ЕКСКЛЮЗИВ Геловін у Дніпрі: як містяни ставляться до свята, чи є його український аналог та де шукати атмосферні фотозони

31 жовтня 2026 р. 10:05

31 жовтня 2026 р. 10:05

Геловін — свято, яке щороку викликає дискусії в Україні. Одні вважають його чужою традицією, яка не має нічого спільного з українською культурою та християнськими цінностями. Інші сприймають 31 жовтня як нагоду для творчості, зустрічей із друзями та позитивних емоцій. Під час повномасштабної війни ставлення до моторошних декорацій і костюмованих вечірок також різниться: для когось це можливість хоча б ненадовго відволіктися від тривожних новин, а для когось — нагадування про жахи, які українці переживають щодня.

Дехто вважає, що в Україні є власний слов’янський аналог Геловіну — Велесова ніч. Але чи справді це давня традиція, а не сучасний переосмислений звичай? Журналісти «Наше місто» дізналися в історикині, що відомо про походження Велесової ночі та чи є підстави пов’язувати її з віруваннями наших предків. Також з’ясували, як представники церкви ставляться до святкування Геловіну та чим у Дніпрі можна зайнятися напередодні свята.

Український аналог свята Halloween: що кандидатка історичних наук каже про Велесову ніч

Навколо Геловіну в Україні нерідко виникають дискусії про те, чи має це свято щось спільне з нашою культурною спадщиною. Зокрема, в останні роки популярності набула так звана Велесова ніч, яку відзначають у ніч із 31 жовтня на 1 листопада та іноді називають українським або слов’янським аналогом Геловіну. Однак історичні джерела не дають достатніх підстав стверджувати, що ці свята мають безпосередній зв’язок.

Олена Коломоєць, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри спеціальних галузей історичного знання та дидактики історії Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара, пояснює, що дослідження східнослов’янського язичництва ускладнює нестача достовірних джерел.

Олена Коломоєць застерігає, що Велесову ніч не можна впевнено називати давньою слов’янською традицією, адже історичних джерел, які підтверджували б її походження, недостатньо. За її словами, сучасні спроби відродити це свято можуть бути прикладом винайдення традиції та глокалізації Геловіну. А брак достовірних свідчень нерідко призводить до створення вигаданого фольклору — так званого фейклору.

«Східнослов’янське язичництво недостатньо забезпечене джерелами. Тому науковці намагаються реконструювати його за допомогою аналогій із спорідненими народами, зокрема балтами.  Балтське язичництво відоме порівняно добре. Причина – пізніше хрещення литовців і латишів і повільніша християнізація. Тому джерела XVI століття, хоч і компілятивні, зберегли описи осінніх обрядів. Алессандро Ґваньїні описує, як наприкінці жовтня, після збору врожаю, жмудини приносили в жертву худобу та птицю богові Зіменнику, причому майже те саме він розповідає й про прусів. Ян Ласицький переказує цей опис, дещо змінюючи подробиці, і поряд згадує свято Ilgės, яке, за чутками, святкували після Дня всіх святих. Мацей Стрийковський пише, що Ilgės починають майже на Всіх святих і кілька тижнів п’ють пиво, поминаючи покійників, а за язичництва, на його думку, це свято було присвячене Перуну, богові громів і блискавок (так він називає балтійського Перкунаса). Зазначимо, що навколо цих дат за католицьким календарем припадають переддень Дня всіх святих і День всіх душ, коли поминають померлих. Vėlė литовською – душа померлого; від цього слова походить назва свята Vėlinės», – розповіла кандидатка історичних наук.

Навіть у балтійських джерелах немає однозначної відповіді щодо дати осіннього свята та божества, якому його присвячували.

«Отже, навіть у балтів дата та божество осіннього свята залишаються невстановленими. Показово, що серед богів, яких називають автори XVI століття, немає Велняса (Velnias): його ім’я до того часу вже стало означати чорта (це ж відбулося й в інших мовах з іменами Weles, Vlos), а в фольклорі він виступає скоріше як хитрун і суперник Перкунаса, без виразних ознак покровителя худоби чи володаря мертвих. Зв’язок худоби, землі та мертвих взагалі характерний для багатьох народів, але для самого Велняса він у балтських джерелах не підтверджується», – підкреслює Олена Коломоєць.

