Страх був, руки трусилися, але треба було вистояти: боєць 128 бригади «Дике поле» сім днів рятував пораненого побратима

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

14 серпня 2026 р. 12:00

14 серпня 2026 р. 12:00

Бійці 128 окремої важкої механізованої бригади «Дике Поле» розповіли історію порятунку пораненого товариша, який тривав цілий тиждень в умовах постійних обстрілів, пише «Наше місто» з посиланням на 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле” .

Все почалося з буденного завдання — на позиції закінчилася вода, і Дмитро разом із товаришем вирушили через річку до найближчого колодязя. Проста, здавалося б, справа обернулася найважчими сімома днями в їхньому житті.

До повномасштабного вторгнення Дмитро працював на будівництві — утеплював будинки, виконував фасадні та оздоблювальні роботи. Коли почалася війна, добровільно долучився до лав територіальної оборони, пізніше пройшов вишколи й перевівся до штурмового підрозділу, де отримав перше поранення. У його військовому шляху був і складний період — майже рік він провів поза службою після самовільного залишення частини. Втім, залишатися осторонь, поки триває війна, не зміг і повернувся вже до 128 бригади «Дике Поле».

Саме тут його рішення пройшло найсерйознішу перевірку. Під час звичного походу по воду побратим наступив на протипіхотну міну «Пелюстка» — пролунав вибух.

«Я відразу відчув страх, руки трусилися, сльози були… Але треба було рятувати», — згадує Дмитро. Він одразу закинув пораненого на плече, затягнув у бліндаж, наклав турнікет нижче коліна, а за порадою медиків по зв’язку — ще один.

Через постійні атаки дронів та артилерійський вогонь евакуювати пораненого технікою було неможливо. Сім діб Дмитро цілодобово стежив за станом товариша, перевіряв турнікети, зупиняв кровотечу і не давав йому втратити свідомість розмовами.

На сьому добу, коли з’явилося коротке «вікно» затишшя, на допомогу підійшов ще один побратим із сусідньої позиції. Разом вони понесли пораненого на саморобних ношах понад два кілометри — до точки зустрічі з квадроциклами, які й доправили бійця до медиків.

Сьогодні врятований боєць проходить лікування й підтримує зв’язок із Дмитром, дякуючи за те, що той не залишив його в найважчу мить.

«На війні людина поруч — це більше, ніж побратим. Він стає ріднішим за багатьох інших, бо саме від нього дуже часто залежить твоє життя», — підсумовує Дмитро.

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони .