ЕКСКЛЮЗИВ Диплом за 20 тисяч: чому заборона реклами не зупинила ринок замовних робіт у Дніпрі

25 вересня 2026 р. 10:19

25 вересня 2026 р. 10:19

З 31 липня в Україні заборонено рекламувати написання курсових та дипломних робіт. Проте оголошення з такими послугами нікуди не зникли, а ціни на них сягають десятків тисяч гривень. Викладачі дніпровських вишів вважають, що одна заборона мало що змінить, а головним конкурентом райтерів став штучний інтелект. Подробиці дізнавайтеся у матеріалі «Наше місто».

Скільки коштує замовити диплом у Дніпрі

Навіть після заборони реклами написання дипломів в інтернеті досі є сайти, які пропонують цю послугу . На популярному сайті оголошень «Кабанчик» наприкінці серпня 2026 року за курсову роботу готові були заплатити 5 тисяч гривень.

Магістерську роботу на тему «Вплив арттерапії на зменшення рівня тривожності у дітей молодшого шкільного віку під час воєнного стану» у вересні 2026 року оцінили у 24 тисячі 600 гривень.

На момент підготовки матеріалу виконати такі роботи на цьому сайті були готові 34 тисячі 208 осіб.

На умовах анонімності «Наше місто» дізналося, що дипломна робота на технічну спеціальність в одному з вишів Дніпра цього року коштувала 20 тисяч гривень.

«Син працює у кафе, і в нього не було часу займатися дипломом. Вийшло так, що ми знайшли дівчину, яка написала гарну роботу, оформила її, але виявилося, що це була не та тема. Син наплутав, строки здачі піджимали, а дівчина, яка писала диплом, поїхала на весілля. Не скажу, чого нам коштувало вмовити її написати ще одну роботу, але вона впоралась», – розповіла мати одного з вже дипломованих спеціалістів.

Роботи на замовлення пишуть не лише для студентів вишів, а й для школярів та тих, хто навчається у коледжах. Часто цим займаються самі викладачі чи колишні викладачі, для яких це ще один вид заробітку. Деякі платформи цим користуються. Вони об’єднують викладачів за тематикою, збирають замовлення та пропонують роботу тим, кого так залучили.

«Коли є попит, то є і пропозиція. Якщо людина не хоче чи не може написати реферат чи курсову самостійно, то вона все одно буде шукати того, хто це зробить. І якщо я відмовлюсь заради високої мети про академічну доброчесність, то ці гроші заробить хтось інший», – розповів Єгор, молодий викладач однієї зі шкіл Дніпра.

Як карають за замовлені дипломи та курсові

Заборона рекламувати написання дипломів та курсових за гроші запрацювала разом з введенням у дію Закону « Про академічну доброчесність ». Для цього внесли зміни у статтю 8 Закону «Про рекламу», яка так само, як і написання курсових, забороняє рекламувати послуги з ворожіння та гадання.

Для тих, хто рекламує написання дипломів за гроші на будь-яких платформах, передбачений штраф у 5-кратному розмірі вартості реклами. Якщо впродовж року на такій рекламі зловлять знову, штраф буде вже 10-кратним. Якщо ж вартість реклами встановити не вдається, оштрафують на 5 тис. 100 грн. Штрафувати, за законом про рекламу, може Держпродспоживслужба.

Якщо студент видає чужу роботу за власну, це може бути порушенням академічної доброчесності. Як покарати такого студента, заклад вирішує самостійно. Його можуть відправити на тренінг з доброчесності, позбавити стипендії чи відрахувати з бюджету. Ті, хто має науковий ступінь, можуть його втратити, якщо підтвердиться факт написання роботи на замовлення. Такі правила діють і для вступників, але у кожному випадку є винятки, наприклад, для людей з особливими освітніми потребами.

У відповідь на запит «Нашого міста» у Національному агентстві із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО) повідомили, що за 2025-2026 роки агентство розглянуло 21 справу про позбавлення наукового ступеня. Чи були серед них дисертації, написані на замовлення, там не уточнили.

Заступник голови НАЗЯВО Іван Назаров в ефірі «Суспільного» розповів , що масштаби цього ринку він бачить навіть на власній пошті.

«На свою особисту пошту я отримую кожного тижня пропозиції від невідомих для мене суб’єктів взяти участь у конференції в Японії, написати статтю в Scopus або якийсь підрозділ дисертації. Тож якщо навіть я це бачу, то, мабуть, це явище є дійсно масовим», – сказав Іван Назаров.

Реагувати на порушення, за його словами, мають насамперед заклади освіти.

Чому штучний інтелект небезпечніший за райтерів

Директор навчально-наукового інституту економіки НТУ «Дніпровська політехніка» Артем Бардась заборону реклами підтримує. Він порівнює її із забороною реклами паління та азартних ігор.

Артем Бардась вважає, що штучний інтелект став більшою проблемою для освіти, ніж фірми, які пишуть роботи на замовлення. Фото з особистого архіву

«Якщо на кожному кроці тобі пропонують написати роботу, це суперечить принципам академічної доброчесності. По суті, це шахрайство. Тож заборона реклами шахрайства – це добре», – каже Артем Бардась.

