вологість:
тиск:
вітер:
“Сталося диво”. Як кіт-переселенець з Волновахи вижив під російським КАМАЗом і знайшов родину
Коли Марія Ганжела повертається з роботи до орендованої київської квартири, біля дверей її зустрічає кіт: сірий смугастий, з білими грудьми й рожевим носом. Він біжить до неї, нявчить і проситься на руки. Його звати Кутузов. Єдине око в нього жовто-зелене. Другого немає. Його Кутузов втратив навесні 2022 року в окупованій Волновасі.
Кошеня під колесом ворожого КАМАЗа
Квітень 2022 року. Минув місяць як російські війська окупували Волноваху. Мешканці, які пережили страшні обстріли, відчули на собі, як це жити у напівзруйнованих будинках в холоді, без достатньої кількості їжі, без води та електроенергії. Того дня Марія з мамою йшли розбитими дорогами, щоб подзвонити рідним. Зв'язку не було, і заради кількох хвилин розмови людям з усього міста доводилося йти у бік колишнього центрального ринку, туди, де кілька місяців тому був магазин АТБ, бо там ловив Wi-Fi.
АТБ на Центральній вулиці в окупованій Волновасі. 2022 рік Фото: З відкритих джерел
Дорогою їх наздогнав на велосипеді хрещений Марії.
“Дівчата, у мене з'явився зв'язок. Давайте я вам дам”.
Марія подякувала й відмовилася.
“Якби ми тоді розвернулися і пішли додому, ми б не забрали цього кота”.
Вони минули церкву, що стояла навпроти знищеного автовокзалу.
Знищений окупантами автовокзал у Волновасі. 2022 рік Фото: З відкритих джерел
На дорозі побачили маленьке худе кошеня. Воно переходило дорогу в бік залізниці. І цією ж дорогою йшла колона російських КАМАЗів.
Марія побачила: перший їде просто на котика. Вона закричала, почала його кликати. Кошеня не чуло.
“Останнє, що я побачила, — колесо б'є його по голові, і воно відлітає”.
Дівчина відвернулася. Не могла дивитися на те, що могло статися далі. А коли обернулася, кошеня вже бігло до неї.
“Мені здається, це якесь диво сталося. Я думала, що, на жаль, побачу зовсім іншу картину”, — каже Марія.
Кошеня заскочило під машину, що стояла біля церкви, і дістати його звідти було непросто.
“Він дивився довкола і не розумів, куди бігти. З таким страхом в очах… Але коли я обійняла його і притисла до себе, то відчула, як він притискається до мене у відповідь, ховаючи свій маленький носик у тепло, та починає муркотіти”.
Марія подивилася мамі в очі, і вони зрозуміли одна одну без слів.
“З того моменту це вже був наш кіт, і ми його понесли додому. Вдома тато на нас подивився, посміхнувся і навіть нічого не сказав. Просто мовчки прийняв той факт, що в нашій родині з'явилося поповнення” , — розповідає дівчина.
Ім'я кошеняті — Кутузов — дав саме тато, бо після удару око так і не відновилося.
За словами Марії, він завжди давав тваринам смішні імена.
Скороход і Кекс. Як родина рятувала тварин у Волновасі
Довоєнну Волноваху Марія згадує так:
“Досі це найкраще місто, яке може бути. Дуже хочу туди потрапити. Сподіваюся, що колись ми всі зможемо це зробити”.
У її родині завжди допомагали тваринам — котам, собакам, птахам. Якось біля маминої роботи з гнізда випало пташеня. Його забрали додому, годували, ходили збирати для нього черв'яків. Коли пташеня виросло і почало залітати на вікно й проситися на вулицю, його випустили.
Іншого разу мама Марії йшла з роботи й побачила біля автовокзалу собаку, яку збила машина. Водій поїхав далі. Родина забрала собаку і лікувала, але ходити на задніх лапах вона більше не могла — пересувалася на передніх. Так швидко, що тато назвав її Скороходом.
“Ми подарували їй останні два роки щасливого життя. Вона жила в любові”, — згадує Марія.
З вулиці родина колись забрала і великого пса Кекса.
