ЕКСКЛЮЗИВ Острови з минулого: як дніпряни відпочивали кілька десятиліть тому

30 серпня 2026 р. 12:29

30 серпня 2026 р. 12:29

Дніпро неможливо уявити без його островів. Сьогодні частина з них добре відома містянам, інші ж залишаються малопомітними на карті або взагалі ховаються серед заростей і проток. Та ще кілька десятиліть тому багато з цих островів були улюбленими місцями відпочинку дніпрян — сюди приїжджали цілими родинами, купалися, засмагали, каталися на човнах і річкових трамвайчиках.

Деякі острови за цей час змінили назви, розділилися або, навпаки, на певний період знову з’єдналися через зміни рівня води. Інші поступово втратили популярність, заросли й сьогодні нагадують про себе лише старими фотографіями, документами та спогадами старших поколінь. Про це розповідає “Наше місто”.

Острів, який змінював назви та навіть форму

Один із найбільш цікавих прикладів — великий піщаний острів, який сьогодні відомий як Водник (раніше Зелений). Його історія тісно пов’язана не лише з відпочинком містян, а й із розвитком переправ через Дніпро.

За словами старшої наукової співробітниці Музею історії Дніпра Катерини Попович, у XIX столітті острів опинився буквально в центрі важливих транспортних маршрутів. Через нього проходив наплавний міст, а згодом поруч збудували масштабну постійну переправу. Сам острів при цьому переживав значні зміни: у 1870-х роках він розділився на два великі та кілька менших островів.

«Великий піщаний острів на Дніпрі, через який до 1857 року проходив наплавний міст, вперше зазначений на мапах середини ХІХ століття. У 1870-х роках острів розділився на два великих і кілька малих островів», — розповідає Катерина Попович.

Верхній за течією острів наприкінці XIX століття отримав назву Файнберга — за прізвищем власника. А нижній згодом став відомий як Амур. Саме через цей острів у 1881–1884 роках звели двоярусний міст.

Наприкінці XIX — на початку XX століття назва «Амур» уже зустрічається в документах. Однак після революційних подій топоніміка острова знову змінилася.

У 1920-х роках острів отримав назву «Червоний водник». А в 1924 році природа знову внесла свої корективи: під час весняного паводку верхню частину острова відірвало від основної.

«Цікаво, що попри фактичний поділ, на картах і в документах тривалий час острів продовжували сприймати як єдине ціле. Дві частини періодично з’єднувалися залежно від рівня води»,  — додає Катерина.

У 1941 році після підриву ДніпроГЕСу  та різкого падіння рівня води в Дніпрі острів знову став єдиним. Однак остаточний поділ назв відбувся вже пізніше: у другій половині XX століття назва «Червоний водник» закріпилася за невеликим островом біля Амурського мосту, тоді як більший острів нижче за течією отримав назву Зелений.

«19 травня 2016 року розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації острів було перейменовано на Водник», — зазначає дослідниця.

Місце, куди дніпряни їхали відпочивати цілими родинами

Та історія Водника — це не лише карти, мости та зміни назв. Для кількох поколінь мешканців Дніпра острів насамперед залишився у спогадах як популярне місце літнього відпочинку.

Особливо активно він використовувався у радянські десятиліття, коли містяни шукали можливість провести спекотний день біля води. До острова можна було дістатися річковим транспортом, а на самому березі облаштували пляж і павільйони.

«За радянських часів, особливо у 1950–1960-і роки, острів став одним із улюблених місць відпочинку дніпрян. Сюди ходив річковий трамвайчик. Був обладнаний пляж, павільйони», — говорить Катерина Попович.

Саме тому старше покоління дніпрян досі може пам’ятати цей острів зовсім іншим. Там, де сьогодні можна побачити переважно занедбану територію та густу рослинність, колись вирувало життя: приїжджали відпочивальники, працювали пляжні об’єкти, а до острова регулярно прямував річковий транспорт.

«На жаль, уже кілька десятиліть острів знаходиться в досить занедбаному стані, а колишня туристична інфраструктура зникла або була втрачена», — зазначає дослідниця.

Історія Шевського острова

Інша історія — у Шевського острова. Він розташований на схід від Монастирського, ближче до лівого берега Дніпра. За формою він нагадує Монастирський — витягнутий, майже овальний, із довгою береговою лінією.

Сьогодні про нього знають далеко не всі містяни. Однак кілька десятиліть тому Шевський був одним із популярних місць човнового відпочинку.

Історія острова значно давніша за радянську епоху. Вперше він згадується ще в документах XVIII століття, а сама назва пов’язана з часами запорозького козацтва. При цьому навіть назву острова свого часу сприймали неправильно. Через популярне в радянські часи слово «шефство» дехто вважав, що острів називається «Шефський». У документах 1950-х років справді можна зустріти саме такий варіант.

«Насправді назва острова “Шевський” — один із найстаріших топонімів нашого міста, висхідний до епохи запорозького козацтва середини XVIII століття. Таких топонімів залишилися лічені одиниці», — пояснює Катерина Попович.

Походження назви точно не встановлене. Одна з версій пов’язує її зі словом «швець». Не виключено, що на острові могли проживати шевці та інші ремісники, які обслуговували козацьке військо.

Тобто назва, яку сьогодні можна сприйняти як звичайний географічний об’єкт, насправді може зберігати пам’ять про життя людей ще козацької доби. Саме такі давні топоніми особливо цінні для дослідників, адже вони дозволяють буквально прочитувати історію міста через його карту.

Острів, де проводили літо покоління дніпрян

Популярність Шевського острова почала зростати вже у XX столітті. Починаючи з 1930-х років він поступово перетворювався на місце літнього відпочинку.

Особливо популярним острів став після Другої світової війни. Поки на Монастирському острові ставало дедалі людніше, частина дніпрян шукала більш спокійний варіант відпочинку. До Шевського вирушали човнами — сім’ями або навіть поодинці.

«Багато місцевих, особливо в післявоєнний період, вважали за краще проводити час не на галасливому Комсомольському, нині Монастирському острові, а відправитися на човні з родиною або поодинці на острів Шевський», — розповідає дослідниця.

У 1950-х роках для відпочивальників тут створили відповідну інфраструктуру. На острові працював літній павільйон, виконаний у стилі пізнього сталінського ампіру, а також була облаштована пристань.

Т

ож Шевський був не просто диким островом, куди випадково запливали човни. Тут існувала організована рекреаційна зона, куди люди свідомо приїжджали провести літній день.

«Острів залишався надзвичайно популярним до 1970-х років. Проте згодом культура човнового відпочинку почала змінюватися, а разом із нею зменшилася й кількість відвідувачів», — каже Катерина Попович.

Від популярних пляжів — до островів-привидів

Сьогодні важко повірити, що ці острови колись були місцями, куди регулярно вирушали тисячі людей. Від колишньої популярності залишилися переважно старі карти, фотографії та спогади тих, хто застав Дніпро зовсім іншим.

Шевський острів нині майже повністю заріс. У його глибині ще можна знайти залишки того самого літнього павільйону, який колись зустрічав відпочивальників. А Водник, який свого часу приймав річкові трамвайчики та мав пляжну інфраструктуру, вже багато років перебуває у занедбаному стані.

Та ці місця важливі не лише як сторінки історії відпочинку. Вони показують, наскільки сильно змінювався Дніпро протягом останнього століття: змінювалися русло річки, острови, мости, рівень води, міська інфраструктура та навіть сам спосіб, в який містяни проводили вільний час.

І водночас острови зберігають те, що не завжди можна побачити в сучасному місті, — пам’ять про Дніпро, яким його знає старше покоління. Для них поїздка човном на Шевський чи річковим трамвайчиком на Водник могла бути звичайною літньою пригодою. Для сучасного покоління це вже майже забута історія, яку можна відновити за фотографіями та розповідями очевидців.

Фото: “НМ” / “Музей історії Дніпра” / фото з відкритих джерел

Дніпровські