Втім, масштаб самої проблеми, на його думку, перебільшений. Замовні роботи вже не головний виклик для освіти.

«Сьогодні можливості штучного інтелекту створюють більші проблеми для викладачів і вчителів, ніж оці фірми. Років десять тому, можливо, навіть років п’ять тому це була б проблема. Умовний студент звернувся б до фірми і йому підготували б завдання. Сьогодні йому не треба звертатися до фірми, йому треба звернутися до ChatGPT або його аналогів, які згенерують контент. І це стає все більш поширеним явищем. Думаю, зрештою ці фірми також будуть використовувати той самий штучний інтелект», – пояснює директор інституту.

Користуватися ШІ, каже Артем Бардась, не заборонено. Питання у тому, як саме.

«Сьогодні всі використовують штучний інтелект, і в цілому у цьому немає нічого поганого. Це зручний інструмент. Але той, хто його використовує, має робити це критично. Він не має замінювати роботу самої людини. І у людини все ж таки має бути інтелектуальна база. На жаль, сьогодні все частіше у школах і поступово в університетах буває так, що людина спитала штучний інтелект, і те, що він відповів, одразу вилітає як відповідь. Бо мало читають або взагалі не читають, знання дуже поверхневі. Оце є більшою проблемою», – зазначає він.

Штучний інтелект, додає експерт, бере кілька текстів та пише на їхній основі новий, з іншими словами та стилістикою. Перевірка покаже, що текст унікальний, хоча за змістом він дуже близький до першоджерел.

«Покоління, яке зараз випускається зі шкіл і частково вже навчається в університетах, може цього не вміти. Сьогодні проблема – навчити людей генерувати інформацію самостійно, а не просто копіювати її з комп’ютера», – каже Артем Бардась.

Як у вишах розпізнають чужу роботу

Курсові та кваліфікаційні роботи обов’язково перевіряють на текстові запозичення. Сучасні програми, за словами Артема Бардася, шукають і фрагменти, які міг згенерувати штучний інтелект. Але остаточне рішення все одно за людиною.

«Питання самостійності чи несамостійності все ж таки залишається за експертом. Наприкінці ви отримуєте звіт, у якому зазначені місця з текстовими збігами і одразу джерела. А далі все залежить від спеціальності», – пояснює він.

Юрист у курсовій зобов’язаний цитувати закони, тому запозичень у його роботі може бути 50-70% від усього обсягу. У хіміка, який описує технологічні процеси, їх може бути до 90%. Головне, щоб на кожне запозичення було посилання, інакше це вже плагіат.

«У нас, напевно, має бути менше 20% текстових збігів, 25% – це гранична кількість. А стандартно при перевірці трапляється у межах 5-7%. Чим менш нормативно визначений предмет спеціальності, тим більшою теоретично має бути унікальність тексту», – каже директор інституту.

Тобто що менше у спеціальності обов’язкових текстів, які треба цитувати дослівно, то оригінальнішою має бути робота.

Якщо правила академічної доброчесності порушує не окремий студент, а сам виш, то Закон «Про академічну доброчесність» дозволяє відмовити його освітній програмі в акредитації. Артем Бардась, який працює в експертній раді Національного агентства, каже, що доброчесність для вишів – це ключовий критерій.

«Один з найважливіших критеріїв оцінювання закладу – це академічна доброчесність. Причому на всіх етапах, починаючи від студентів і закінчуючи поданням звітів. Були випадки, коли закладам відмовляли в акредитації через те, що звіт був скопійований в іншого закладу. Це виявлялося, і це було приводом для відмови», – розповідає Артем Бардась.

В Університеті митної справи та фінансів на антиплагіат перевіряють всі роботи. Про це розповіла завідувачка кафедри соціального забезпечення та податкової політики Вікторія Тараненко.

Вікторія Тараненко пропонує боротися не зі штучним інтелектом, а з невмінням ним користуватися. Фото з особистого архіву

«Ми перевіряємо і по внутрішньому репозитарію, і по зовнішньому через спеціальну платформу. Вона платна, але університет це проплачує. Платформа показує, чи зроблено це штучним інтелектом, там прямо зазначаються шматочки тексту, які згенеровані. Але і штучний інтелект не стоїть на місці, тож усе це має оновлюватися», – каже Вікторія Тараненко.

За правилами університету, самостійно має бути виконано не менше 60% роботи. Решта 40% припадає на запозичення, до яких зараховують і коректне цитування з посиланнями.

«Коли ми бачимо, що, умовно кажучи, всі ці 40% – це штучний інтелект, ми пропонуємо студенту внести свої корективи. Але зазвичай текст, створений штучним інтелектом, видно з усього. Я зараз не про розділові знаки чи якісь особливості. Сама побудова відповіді дуже яскраво видна», – пояснює завідувачка кафедри.

Обидва викладачі кажуть, що найкраще роботу на замовлення видно, коли науковий керівник працює зі студентом від початку.

«Ризики виникають, коли ми не бачили здобувача, не було його, а він перед захистом з’явився і в нього є робота. Це фактор ризику, і, якщо чесно, у такому випадку його не мають допускати до захисту. Якщо людина до цього не проявляла здібностей до написання, а тут пише дуже добре, треба ставити питання. Якщо вона не може відповісти на питання щодо того, що сама написала, ми доходимо висновку, що робила роботу не сама. Тоді роботу мають поставити на паузу», – розповідає Артем Бардась.

Вікторія Тараненко каже, що з’явитися з готовим дипломом в останній момент не вийде.

«Щоб не ходив, не ходив, а потім вискочив і здав диплом – такого не може бути. Якщо робота не пройшла перевірку на антиплагіат, не отримала рецензування від зовнішнього рецензента, вона просто не може бути допущена. Хто ж за одну ніч перевірить на плагіат, надасть рецензію, вичитає роботу? Такого не буває», – каже вона.

Чому студенти купують роботи

Заборона реклами, на думку Вікторії Тараненко, сама по собі ринок дипломів на замовлення не переможе.

«Як економіст вам відповім, що попит породжує пропозицію. Засобу, який поборе це на 100%, я, на жаль, запропонувати не можу. Як викладач з 25-річним досвідом можу сказати, що єдине, що я вбачаю доцільним, це коли науковий керівник весь час працює зі студентом і за графіком запитує, що зроблено, і просить показати виконану роботу. Таке спілкування унеможливлює звертання до виконавців. І чим більше ми правимо, чим більше даємо порад, тим менше виконавці замовлень хочуть співпрацювати з таким студентом. Бо розуміють, що це для них, як вони кажуть, занадто напряжно», – каже Вікторія Тараненко.

Завідувачка кафедри знає протилежні випадки, щоправда, не в їхньому університеті і навіть не в їхній області.

«Буває, що викладачу абсолютно все одно на цю роботу, і, відповідно, студенту все одно. І вони звертаються, аби щось було», – говорить вона.

Причину, через яку студенти шукають тих, хто напише за них курсову чи диплом, викладачка побачила на прикладі першокурсника.

«У мене був випадок, коли людина на першому курсі намагалася купити собі курсову роботу. Коли я почала запитувати, що не так, відповідь була дуже проста. «А я не знаю, що робити». Людина просто не знала, з чого починати. Вона навіть не зрозуміла, що треба звернутися до наукового керівника. Коли людина не знає чітких правил, вона починає шукати альтернативу деінде. Заплатити гроші та отримати готову роботу, це, погодьтеся, найпростіший варіант», – розповідає Вікторія Тараненко.

Після цього випадку в університеті змінили навчальний план та перенесли дисципліну «Основи наукових досліджень» на перший семестр.

Ринок замовних робіт змінювався разом з вимогами до самих дипломів. На початку 2000-х куплені роботи траплялися зрідка, згадує Вікторія Тараненко. Пік, за її словами, припав на 2009-2011 роки. Відтоді змінилися підходи, вимоги і тематика робіт, а їх якість, на думку викладачки, стала досить високою. Причину вона бачить у роботодавцях, які тепер приходять зі своїми запитами до студентських досліджень, тому написати абищо вже не вийде.

Тому ще один спосіб зробити замовлення невигідним – це пов’язати завдання з реальним запитом. Цього літа бакалаври спеціальності «Соціальне забезпечення» захищали роботи, виконані під конкретних роботодавців.

«Якщо наукового керівника ще можна якось обійти, то роботодавця, місце практики ти ніяк не обійдеш. Ти там маєш бути, тебе там бачать, тобі радять. Такий зв’язок виключає замовлення. Якщо робота виконується для роботодавця, ніхто навіть за гроші не буде виконувати таке дослідження, бо це невигідно», – пояснює завідувачка кафедри.

Вікторія Тараненко вважає, що боротися варто не зі штучним інтелектом, а з невмінням ним користуватися.

«Ми кажемо, що це погано, хоча насправді можемо використовувати його, наприклад, для рецензування. Ми написали дослідження і просимо зробити рецензування та показати, що в нас не так. Або просимо підібрати перелік літератури чи вказати, в яких відкритих джерелах можна взяти потрібні статистичні дані. Ми це, навпаки, заохочуємо. Головне – це навчити правильно використовувати штучний інтелект і привчити до академічної доброчесності», – підсумовує вона.

Схожі правила закладені і у законі. За словами Івана Назарова, користуватися програмами штучного інтелекту для навчальних та наукових робіт можна, але у роботі потрібно обов’язково зазначити, яку програму використали, яке завдання вона отримала, який дала результат, і проаналізувати його.

Хоча заборона на рекламу курсових діє майже два місяці, але на момент підготовки матеріалу на «Кабанчику» дипломна робота коштувала в середньому 11 тисяч гривень, магістерська – 12 тисяч, а кандидатська дисертація – понад 66 тисяч гривень.

Дніпровські