Джесіку Марія знайшла влітку 2021 року. Ішов сильний дощ, і через відчинене вікно вона почула, що хтось скавчить. Вибігла на вулицю, але нікого не знайшла. А коли дощ скінчився, побачила, що з-під балкона вибігає хтось маленький. Марія знову вибігла надвір просто в домашніх капцях і принесла собаку додому. Це цуценя також вирішили залишити.
Міни в асфальті. Що відбувалося у Волновасі на початку повномасштабної війни
Згадувати Волноваху квітня 2022 року Марії боляче.
“Місто насправді було не впізнати. Коли ми виходили на вулицю, постійно дивилися під ноги, щоб не підірватися на мінах чи якихось снарядах, бо вони були нерозірвані й стирчали з асфальту”, — розповідає вона.
За словами Марії, біля церкви на таку міну наїхала машина з родиною, люди згоріли. Після цього містом ходили дуже обережно.
“Дуже страшно було, коли ти виходиш на вулицю і бачиш тіла людей, тіла тварин. Мені здається, це ніколи не забудеться”.
Переселенка розповіла, як тоді проходив її день. Зранку родина розпалювала вогнище, щоб нагріти воду і хоча б умитися. Потім Марія з мамою йшли до центру, щоб відстояти довгу чергу по хліб, який періодично підвозили. Варили макарони, а якщо траплялося м'ясо, це, за словами Марії, було свято. У районі ПМК волонтери інколи роздавали готову кашу, її родина брала для тварин.
Рубали дрова про запас. Ходили в інший край міста — до бабусиної квартири по речі. Сиділи на лавочці біля будинку.
“Постійно згадували часи до 2022 року. Казали, що не думали, що таке буде. І не хотілося в це вірити. Дні проходили, якщо чесно, як «день бабака». Все однакове”.
Кожен вихід із дому, за словами Марії, був небезпечним.
“Ти не знаєш, що очікувати від російських військових. Ми знаємо багато історій про те, що вони можуть робити з людьми, з українським народом. Ти не знав, чи це твій останній вихід і чи ти взагалі повернешся додому. Але ми розуміли, що це єдиний спосіб зв'язатися з рідними або купити продукти, тому на свій страх і ризик виходили”.
Окупована Волноваха. 2022 рік Фото: З відкритих джерел
Бойовий кіт. Як лікували кота в окупації без ветеринара
Корм для котів у місті дістати було важко. До того ж родина вважала, що сухий корм кошеняті їсти буде шкідливо. Тому Кутузова годували супом і дрібно нарізаним м'ясом. М'ясо він їв дуже добре. Зараз, каже Марія, він їсть лише корм.
Кошеня було хворе: нежить, хворі вуха, проблеми з травленням. І травмоване око.
Центральний ринок у Волновасі був знищений, але на його місце виходили люди й продавали потроху продукти. Там Марія побачила продавців, які до війни торгували у Волновасі зоотоварами — ліками й кормами. Вони розпродували те, що в них залишилося.
Знищений ринок в окупованій Волновасі. березень 2022 Фото: Російські ЗМІ
Марія з мамою понесли до них кошеня, щоб показати око. День був похмурий, йшов дощ. Марія сховала кота під куртку, щоб він не промок. Коли вони йшли повз автовокзал, почалися вибухи. Жінки присіли.
“Я ще міцніше котика обійняла, бо дуже боялася, що він вискоче і кудись побіжить. А він, якщо чесно, нормально відреагував. Здалося, що він навіть не злякався. Справжній бойовий кіт”, — згадує Марія.
Ветеринарна лікарка-офтальмологиня та офтальмохірургиня клініки ветеринарної офтальмології TVO Юлія Ляховчук каже, що тварини не завжди звикають до вибухів.
Ліки з ринку допомогли вилікувати Кутузову вуха й травлення.
“Я дуже вдячна, що ці люди продавали ліки. Якби не вони, ми б напевно не змогли так швидко допомогти котику”, — каже Марія.
Найскладніше, за її словами, було з оком. Їм сказали, що це від удару. Спочатку воно було на місці, потім на ньому з'явилася плівка, далі наріст. Око врятувати не вдалося.
“Я вперше в житті побачила, як у котика витекло око”, — згадує Марія.
