«Чорна смерть» третього тисячоліття: як Мадяр перетворив дрони на окрему силу української армії

27 липня 2026 р. 08:15

27 липня 2026 р. 08:15

Ще кілька років тому Роберт Бровді торгував зерном, жив у Китаї, Гонконзі та Сінгапурі й з’являвся на фотографіях у випрасуваних сорочках та добре скроєних костюмах. Тепер він відомий за позивним Мадяр, очолює Сили безпілотних систем України і називає дрони «Чорною смертю» третього тисячоліття.

Про шлях колишнього бізнесмена до командування одним із найтехнологічніших напрямів української армії розповіло французьке видання Le Monde.

Мадяр став широко відомим завдяки відеозаписам полювання українських безпілотників на російських військових. Його стиль спілкування — це суміш лайки, жорстких формулювань і неологізмів, які складно перекласти.

«Твоя подорож Землею добігає кінця, маленький черв’ячку. Ну ж бо, ти заслужив свій квиток в один кінець!» — холодно попереджав він російського солдата, який намагався сховатися за деревом або падав на землю, уникаючи дрона, що гудів над головою.

Сам Бровді пояснює такі відео як елемент психологічної війни.

«Я навіть не хочу вимовляти слово “росіяни”: я не вбиваю людей, я вбиваю шкідників. Мої відео показують тим, хто збирається йти в армію за президента Росії Володимира Путіна, що те, що з ними станеться, не має абсолютно нічого спільного з героїзмом», — сказав він.

Командні центри, схожі на офіси технологічних компаній

Le Monde описує мережу командних пунктів, розташованих у бункерах на південному сході України. Більшість із них організовані як відкриті простори. Мадяр працює в одному з небагатьох закритих кабінетів.

За спостереженнями журналістів, у цих центрах солдати цілодобово стежать за десятками екранів.

«Там армія “комп’ютерників” у кросівках або кроксах сидить, не відриваючись від десятків екранів, сім днів на тиждень, бліді й виснажені, нагадуючи співробітників Google», — йдеться у публікації.

Вхід до одного з таких центрів проходить через бетонний коридор. Усередині пахне казармою. Через те що військові відпочивають у капсульних ліжках, там має панувати тиша. У центрі також є тренажери, кухня та їдальня.

Головне приміщення називають «камерою смерті». Воно заповнене екранами, які в режимі реального часу показують поле бою на південному сході України.

На журнальному столику в кабінеті Мадяра лежить українське видання книжки «Про війну» — відомого трактату прусського військового теоретика Карла фон Клаузевіца, який жив у 1780–1831 роках.

Від зернової торгівлі до війни дронів

Бровді народився в Ужгороді та належить до угорської меншини Закарпаття. Його позивний Мадяр у перекладі означає «угорець».

«Я завжди дивився в бік Європи, там живуть мої діти», — розповів він.

За даними видання, Бровді не говорить російською і не має в Росії ані родичів, ані друзів.

До повномасштабної війни він був успішним бізнесменом. Спочатку працював у будівельній галузі, а пізніше перейшов до торгівлі зерном. Сім років він прожив у Китаї, Гонконзі та Сінгапурі.

Його дружина Наталія з нагоди 30-річчя їхнього шлюбу опублікувала в Instagram фотографії Бровді, зроблені до 2022 року. На них він гладко поголений, у класичних сорочках і костюмах — типовий образ ділової людини.

Після початку війни Наталія також долучилася до військового життя: доглядала поранених у лікарнях і відвідувала похорони бійців бригади. Тепер вона носить військову форму та кепку.

Ще за три тижні до російського вторгнення Бровді відчув, що Москва готується відправити війська в Україну. Він вступив до територіальної оборони, де вчився користуватися автоматом Калашникова та рити окопи.

Пізніше безпілотники раптово скинули гранати на окоп, у якому перебував його підрозділ. Саме тоді, за словами Бровді, він усвідомив масштаб технологічної революції: дрони, які раніше використовували переважно для розвідки або оборони, перетворювалися на наступальну зброю.

«Я купував мініатюрні дрони, щоб діти могли ними гратися. Хто міг таке передбачити? Якщо носити пістолет у сумці без дозволу на зброю, це порушення закону, але маленькі дрони можна купувати вільно. Тепер я вважаю, що дрони — це “Чорна смерть” третього тисячоліття», — сказав він.

Від 12 добровольців до окремого корпусу

На початку повномасштабної війни Бровді розробляв плани евакуації цивільного населення зі зруйнованих передмість Києва. Також він брав участь в операціях зі стабілізації фронту в Херсонській області.

Згодом Мадяр відібрав 12 добровольців і зібрав кошти для створення штурмового батальйону. У 2024 році підрозділ перетворився на бригаду «Птахи Мадяра», яка увійшла до складу Збройних сил України.

Девіз бригади — «Очі та жало».

У 2025 році, через три роки після того, як Бровді почав створювати своє безпілотне формування, президент Володимир Зеленський присвоїв йому звання Героя України. Після цього його призначили командувачем нового армійського корпусу, який спеціалізується на безпілотних системах.

Le Monde звертає увагу, що в сучасному Києві військове підвищення більше не обов’язково потребує багатьох років.

Тепер під командуванням Мадяра перебувають 12 бригад. Його стратегія полягає в тому, щоб знищувати більше російських військових, ніж Москва здатна мобілізувати.

За даними, наведеними самим командуванням, корпус безпілотних систем становить лише 2,5% українського війська, але на його частку припадає третина знищених російських сил.

Логістика смерті

Досвід торгівлі зерном і роботи в агропромисловому секторі залишився частиною підходу Бровді до війни.

Раніше він детально розписував на великих дошках ланцюги постачання зернових. Тепер на його оперативних схемах замість назв сортів зерна з’явилися типи дронів і боєприпасів.

На центральній дошці командного пункту щохвилини оновлюється кількість убитих або поранених російських військових. Le Monde порівнює цю систему з сумнозвісним підрахунком втрат, який використовували американські військові під час війни у В’єтнамі.

Інша дошка містить добірку найбільш видовищних українських ударів безпілотниками.

Власна бригада Мадяра працює як невеликий замкнений виробничий ланцюг. Вона займається аналізом даних, пілотуванням дронів, випробуваннями, дослідженнями та виготовленням вибухових речовин.

Удари по Криму і території Росії

Із початку літа безпілотники середньої дальності щодня завдають ударів у районі Азовського й Чорного морів, а також по військових та енергетичних об’єктах в окупованому Криму.

На своєму YouTube-каналі Мадяр звернувся до українців, які живуть на півострові, і попросив вибачення за постійний стрес, перекриті дороги та мости, а також відключення світла.

«Будь ласка, наберіться терпіння, тримайтеся подалі від військових об’єктів і всього, що може загорітися, повідомляйте про своє місцезнаходження і просто будьте обережні: “птахи” працюють бездоганно, але ризик падіння уламків залишається», — сказав він.

Свою позицію щодо операцій на території Росії Бровді формулює інакше. За його словами, мета таких ударів — змусити росіян усвідомити, що вони перебувають у стані війни і більше не є недосяжними навіть на відстані 1 500 або 2 000 кілометрів від України.

«Рівень підтримки Путіна впав до найнижчого рівня. Люди повинні зрозуміти, що король голий», — заявив Мадяр.

У березні Москва засудила Бровді до довічного ув’язнення та оголосила винагороду в розмірі 20 мільйонів доларів за його затримання.

Сам він не очікує швидкого завершення війни.

«Війна найближчим часом не закінчиться, але я хочу залишитися у збройних силах. Я продаватиму свої знання тим, кому вони потрібні», — сказав командувач.

Мистецтво як спосіб зберегти дух

До того як стати Мадяром, Бровді заснував організацію, присвячену художникам із його регіону, та організовував виставки.

Тепер він більше не відвідує аукціони Christie’s або Sotheby’s. Проте у своєму кабінеті він розмістив картину із серії «Коні» відомого українського художника Анатолія Криволапа. Велике червоне полотно займає майже всю стіну.

«Треба тримати дух на висоті», — пояснив Мадяр.

Історія питання

• Роберт Бровді народився в Ужгороді та належить до угорської меншини Закарпаття.
• До 2022 року він працював у будівництві та зерновій торгівлі.
• Сім років Бровді жив у Китаї, Гонконзі та Сінгапурі.
• За три тижні до російського вторгнення він вступив до територіальної оборони.
• Позивний Мадяр перекладається як «угорець».
• Підрозділ Бровді починався з 12 добровольців.
• У 2024 році він став бригадою «Птахи Мадяра».
• Девіз підрозділу — «Очі та жало».
• У 2025 році Бровді отримав звання Героя України.
• Після цього його призначили командувачем корпусу безпілотних систем.
• Під його командуванням перебувають 12 бригад.
• За даними командування, корпус становить 2,5% українського війська, але знищив третину російських сил.
• Москва засудила Бровді до довічного ув’язнення.
• За його затримання оголосили винагороду в розмірі 20 мільйонів доларів.

Дніпровські