бо сидіти без діла — то найгірше.

До пенсії Петро також працював прибиральником, а ще — у будівельній сфері. Він поки що не став шукати іншу роботу — каже, задоволений тим, що має, після усього пережитого. Йому важко було працевлаштуватись одразу, але не через вік, а через стан здоров’я.

Антоніні Ткаченко ніколи працювати

Антоніна Ткаченко — справжній приклад активного старіння. Вона приїхала до Дніпра з Покровська три роки тому. Нещодавно дізналася, що її квартиру зруйнувала російська ракета. Спочатку жила в кімнаті з 11 іншими людьми. Потім кількість сусідів зменшилась, і з’явився особистий простір. А ось бажання працювати — не з’явилося. Жінці 74, і вона вважає, що ходити на роботу їй вже запізно.

–  Я не шукала роботу, – не приховує пані Антонина.  – У моєму віці, коли молодь не беруть, що вже казати про нас. У мене великий досвід: я очолювала великий відділ, займалася охороною праці, екологією, працювала на залізниці. Але зараз — я в іншій фазі життя. І зайнята більше, ніж коли працювала.

Антоніна відвідує Університет третього віку , а саме – займається східними танцями, тайським боксом, йогою, плаванням, фітнесом. Каже, її день розписано буквально по годинах. Вона навіть веде щоденник, де планує кожен день свого тижня.

–  Я знаю багатьох, кому відмовили у роботі саме через вік, – стверджує Антоніна Ткаченко.  – Люди були з досвідом, фахові, готові працювати. Але їм казали — «вибачте, вік не той». Це боляче. Тож я собі пообіцяла — більше не буду доводити свою спроможність. Живу повноцінно і цікаво. Робота — не єдиний спосіб відчувати себе потрібною.

Роботодавці полюють за пенсіонерами

Так, сьогодні не завжди та не всім вдається знайти бажану роботу , як то кажуть, з першої спроби. Але у багатьох випадках причина відмов  – не у віці здобувачів, а у браку відповідної кваліфікації. Про те, як розпізнати справжній ейджизм, як йому протистояти та яка реальна ситуація в місті, розповіла Тетяна Янушкевич, очільниця Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради.

– Якщо людина відгукується на вакансію, не маючи необхідної освіти чи досвіду, і їй відмовляють  — це не ейджизм, – наголошує Тетяна Янушкевич.  –  Але, якщо відмова сталася лише через вік, це вже дискримінація. Наприклад, не можна відмовити у працевлаштуванні охоронцю, адміністратору чи секретарю лише через те, що йому понад 60 років. У таких випадках можна звертатися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини зі скаргою. В Україні діє закон про протидію дискримінації, і він захищає всіх громадян. Ми завжди рекомендуємо писати заяву, якщо є підозра, що відмова була незаконною. Це перший крок до справедливості.

Зараз на ринку праці ситуація змінилася кардинально. Через мобілізацію, міграцію та дистанційні форми зайнятості багато роботодавців охоче працевлаштовують людей пенсійного віку. У Дніпропетровській області сьогодні працює близько 27% пенсіонерів — це близько 250 тисяч осіб. Наприклад, лише в мережі супермаркетів АТБ у місті Дніпро офіційно працюють 223 пенсіонери.

– Наші пенсіонери працюють не гірше за молодь, – впевнена Тетяна Янушкевич.  – Вони — бухгалтери, юристи, медпрацівники, прибиральниці, бібліотекарі. Усі ці вакансії відкриті для людей старшого віку. Якщо хтось один не бере на роботу — інший обов’язково візьме. Адже в умовах кадрового дефіциту роботодавці звертають  увагу не на вік, а на досвід та надійність. І все частіше саме старші люди відповідають цим критеріям. Ми бачимо, що ейджизм поступово відступає, бо попит на працівників зростає.

Крім того, у Дніпрі активно працює сайт work.dniprorada.gov.ua , де можна безкоштовно розмістити своє резюме або переглянути вакансії. Це зручно як для роботодавців, так і для тих, хто шукає роботу, незалежно від віку. Серед тих, хто останніми роками переїхав до Дніпра через війну, велика кількість людей поважного віку.  Місто допомогло їм з житлом, та й роботу, як з’ясувалось, знайти не так вже складно. Було б бажання.

Фото Володимира Федорищева та з відкритих джерел.

Нагадаємо, раніше ми писали про те, які вакансії для пенсіонерів є в Україні 2025.

Дніпровські