Юлія Ляховчук пояснює, що відбувається з оком після сильного удару:
“Особливо небезпечними є тупі травми ока, коли зовні око може виглядати без видимих пошкоджень, а всередині можуть бути незворотні зміни для зору. Тобто око не обов'язково має зруйнуватися одразу після травми. Пошкодження може прогресувати протягом днів або тижнів, поступово призводячи до втрати його структурної цілісності та функції”.
Про лікування без діагнозу вона каже так:
“В таких обставинах спроба допомогти тварині доступними засобами — це часто єдине, що людина взагалі може зробити”.
З оком, стан якого погіршувався, Кутузов прожив два місяці. Чим це загрожувало його здоров'ю, роз'яснила Юлія Ляховчук.
“Насамперед — хронічним болем. Навіть якщо тварина не кричить, не ховається і продовжує їсти, це не означає, що вона не відчуває болю. Коти особливо добре приховують ознаки дискомфорту. Якщо воно є джерелом постійного болю, видалення (енуклеація) може бути найкращим рішенням для якості життя тварини”.
Операцію Кутузову зробили пізніше, вже після евакуації, в Києві. У клініці її провели безкоштовно.
“Йому вичистили там усе, зашили. Візуально, звісно, видно, що ока нема, але йому це не заважає бути красивим”, — впевнена Марія.
“Було дуже легко поїхати кукухою”. Як догляд за котом допоміг родині в окупації
Про Кутузова дбала вся родина. Йому давали ліки й часто підмивали, бо через проблеми з травленням він постійно забруднювався. Щодня виносили на сонце.
“Мені тато казав, що йому вітамін D потрібен. «Несіть його на сонечко, щоб він отримував вітаміни»”, — згадує Марія.
За її словами, саме ці клопоти допомагали родині відволікатися від того, що коїлося довкола.
“Чесно вам кажу, в таких обставинах було дуже легко поїхати кукухою. Але саме догляд за ним дійсно допоміг нам. Оці клопоти про нього допомагали нам триматися”.
Найкрутіша переноска. Евакуація з окупованої Волновахи разом із тваринами
У червні родина наважилася на евакуацію.
“Квартира уціліла, хоч і була пошкоджена, жити в ній можна було. Попри це перебувати в окупації було нестерпно. Ми хотіли жити у вільній Україні. Коли ми вирішили їхати, то, звісно, розуміли, що котика забираємо з собою. Як кажуть, ми відповідаємо за тих, кого приручили. Він не просився до нас, ми самі вирішили його забрати. І я розуміла: якщо ми його залишимо, він загине. Ніхто не буде про нього піклуватися”, — розповідає Марія.
Сусіди радили кота покинути.
“Вони казали: «Навіщо він вам? Це зайві клопоти. Ви самі не знаєте, куди їдете і що вас там чекає, немає ні грошей, нічого». Але ми сказали, що це наш вибір. Це навіть не обговорюється”.
Переноску для кота зробили самі — з двох пластикових ящиків, у яких зазвичай зберігають картоплю. Ніж нагрівали на вогнищі й "спаювали" ним ящики разом. Бабуся пошила з наволочки накидку, а всередину поклали ковдру, щоб коту було м'якіше.
“У нього взагалі була найкрутіша переноска”, — посміхається Марія.
Крім Кутузова, родина вивозила з Волновахи й свою собаку Джесіку. Знайти перевізника, який взяв би тварин, було складно.
“Не всі погоджувалися виїжджати з тваринами, казали, що місця в машині й так немає, і відмовляли. А нам потрапив перевізник, якому ми пояснили, що в нас є котик і собачка, і він сказав: «Без проблем, вивозимо всіх». Я йому дуже дякую”, — каже Марія.
Родина їхала через Бердянськ і Василівку . У Бердянську Кутузову купили шлейку. Проблем через тварин на блокпостах не було, але переноску постійно відкривали, щоб подивитися, що всередині. Коли російський військовий зазирнув у машину, Джесіка на нього почала гавкати. Мама Марії тоді дуже злякалася за собаку.
“Навіть тварини їх не люблять. Відчувають зло”, — каже Марія.
Кекса родина з собою не взяла. Пес був старий, мав проблеми із серцем, і родина переживала, що він не перенесе дорогу. Кекс залишився з дядьком Марії. Дядько постійно надсилав фото й відео з ним. Кекс прожив ще два роки й помер від старості.
