ЕКСКЛЮЗИВ Дерусифікація вулиць у Дніпрі: як місто повертає свою історію та вшановує героїв

29 вересня 2025 р. 10:02

29 вересня 2025 р. 10:02

У Дніпрі триває масштабний процес дерусифікації та деколонізації топоніміки. За останні роки сотні вулиць, провулків, скверів і площ отримали нові назви. Частина з них повертає історичну спадщину міста, інші – увічнюють пам’ять загиблих захисників України та цілих військових підрозділів. Про це розповідає “Наше місто”.

Як відбувається перейменування

Світлана Гладка, завідувачка сектору адресного плану міста та секретар комісії з питань топоніміки, пояснює:

«Перейменування відбувається або для повернення історичних назв, або якщо відбувається дублювання назв у різних районах, що створює незручності для мешканців. Також нові назви з’являються у випадках, коли об’єкт змінює функцію – наприклад, з’являється новостворений бульвар чи сквер».

За її словами, ключовим є врахування думки громади:

«Це все робиться з урахуванням позиції населення. Якщо мешканці конкретної вулиці не погоджуються, питання знімається з розгляду і повертається на доопрацювання».

Перший етап масового перейменування відбувся ще у 2015–2016 роках у рамках законів про декомунізацію. Тоді нові назви отримали 357 об’єктів топоніміки.

З 2022 року, після ухвалення закону про деколонізацію та заборону пропаганди російської імперської політики, цей процес набув нової хвилі.
«За 2022–2024 роки у Дніпрі перейменовані 613 топонімів. Загалом були прийняті 17 рішень міської ради, ще кілька розпоряджень обласної адміністрації», – зазначає Світлана Гладка.

Як увічнюють пам’ять героїв

Особливу увагу в Дніпрі приділяють увічненню пам’яті військових, які загинули у війні. Для цього у 2020 році було прийняте спеціальне рішення міської ради.

«У нас вже є 42 вулиці й сквери, названі на честь загиблих військовослужбовців або військових формувань. Але це завжди робиться лише за згодою мешканців, іноді навіть за їхньою ініціативою», – наголошує Гладка.

Серед прикладів:

• вулиця Космонавта Комарова у Дніпрі була перейменована на честь Героя України, льотчика-штурмовика Олександра Кукурби.
  
• вулиця Мінусинська отримала назву на честь загиблого бійця Віктора Сулими, який там мешкав.
  
• вулиця Барбюса в Самарському районі стала вулицею Євгена Сердюкова – ще одного героя, якого знали місцеві жителі.
  

Зокрема, на карті міста увічнено добру пам’ять про Андрія Ніколайчука – справжнього патріота, захисника України, викладача та нашого колегу-медійника, який багато років працював у холдингу “Наше місто”. Під час сесії депутати міської ради присвоїли його ім’я скверу в Амур-Нижньодніпровському районі міста , між вулицями Передова та Водопровідна.

Андрій Ніколайчук був медійником, викладачем, сином та батьком. А ще талановитим та відданим військовослужбовцем, майором 93-ї бригади Холодний Яр. Але його життя обірвалось 17 вересня 2022 року. На Харківщині, виконуючи бойове завдання, Андрій з побратимами підірвався на ворожій міні.

Також у центрі міста є сквер (зелена зона) названа на честь полеглого Героя України Дмитра Коцюбайла, який більш відомий за позивним “Да Вінчі”. Воїн загинув у 2023 році. Він був справжнім патріотом, учасник Правого сектору, брав участь у боротьбі із загарбниками з  2014 року. Дмитро Коцюбайло лейтенант ЗСУ, командир 1ОМБ «Вовки Да Вінчі» Збройних сил України. Чоловік став першим добровольцем, якому було присвоєно звання Герой України прижиттєво.

Крім персоналій, місто називає вулиці й на честь цілих військових формувань: 25 Січеславської бригади, 93 Холодноярської, Української добровольчої армії, Морської піхоти, Вартових неба. Це символічний спосіб вшанувати всіх воїнів, які захищають Україну.

Як формуються нові назви

Голова робочої групи міської топонімічної комісії Валентин Старостін пояснює:

«У міста завжди є певний перелік імен, які можуть бути використані для перейменування. З 2022-го по 2024 рік акцент робився на місцевих діячах, пам’ятних постатях і поверненні історичної топоніміки. А війна стала третім базовим принципом для формування назв».

Він додає, що навіть у період воєнного стану враховуються думки громади:

«Деякі рішення знімалися в сесійній залі, інші переголосовувалися вже після ухвалення – на вимогу громадян. Тобто місто прислухається до людей».

Процес дерусифікації у Дніпрі – це не лише позбавлення від радянських та імперських назв. Це символічне повернення міста до власної історії, а також спосіб вшанувати тих, хто сьогодні боронить Україну.

«Дуже багато загиблих, і зрозуміло, що неможливо назвати кожну вулицю. Але в окремих випадках, коли це підтримують мешканці і коли йдеться про людину, яку дуже поважали, – такі рішення приймаються», – підсумувала Світлана Гладка.

«Вулиці – це наш світогляд у просторі»: історик Олег Репан про перейменування у Дніпрі та значення нових назв

Процеси декомунізації та деколонізації, які тривають у Дніпрі вже понад 10 років, змінюють не лише карту міста, а й сприйняття його мешканців. Адже вулиці – це не просто адреси, а знаки пам’яті, які формують світогляд майбутніх поколінь.

Кандидат історичних наук, доцент та член міської комісії з питань топоніміки Олег Репан наголошує:

«Вулиці – це не просто назва, яка дозволяє маркувати якийсь простір. Це маркування тягне за собою певне світоглядне завантаження».

Чому важливо прибирати радянські назви

За словами історика, назви вулиць можуть виховувати або спотворювати уявлення про минуле. Він згадує особисту історію:

«Ще до перейменування мій маленький син питав: “Тату, а на якій вулиці живе бабуся і дідусь?” Це була вулиця Косіора. І я був вимушений пояснити, що Косіор – один з організаторів репресій і Голодомору в Україні. Для дитини було величезне здивування, як можна на честь злочинця називати вулицю. Тому добре, що такі речі прибрали з нашого публічного простору».

Але Олег Репан зауважує, що головне – не лише прибрати, важливо те, чим ми їх замінюємо.

Які підходи обирає Дніпро

У місті нині можна виокремити кілька основних напрямів у формуванні нових назв:

Історія, яка оживає на вулицях

За словами Олега Репана, нові назви дозволяють не лише позбутися радянських міфів, а й підкреслити реальні історії міста.

Він згадує показовий випадок:

«Одного разу під час акції біля вулиці Надії Алексєєнко (раніше – Чичеріна) до нас підійшов чоловік і запитав: “Для чого ви перейменували? Робити вам нічого?” Я просто показав на дитячу лікарню і сказав: “Вона збудована на гроші родини Алексєєнко”. Людина замислилася. Бо назва перестала бути абстракцією і набула живого сенсу».

Історик переконаний: нові назви допомагають відчувати приналежність до свого міста і країни, а також відновлюють справедливість. Ба більше, такі моменти дозволяють людям чітко відчути, що історія – це не щось далеке, вона поряд у будівлях, вулицях, назвах, якими ми користуємось щодня.

Вулиці як символ пам’яті

Дніпро поступово позбувається радянських і колоніальних маркерів, замінюючи їх іменами людей, які реально вплинули на розвиток міста та країни. Для когось це може здаватися формальністю, але для істориків і громади це важливий крок до усвідомлення своєї історії.

«Вулиці – це наша пам’ять і наше світобачення у просторі. І від того, які імена залишаться на карті міста, залежить, як ми виховуватимемо наступні покоління», – підсумував Олег Репан.

Як ми раніше повідомляли, що Дніпро готується прийняти нову дату свого заснування .

Дніпровські