«Шаную Воїнів, біжу за Героїв»: у Кривому Розі ветерани Титани UA долучилися до забігу памʼяті

30 серпня 2026 р. 13:09

30 серпня 2026 р. 13:09

29 серпня, у День пам’яті захисників України, у Кривому Розі відбувся всеукраїнський забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України». У Гданцівському парку на старт вийшли понад 300 учасників. Кожен долав дистанцію з іменем захисника чи захисниці, пам’ять про яких хотів ушанувати. Журналісти krivbass.city відвідали захід та поспілкаувалися з учасниками.

Криворіжці долучилися до забігу пам’яті

Цей забіг проводять уже дев’ятий рік поспіль. Його головна мета — не спортивний результат, а пам’ять, вдячність і шана тим, хто віддав життя за Україну.

"Пам'ять - це єдине, що залишається для вшанування наших хлопців, наших Небесних Воїнів. Ми просто зобов'язані пам'ятати про них та виховувати дітей на прикладі їхніх вчинків" , - зазначив радник голови Криворізької РВА з ветеранської політики Юрій Сіньковський.

« Цей забіг не про спорт, перемогу і медалі. Це захід вдячності кожному, хто віддав своє життя за незалежність України. Кожен крок забігу — це шана пам’яті нашим Героям», — додав радник голови Ради оборони міста Олександр Пискун.

До заходу долучилися ветерани, військовослужбовці, родини загиблих, зниклих безвісти та полонених, спортсмени й небайдужі містяни. Хтось біг, хтось ішов пішки або зі скандинавськими палицями. Учасники могли обрати комфортну для себе дистанцію 2, 5 або 10 км.

До пам’ятного забігу також долучилися ветерани та волонтери спільноти «Титани UA». Для кожного з них ця дистанція мала особисте значення — вони бігли за побратимів, друзів і близьких, які загинули на війні.

Тетяна цього дня долала дистанцію у пам’ять про криворіжця і Героя України Миколу Скидана.

« Я сьогодні біжу за Героя України Миколу Скидана. Він дуже важлива для мене людина і для побратимів. Він завжди був підтримкою для хлопців, завжди був попереду. Попри те, що був офіцером і командиром, він завжди залишався зі своїми хлопцями. Він викликає неймовірну повагу у багатьох людей, тому для мене сьогодні велика честь бігти за нього », — розповіла Тетяна.

Серед ветеранів спільноти «Титани UA», які взяли участь у заході, був і Народний Герой України, полковник  Юрій Сіньковський. Він присвятив свою участь одразу двом військовим — брату Віталію Падалку з позивним «Ніколайович» та побратиму Андрію Гунзору з позивним «Мєлкий».

«Я беру участь у забігу за свого брата Віталія Падалка, позивний “Ніколайович”, і за свого побратима Андрія Гунзора, позивний “Мєлкий”, з яким я пройшов два роки війни», — зазначив Юрій Сіньковський.

За даними Мінветеранів, уперше забіг провели у 2018 році — тоді до нього долучилися 330 людей. У 2025 році кількість учасників в Україні та за кордоном перевищила 70 тисяч. Сьогодні українці у різних куточках світу біжать дистанції з прапорами Україні та символами боротьби. В українських містах та в столиці, які щодня потерпають від російських обстрілів, орагнізатори погодили онлайн забіги - протягом дня учасники заходу біжать у безпечних місцях, але фіксують реєстрацію на сайті забігу.

Головна редакторка редакції Krivbass.city разом із сином також стала учасницею забігу пам'яті.

" Ми біжимо за Героя, захисника 47 бригади "Магура" Віталія Білого. Він повернувся з-за кордону, щоб добровільно стати на захист України. Після його загибелі до Сил Оборони долучились його дружина Світлана. Вшанування пам'яті загиблих захисників і захисниць - це те, що ми робимо щодня із вдячності за захист і можливість жити і працювати на рідній землі" ,- зазначила Олена Гриценко, редакторка Krivbass.city

У Кривому Розі, як і в фнших містах України, цього дня кожен біг свою особисту дистанцію пам’яті. На футболках — імена Героїв, у спогадах — їхні голоси, характери й історії. І саме в цьому головний сенс забігу: пам’ятати кожного, заради кого сьогодні продовжують жити й рухатися вперед.

Раніше ми писали: Витримати роки війни, не зламатися під час блекаутів, продовжувати працювати, підтримувати одне одного і просто відчувати: «тут я вдома». Саме так криворіжці пояснюють, чому вважають українців сильними, а Україну — особливою.

Дніпровські