Вистава, що змінює погляд на українську літературу: у Кривому Розі відбувся показ історичного мюзиклу "Ти [Романтика]"

21 липня 2026 р. 20:26

21 липня 2026 р. 20:26

У Кривому Розі відбувся показ історичного мюзиклу «Ти [Романтика]» творчого об’єднання МУР. Вистава, що повернулася до міста в межах нового всеукраїнського туру, знову перенесла глядачів до Харкова 1920–1930-х років — у час українського культурного піднесення, яке радянська влада намагалася знищити разом із його творцями. Журналісти krivbass.city також відвідали показ.

Історія, про яку неможливо мовчати: як пройшла вистава МУР у Кривому Розі

«Ти [Романтика]» — це не традиційний урок історії зі сцени. Тут немає відчуття музейної дистанції між сучасним глядачем і постатями зі шкільної програми. Микола Хвильовий, Лесь Курбас, Володимир Сосюра, Павло Тичина, Михайль Семенко та інші митці постають не застиглими портретами з підручників, а живими людьми — молодими, закоханими, амбітними, сміливими й часом розгубленими. Саме це відчуття близькості стало головною емоцією криворізького показу.

Історія, яку не просто розповідають, а проживають

В основі постановки — однойменний музичний альбом МУР, присвячений поколінню Розстріляного відродження. Мюзикл поєднує драматичну гру, спів, речитатив, хореографію та сучасну сценографію. Події розгортаються навколо мешканців харківського Будинку «Слово» — місця, яке мало стати осередком нової української культури, але згодом перетворилося на пастку для її найяскравіших представників.

На сцені герої сперечаються, жартують, закохуються, мріють про майбутнє українського мистецтва, шукають власний голос і намагаються зрозуміти, яким шляхом має розвиватися країна. Глядач знає, чим завершиться ця історія, але саме тому кожна сцена сприймається особливо гостро.

Це історія не лише про репресії та фізичне знищення митців. Вона про можливе майбутнє, якого Україну позбавили. Про вистави, яких Лесь Курбас не встиг поставити. Про книжки, які не були написані. Про нові покоління митців, яких могло б виховати Розстріляне відродження.

Учасник МУР Олександр Заїка говорить про Курбаса не як про далеку історичну постать, а майже як про колегу, з яким сучасні театрали могли б працювати поруч.

« Курбас міг зробити наш театр одним із ключових гравців у Європі. І ти розумієш, що, якби все склалося інакше, його діти, внуки та правнуки могли б досягти набагато більшого. Ми могли б бути з ним знайомі й разом щось створювати. Це була б не історія — це було б частиною нашого життя», - натхненно зазначає Олександр Заїка, а ктор, музикант та учасник проєкту МУР .

У цьому й полягає одна з головних сил постановки: вона не дозволяє сприймати трагедію Розстріляного відродження лише як завершений розділ минулого. Після вистави залишається відчуття, що йдеться про людей, які жили зовсім недавно, мали зрозумілі нам бажання та могли б безпосередньо впливати на українську культуру сьогодні.

Від творчого експерименту — до масштабного культурного явища

Під час першої хвилі показів виставу побачили близько 30 тисяч людей. У 2026 році МУР повернув «Ти [Романтика]» на сцену — з новими адаптаціями, змінами у постановці та частково оновленим складом. Криворізький показ відбувся 20 липня в межах літнього туру десятками українських міст.

За кілька років змінився масштаб проєкту, зросла команда, а сама вистава отримала нове сценічне життя. Проте, за словами Олександра Заїки, незмінною залишилася ідея, з якої починався МУР.

«Багато всього змінилося і масштабувалося. Але збереглася щира ідея, яка сформувалася на початку повномасштабного вторгнення, — популяризувати українську культуру і робити свій внесок на противагу російському впливу », - додав актор.

Чому сучасна форма не спрощує історію

Реп, речитатив, короткі емоційні діалоги та виразна сценічна мова можуть здатися несподіваною формою для розповіді про літературу 1920-х років. Однак МУР свідомо відмовився від академічної дистанції. Команда не переказує біографії митців за роками та датами. Вона передає атмосферу епохи — її енергію, внутрішню свободу, конфлікти, ілюзії та поступове усвідомлення небезпеки.

Актор театру імені Івана Франка та учасник МУР Валерій Величко порівнює формат вистави з короткою фразою, яка залишається у свідомості й змушує людину рухатися далі.

« Формат максимально доступний для розуміння. Він не нав’язливий. Він як хук, як панч — фраза, яка засідає в голові й продовжує з тобою існувати. Ти думаєш: що це було, що відбувається? Так з’являється інтерес. А коли є інтерес, люди починають вивчати й досліджувати», - зазначає Валерій Величко.

Сучасна форма тут не підміняє зміст, а стає входом до нього. Вистава не намагається вмістити в кілька годин усю історію Розстріляного відродження. Її завдання — дати глядачеві перший емоційний поштовх, після якого він сам захоче відкрити книжку, знайти вірш або прочитати біографію героя.

«Ми лише привідкриваємо двері»

Валерій Величко описує феномен МУР через образ привідкритих дверей. На його думку, одразу показати людині весь масштаб знищення української культури — означає ризикувати перевантажити її складною інформацією. Натомість мистецтво здатне поступово пробудити цікавість.

«Феномен МУР у тому, що він привідкриває двері до нашого минулого, до розуміння того, ким ми є насправді. Не відкриває їх повністю, а саме привідкриває. Ти ще не знаєш, що там, але тобі вже цікаво».

Вистава не дає простих відповідей і не ділить усіх персонажів на бездоганних героїв та однозначних зрадників. Вона показує людей, які опинилися всередині системи, де кожне рішення мало ціну, а межа між компромісом і самозрадою могла змінюватися щодня.

Криворіжці не вперше зустрічають в своєму місці команду МУР, але щоразу акторів театру зустрічає аншлаг та море овацій. На виставу приходять як фанати творчого об'єднання, так і молоді люди, які тільки відкривають для себе цю сторінку історії.

" Ми історики, цікавимся цією тематикою. Подобається формат подачі. Зовсім інакше сприймаєш відомих митців ніж через підручники." , - діляться Олександра та Дмитро.

"Я вже мала нагоду подивитися у кіно. І тепер рада поринути у цю історію наживо. Авжеж театр та кіно сприймається по різному, тому я тут. Саме з «Ти [Романтика]»  почався мій шлях познання. Шкодую, що не цікавилася раніше ", - згадує Поліна.

МУР довів, що історія української літератури може збирати великі аудиторії, ставати матеріалом для популярної музики й театру та викликати щирий інтерес у людей, які раніше майже нічого не знали про Розстріляне відродження. «Ти [Романтика]» не замінює книжок і не намагається вмістити в одну виставу всю складність епохи. Її сила в іншому: вона повертає українським митцям людські обличчя, а глядачеві — бажання дізнатися більше.

Дніпровські