вологість:
тиск:
вітер:
Найбільша нагорода — врятовані життя: історія командира відділення пожежно-рятувального підрозділу з Дніпропетровщини
20 липня 2026 р. 14:28
20 липня 2026 р. 14:28
Олександр Подлубний — командир відділення пожежно-рятувального підрозділу у місті Синельникове Дніпропетровської області. Уже понад десять років він служить у лавах ДСНС, щодня доводячи, що справжній героїзм полягає не в словах, а в готовності першим іти туди, де інші потребують допомоги, пише «Наше місто» з посиланням на Головне управління ДСНС України у Дніпропетровській області .
Свій шлях у професії Олександр розпочав у 2015 році. За його словами, службу рятувальника він обрав свідомо, адже прагнув, аби його робота мала справжній сенс — допомагати людям, які опинилися в небезпеці. Найбільша цінність для нього — знати, що завдяки його діям вдалося врятувати чиєсь життя, домівку або вчасно простягнути руку допомоги.
Повномасштабна війна зробила роботу рятувальників ще небезпечнішою. Після ворожих ударів вони працюють під загрозою повторних обстрілів, розбирають завали, гасять пожежі та шукають тих, хто ще чекає на порятунок.
Один із найболючіших спогадів Олександра — ракетний удар по Синельниковому у квітні 2024 року. Тоді, попри загрозу повторної атаки ворожих безпілотників, рятувальники шукали вцілілих під завалами зруйнованого приватного будинку.
«Це було десь о шостій ранку. У хвилину тиші, на тлі звуку дронів, ми почули слабкий стогін з-під руїн. Одразу почали розбирати завали. На жаль, з-під уламків деблокували всю родину, однак вижити вдалося лише восьмирічному хлопчику», — згадує рятувальник.
Того дня рятувальники деблокували з-під завалів тіла двох загиблих дітей, їхньої матері та бабусі. Такі моменти назавжди залишаються в пам’яті кожного, хто присвятив своє життя порятунку людей.
«Найважче у професії — усвідомлювати, що людина, за життя якої боровся до останнього, помирає дорогою до лікарні або вже в лікарні. Такі випробування навчили мене завжди зберігати холодний розум, адже у критичній ситуації вирішальну роль відіграють не лише знання, а й навички, відпрацьовані до автоматизму», — зізнається Олександр.
Найбільшою підтримкою для нього є родина — усвідомлення того, що вдома на нього чекають, люблять і вірять у нього, допомагає щоразу знаходити сили повертатися на службу. Не меншої сили додає й віра в український народ, який здатен вистояти навіть у найважчі часи.
Для Олександра найвища відзнака — це врятовані життя. Адже, за його переконанням, вдячний погляд людини говорить більше, ніж будь-які медалі.
Нагадмо, раніше ми писали: Як у Дніпрі допомагають дітям із порушеннями розвитку: історії родин .
Бюджетні подорожі заради онуків: у Дніпрі з’явився Клуб креативних бабусь .
Коли світ хитається, треба знати, що ти – не один: як допомагають людям психологи Дніпра .
Джерело: nashemisto.dp.ua
Новини рубріки
Вважався зниклим безвісти: на Донецькому напрямку загинув старший солдат з Дніпропетровщини
20 липня 2026 р. 21:24
У Миколаєві затримали 19-річного студента ПТУ, який зареєстрував Starlink для окупантів
20 липня 2026 р. 21:01