Що відомо про Велеса та поминальні обряди слов’ян

Велес згадується в давніх джерелах, однак це не означає, що з ним можна безпосередньо пов’язати осінні обряди вшанування померлих.

«Що ж до слов’ян, то Велес (Волос) був відомий східним слов’янам. У «Повісті врем’яних літ» його називають «скотім богом». Ще одне джерело, де Велеса також називають богом худоби – «Слово реченого Христолюбцем» (ХІ століття з пізнішими вставками). Велес згадується у «Слові о полку Ігоревім». Велес (іноді Белес) фігурує в агіографічних творах, навіть створених пізніше, близько XV ст. Однак і в них йдеться про Х–ХІ століття. Спроби знайти Велеса у пізнішому фольклорі, як мінімум, сумнівні. Наприклад, український науковець Агатангел Кримський критикував спроби прив’язати до Велеса звичай «заплітання бороди» (зв’язування незжатих колосків, що залишаються на полі).  Натомість обряди поминання предків добре відомі під назвою «діди» (в українців), «дзяди» (у білорусів). Це поминальні п’ятниці та суботи, яких у році було декілька, зокрема восени. Спільне у цих обрядах – частування предків: їх кликали до вечері, залишали їм їжу та ложки. У західній традиції вшанування мертвих зосереджено навколо дати Дня всіх святих», – розповіла історикиня.

Велесова ніч — давня традиція чи сучасне переосмислення?

За словами Олени Коломоєць, відомих джерел недостатньо, щоб стверджувати, що осінні поминальні обряди слов’ян були присвячені Велесу. Сучасне святкування Велесової ночі вона  розглядає як приклад формування нової традиції.

«Таким чином, ми не знаємо точно, яке місце посідав Велес у східнослов’янській міфології. Пов’язати осінній ритуал поминання предків безпосередньо з Велесом ми не можемо. Якщо «осінні діди» належали Велесу, то кому були присвячені інші поминальні дні? Сьогоднішні спроби запровадити святкування «Велесової ночі» можна вважати радше винайденням традиції, якщо використати термінологію, запропоновану Еріком Гобсбаумом. Також можна вважати це проявом процесу глокалізації, коли відбувається своєрідна адаптація глобальної тенденції (в даному випадку, Гелловіна) до місцевих особливостей.  За відсутності реальних джерел таке конструювання традиції, на жаль, часто супроводжується фабрикацією джерел, створенням підробленого фольклору (фейклору)», – підсумовує Олена Коломоєць.

Як Українська православна церква ставиться до Геловіну

Неоднозначно до свята ставляться й представники церкви. Дніпровський священнослужитель і капелан Ярослав Малерик вважає, що Геловін не відповідає християнським традиціям, а українцям варто більше уваги приділяти власним релігійним звичаям.

«Церква буде завжди закликати не дотримуватися ніяких напрямків, які не мають нічого спільного із нашою вірою», — говорить священнослужитель.

Він зауважує, що щороку напередодні 31 жовтня суспільство знову обговорює доцільність святкування, однак ці дискусії мало впливають на тих, хто вже звик до тематичних вечірок і декорацій.

На думку Ярослава Малерика, особливе занепокоєння викликає популяризація образів крові, монстрів та іншої моторошної атрибутики. Священнослужитель вважає, що в умовах війни подібні декорації можуть викликати в людей неприємні асоціації.

Окрім того, священник звертає увагу на суперечність: до релігійних традицій люди не завжди ставляться так само охоче, як до розважальних святкувань на кшталт Геловіну.

«Коли починається піст, багато хто одразу знаходить причини, щоб його не дотримуватися: то немає сил, то здоров’я не дозволяє. Церква закликає дотримуватися посту, але кожен вирішує сам. Водночас, коли йдеться про Геловін, люди охоче долучаються до святкувань: прикрашають заклади павутинням, гарбузами, різними моторошними декораціями. Але, де ж наша віра, де наші традиції? Чому ми так легко захоплюємося чужими звичаями, а про власні забуваємо?», – каже священнослужитель і капелан.

Тож, на думку священника, замість запозичення чужих звичаїв українцям варто більше цікавитися власними традиціями та дотримуватися релігійних обрядів.

Як у Дніпрі організовують молодіжні заходи до Геловіну під час війни

У департаменті молодіжної політики, української національної та громадянської ідентичності Дніпровської міської ради до Геловіну ставляться, як до одного з приводів для творчості, спілкування та дозвілля молоді.

Заступниця директора департаменту Тетяна Журова зазначає, що головне — безпека учасників, можливість проявити креативність і повагу до різних поглядів.

«Ми ставимося до Геловіну, як до одного з тематичних приводів для творчості, спілкування та дозвілля молоді. Для нас головне, щоб такі заходи були цікавими, безпечними та давали молодим людям можливість проявляти себе, розвивати креативність і взаємодіяти одне з одним. Водночас важливо пам’ятати й про українські культурні традиції. Зокрема, існує Велесова ніч — сучасне свято, яке відзначають у ніч із 31 жовтня на 1 листопада та часто називають українським або слов’янським Геловіном. Навколо цієї традиції також виникає інтерес до української міфології, народних вірувань і культурної спадщини.  Ми переконані, що молодь має можливість знайомитися з різними культурними явищами, водночас відкриваючи для себе українські традиції та історію. Найважливіше, щоб будь-які заходи сприяли змістовному дозвіллю, взаємоповазі, творчості та позитивним емоціям», — пояснює вона.

У попередні роки в Дніпрі до Геловіну проводили костюмовані вечірки, конкурси, творчі майстер-класи, кінопокази та тематичні вечори. Учасники вирізали гарбузи, створювали листівки, готували костюми й макіяж.

«У Дніпрі тематичні заходи до Геловіну проводять у молодіжних і позашкільних закладах. Це костюмовані вечірки, конкурси, творчі майстер-класи, тематичні фотозони та інтерактивні розваги. У попередні роки учасники, зокрема вирізали гарбузи, створювали тематичні листівки та поринали в атмосферу свята під час перегляду фільмів. Кінопокази й тематичні вечори організовували також у молодіжних центрах.
Окрема історія — це костюмовані вечірки. Молодь готується до них дуже серйозно: продумує образи, підбирає костюми, макіяж і деталі. Кожен лук — неповторний, а учасники охоче проявляють фантазію та креативність. Для багатьох це не просто нагода прийти на тематичну подію, а можливість перевтілитися, показати свою індивідуальність і провести час із друзями», — розповідає Тетяна Журова.

В умовах воєнного стану організатори передусім мають дбати про безпеку відвідувачів, враховувати ситуацію в місті та пояснювати, як діяти під час повітряної тривоги.

«В умовах воєнного стану першочерговою умовою проведення будь-якого заходу залишається безпека учасників. Організатори мають враховувати безпекову ситуацію, дотримуватися встановлених вимог і завчасно інформувати відвідувачів про порядок дій у разі повітряної тривоги. Водночас ми розуміємо, наскільки важливо для дітей і молоді мати можливість спілкуватися, займатися творчістю та долучатися до культурного життя міста. Ми понад усе прагнемо створювати для них простір, де можна відпочити, хоча б ненадовго відволіктися від щоденних тривог і переживань, отримати позитивні емоції та відчути підтримку», — зазначає вона.

Тетяна Журова згадує і про труднощі, з якими організатори стикалися під час попередніх заходів. Минулого року через відключення електроенергії святкування залишилося без світла, однак організатори змогли продовжити програму, використавши генератор для світлової музики.

«Минулого року під час святкового заходу через відключення електроенергії ми залишилися без світла. Але навіть за таких обставин змогли продовжити свято: увімкнули світлову музику від генератора. Зрештою, це навіть додало заходу особливої атмосфери й зробило його ще більш незабутнім для учасників. Такі моменти нагадують, що навіть у складних обставинах можна знаходити можливості для радості. Ми намагаємося зробити все, щоб діти й молодь мали місце, де вони можуть бути собою, спілкуватися, творити та бодай на кілька годин відчути безтурботність дитинства й молодості. Водночас безпека завжди залишається нашим головним пріоритетом», — додає вона.

Гарбузовий парк неподалік Дніпра: де знайти десятки тематичних фотозон

Атмосферу осені та свята Геловін можна відчути й за межами міста. У селищі Спаське, за кілька десятків кілометрів від Дніпра, на території Спаського розсадника облаштували сезонний гарбузовий парк площею понад 25 гектарів. Тут створили десятки фотозон із гарбузами, привидами, відьомськими мітлами, сіном та осінніми квітами. Є як моторошні композиції, так і більш казкові локації. Серед них — велике коло з гарбузів із сонцем у центрі, розташоване в балці, а також рожева фотозона з гарбузами сорту Pink.

Комерційна та виконавча директорка Спаського розсадника Людмила Бараник розповідає, що гарбузовий парк облаштовують уже приблизно третій рік поспіль, причому масштаби проєкту постійно зростають. На території облаштували безліч тематичних фотозон, де можна зробити світлини з гарбузами, відьомськими капелюхами та мітлами. За словами Людмили Бараник, особливої атмосфери локації додає осіння погода.

«Навіть якщо погода похмура, розстилається такий магічний туман, мряка легенька, все одно у нас буде чарівно», — зазначає вона.

Для вечірнього оформлення використали сотні метрів гірлянд, які підсвічують різні куточки парку. Завдяки цьому фотозони мають особливий вигляд навіть у похмуру погоду.

«Тут виходять гарні фото, тут панує така приємна магічна атмосфера. А також сама балка з гарбузиками виглядає не менш яскраво на тлі похмурої погоди», — говорить Людмила Бараник.

Відвідати гарбузовий парк можна за вхідним квитком вартістю 200 гривень. Для звичайного відвідування попередній запис не потрібен.

Також організовують екскурсійні програми у вихідні за попереднім записом через туристичні агенції. Вони передбачають прогулянку територією розсадника, знайомство з ефірними оліями, відвідування пряного саду, дегустацію спецій, ароматерапію, майстер-клас зі створення маски для обличчя та гарбузовий обід. До меню входять крем-суп із креветками, хумус, брускети, глінтвейн із травами та гарбузовий нектар. На згадку гостям також дарують крафтову спецію для супу.

Вартість екскурсії стартує від 1300 гривень і залежить від міста, з якого приїжджають учасники.

Варто врахувати, що громадський транспорт безпосередньо до розсадника не їде, тому маршрут потрібно спланувати заздалегідь.

Де у Дніпрі зробити фото до Геловіну

До свята тематично прикрасили й заклади міста. Деякі з них створили цілі композиції, які вже стали місцями для фотосесій.

Ресторан BASE

Адреса: вул. Короленка, 2-Д.

Перед скляним фасадом ресторану встановили велику постать у темно-синій мантії, над якою сяє місяць. Поруч розташували менші фігури, схожі на примар,а сходи прикрасили свічками та композиціями із сухих гілок.

Заклад щороку змінює оформлення до Геловіну. У попередні роки біля входу можна було побачити фігури в червоних і білих балахонах та композиції з білими гарбузами.

Ресторан MOOD

Адреса: вул. Набережна Перемоги, 128.

Тут створили тематичну композицію з павутиною, гарбузами та моторошними декораціями. Біля входу встановили фігуру привида, що нагадує персонажа фільму «Крик».

Molo.restaurant

Адреса: вул. Сонячна Набережна, 21.

На лівому березі Дніпра облаштували ще одну тематичну фотозону. Біля закладу розмістили привида зі старовинним ліхтарем, гарбузи та сіно, створивши атмосферу осінньої містики.

Fabrica L

Адреса: вулиця Ольгерда Бочковського, 1.

У Дніпрі біля Fabrica L облаштували невелику осінню фотозону із солом’яними тюками, відьмами, гарбузами та жовтими хризантемами. Локація підійде для атмосферних світлин із осіннім настроєм і стане альтернативою традиційним декораціям до Геловіну.

