Рятує поранених військових та тварин: історія 24-річної медикині стабпункту та ветеринарки з ТрО Дніпра

01 вересня 2026 р. 18:10

01 вересня 2026 р. 18:10

Війна змусила багатьох українців опанувати нові професії та робити те, чого вони раніше навіть не уявляли. 24-річна Анастасія у цивільному житті працювала ветеринарною лікаркою в київській клініці, а нині допомагає рятувати життя поранених військових у стабілізаційному пункті 128 бригади «Дике Поле». Утім, навіть під час служби вона не залишила ветеринарну справу — у перервах між чергуваннями продовжує допомагати тваринам, які постраждали через російську агресію, пише «Наше місто» з посиланням на «128 окрему важку механізовану бригаду «Дике Поле».

До стабпункту доправляють поранених військовослужбовців із навколишніх підрозділів, а також цивільних, які стали мішенями російських дронів. Чергування медиків тривають по кілька тижнів, а пораненого можуть привезти будь-якої миті.

Фактично медична команда перебуває на чергуванні цілодобово. Вільний час колеги намагаються використати для сну, адже після чергового виклику без відпочинку можна провести до двох діб.

Для того щоб опанувати роботу «людського» фельдшера, Анастасії довелося знову навчатися. За її словами, навіть спілкування з пораненими виявилося складнішим, ніж вона очікувала. Водночас робота поруч із досвідченими медиками допомогла швидко здобути необхідні знання та навички.

Від волонтерства з тваринами до роботи на стабпункті

Ветеринарний досвід Анастасія здобула ще до початку служби. Від перших місяців повномасштабного вторгнення вона також волонтерила в організації UA Animals та їздила на Донбас, де допомагала евакуйовувати тварин із напівзруйнованих населених пунктів.

Своє ставлення до людської жорстокості вона колись навіть відобразила в татуюванні — мультяшній Лізі Сімпсон із написом «Ненавиджу людей».

«Зробила це тату, коли зіштовхнулася з жорстоким поводженням людей із тваринами. Їх залишали у ветеринарних клініках, просили приспати домашніх улюбленців навіть у випадках, коли для лікування їм потрібен був лише час. Але віра в людей відновилася на війні, під час роботи на стабпункті», – каже дівчина.

Війна змінила і ставлення Анастасії до цивільного життя. Якщо раніше вона могла злитися, коли бачила, як люди продовжують святкувати різні події, то згодом почала сприймати це інакше. Каже, що коли на Новий рік побачила прикрашене місто, вперше за довгий час відчула святковий настрій.

Рятує тварин між чергуваннями

Попри величезне навантаження на стабпункті, Анастасія продовжує допомагати покинутим та пораненим тваринам.

«Часу зараз абсолютно немає, але все одно він знаходиться. Вчора мені надійшов запит про поранену собаку і папугу, які залишилися самі, бо їхнього власника вразив російський FPV. Я дуже сильно плакала, бо зараз у мене такий емоційний стан — дуже-дуже хиткий. Але одразу написала Бусінці, медикині одного з наших батальйонів, і ми поїхали та забрали папугу і собаку», – ділиться медикиня.

За словами Анастасії, навіть пілоти FPV не завжди можуть стримати емоцій, коли бачать загибель тварин, яких господарі залишили під час евакуації. Якщо до покинутої тварини ще можна дістатися, вона намагається організувати порятунок.

Нині під її опікою перебуває чимало тварин. Анастасія власним коштом купує для них корм і ліки, витрачаючи на це тисячі гривень щомісяця. Якщо вдається знайти господарів, вона повертає їм домашніх улюбленців. Для інших шукає нові родини.

До вибору майбутніх власників підходить особливо ретельно. Зокрема, не віддає собак людям, які планують тримати їх на ланцюгу.

Частину роботи вона також оплачує самостійно: за власні кошти Анастасія утримує адміністраторку, яка проводить попередні співбесіди з потенційними власниками тварин. На це йде значна частина її бойових виплат.

«Зайва пара рук — це чиєсь врятоване життя»

Попри те, що ветеринарна професія залишається її основним фахом, Анастасія вирішила продовжувати роботу на стабпункті.

«Звісно, я й далі могла працювати ветеринаром, бо як «людському» медику мені ще вчитися і вчитися. Але тут, на стабіку, зайва пара рук — це чиєсь врятоване життя», – сказала Анастасія.

За рік роботи стабілізаційного пункту команда медиків, у складі якої працює Анастасія, втратила лише одного пораненого. Це сталося нещодавно. Поранення виявилися несумісними з життям.

Втім, навіть цю втрату Анастасія сприйняла як поштовх розвиватися далі. Тепер вона вирішила здобути повноцінну медичну освіту, щоб у майбутньому працювати вже як «людський» лікар.

Змінилося і її татуювання. До зображення Лізи Сімпсон Анастасія додала Батьківщину-Мати — символ рідного Києва та незламної жінки, яка готова захищати свою країну.

Приєднуйтесь до Сухопутних військ – найчисельнішого виду в Збройних Силах України. Розмір – має значення.

Бійці бригади «Дике Поле» на квадроциклах, переданих громадою Дніпра, вивезли пораненого побратима з епіцентру кілзони .

«Секунди мають значення»: капітан «Космос» із 128-ї бригади «Дике Поле» про бої, зв’язок і виживання на передовій.

Стріляє з гармати і керує підрозділом: тернополянка Дарина стала офіцеркою 128-ї бригади «Дике Поле» .

Фото: 128 окрема важка механізована бригада “Дике Поле”.

Дніпровські