У Дніпрі до Геловіну встановили рекорд України

У Дніпрі напередодні Геловіну відбувся захід «Гарбуз Хаб», під час якого встановили рекорд України за кількістю гарбузів-ліхтариків, зібраних в одному місці. У кав’ярні-кондитерській Lila Cake представили 111 композицій, створених у різних техніках. Організатори прагнуть не лише встановлювати рекорди, а й популяризувати українські традиції, місцеві продукти та осінні звичаї. До створення виставки долучилися підприємці, студенти й майстри, які оздоблювали гарбузи сухоцвітами, текстилем, розписом та іншими декоративними елементами. Кожна композиція отримала власний вигляд.

Власниця квіткової майстерні Тетяна Токарська представила на виставці 17 робіт, більшість із яких прикрасили сухоцвітами та квітами.

«Наразі представлено 17 виробів різного дизайну, переважно із сухоцвітів. Є вироби на текстильній основі з оксамиту, стабілізовані квіти, сухоцвіти, а також додані штучні квіти. Ми взагалі часто створюємо святковий декор і активно беремо участь у відродженні українських традицій. І, звичайно, восени наші українці завжди відзначали свято гарбуза, свято врожаю», — сказала Тетяна Токарська.

Підтримали ініціативу й місцеві підприємці. Зокрема, до «Гарбуз Хабу» долучилася пекарня «Артизан», яка підготувала ремісничий хліб. Засновник пекарні Костянтин Лубенський пояснив, що участь у заході стала нагодою підтримати ідею свята врожаю та місцевих виробників.

«До цього заходу ми долучилися, щоб підтримати ідею свята гарбуза. А оскільки на святі буде й гарбузова олія, а що таке олія без хліба? Тож ми підтримали цю ідею і напекли смачного ремісничого хліба», — сказав він.

Представниця Національного реєстру рекордів України Олена Булах наголосила, що для участі у виставці не потрібно бути професійним художником чи майстром. За її словами, цінність композицій полягає передусім у творчому підході та особистому внеску кожного учасника.

«Якщо подивитися на наші гарбузи, не всі вони досконалі, не всі дуже художньо розмальовані. У когось виходить краще, у когось цікавіше. Але всі вони живі. І кожен чоловік, кожна жінка, кожна дитина може зробити для себе якийсь ритуальний гарбузик», — зазначила вона.

Олена Булах також нагадала про звичаї, які, за її словами, пов’язують із вшануванням предків і використанням гарбузів-ліхтариків восени. Організатори прагнуть, щоб подібні ініціативи допомагали розвивати інтерес до української культурної спадщини.

«Ми хочемо, щоб у Дніпрі народилася нова традиція вшанування свого роду, своїх традицій, саме українських традицій», — сказала представниця Національного реєстру рекордів України.

Побачити 111 гарбузів-ліхтариків із незвичайним декором можна до 7 листопада в кав’ярні-кондитерській Lila Cake у Дніпрі.

Тож чи доречний Геловін в Україні під час війни

Ставлення до Геловіну в Україні залишається різним. Для одних це передусім комерційне свято із запозиченими традиціями, яке не варто ототожнювати з українською культурною спадщиною. Інші бачать у ньому привід для творчості, спілкування та відпочинку.

В умовах повномасштабної війни питання святкування набуває особливого значення. Для когось костюмована вечірка чи прогулянка серед осінніх декорацій — можливість ненадовго відволіктися від тривог. Для інших моторошні образи й символи можуть бути недоречними через пережитий досвід.

Водночас кожен може самостійно вирішувати, як провести останні дні жовтня: відвідати тематичну подію, зробити осінні світлини, провести вечір із близькими або присвятити час українським традиціям. Головне — поважати вибір інших, пам’ятати про безпеку та не забувати про реалії, в яких живе країна.

Нагадаємо: Атмосфера Геловіну у Дніпрі: де шукати моторошну фотозону з привидами.

Місячне сяйво та блакитні примари: у центрі Дніпра з’явилась містична декорація до Halloween.

Раніше ми писали: Понад 10 тонн гарбузів і десятки фотозон: біля Дніпра створили осінню казку.

Фото: «Наше місто»; з особистих архівів героїв.

Дніпровські