“Я б ніколи не…”. Відповідальність за тварин в окупації
Керівниця напряму PR&Comms благодійного фонду Happy Paw Анастасія Аболєшева називає відповідальність за тварину в окупації передусім проявом людяності.
“Попри всі спроби ворога знищити нормальне життя, змусити людей виживати й поступово стерти все живе навколо, наші громадяни продовжують рятувати тварин, годувати їх, лікувати та вивозити з окупації”, — каже вона.
Анастасія Аболєшева (Nastya Aboliesheva) Фото: @nastya_abo
За словами Анастасії Аболєшевої, в окупації відповідальність за тварину набуває зовсім іншого виміру.
“Людина може роками годувати її, лікувати, шукати можливість евакуації, але в певний момент опинитися перед вибором, де будь-яке рішення буде пов'язане з ризиком для життя. З погляду людини, яка не була в окупації, завжди легко говорити про те, що «я б ніколи не…», але реальність, на жаль, інакша. Тому ми не можемо оцінювати такі рішення за мирними правилами, адже не знаємо, з чим довелося зіткнутися кожній людині під обстрілами чи загрозою смерті”.
Поза статистикою. Хто евакує тварин з Донеччини та тимчасово окупованих територій
Зоозахисна організація UAnimals з 2022 року евакуювала понад 11 тисяч тварин .
“Донецький напрямок — один з найскладніших: звідти надходить дуже багато запитів, і значна частина наших евакуаційних рейсів припадає саме на нього”, — каже піар-директорка UAnimals Ксенія Шепеленко .
Ксенія Шепеленко Фото: uanimals.org/team
На окуповані території команда UAnimals не заїжджає.
“Ситуація ускладнюється навіть на підконтрольних Україні територіях. До деяких населених пунктів, які раніше були для нас "перевалочними" пунктами, ми вже не можемо заїжджати евакуаційним бусом через небезпеку. У наш бус влучали вже двічі”.
Хто вивозить тварин з окупації, в організації даних не мають.
“Нам не відомо про єдиний облік тварин, яких люди приватно вивезли з тимчасово окупованих територій. Загалом ми не маємо повної картини того, скільки тварин евакуюють в Україні різні організації, волонтери й самі родини. Наші цифри відображають лише евакуації, які здійснила UAnimals.
Щодня ми отримуємо 50–70 запитів на евакуацію і, на жаль, не можемо виконати їх усі. Тому дуже просимо не відкладати рішення до моменту, коли допомогти буде значно складніше”, — каже Ксенія Шепеленко.
Евакуйовані тварини є й у притулках, яким допомагає Happy Paw.
“Зараз у нас немає жодного притулку, який би за всі ці роки не прийняв хоч якусь евакуйовану тварину — від військових, команд евакуації, переселенців, навіть із Курщини. В деяких шелтерах ця частка складає вже понад 50% . Також кілька наших підопічних притулків за ці роки евакуювались із Бахмута, Костянтинівки, Мирнограда, Добропілля до Київщини, Черкащини, Дніпропетровщини, Одещини . Допомагати фізичним особам фонди можуть виключно в рамках гуманітарної допомоги, яка за останній рік зменшилась у понад 60% та ймовірно скоро зовсім припинить надходити до України”, — зазначає Анастасія Аболєшева.
Непросте завдання. Знайти житло з тваринами після евакуації
Спочатку родина приїхала до Запоріжжя , до розподільчого табору для переселенців, і пробула там близько двох днів. Її поселили в дитячому садку. Кутузов ходив там на шлейці й спав на ліжку.
“Деякі люди дивились на нас косо. Але для нас це нормально, коли тваринки сплять з нами на ліжку”, — каже Марія.
Потім був тиждень у хостелі у Львові . Там Кутузов спав на другому ярусі двоповерхового ліжка.
“Він усім там дуже подобався. Але його і шкодували, звісно, бо тоді він був без ока, і око ще було не зашите”.
Після Львова родині запропонували пожити в будинку в селі Лебедин під Києвом. Там вони прожили близько двох тижнів, а потім переїхали до Києва , де знайшли квартиру й роботу.
“Після евакуації на переселенців чекає ще той квест із пошуком житла разом з тваринами”, — зазначає Анастасія Аболєшева.
У Києві родина домовилася поки більше не брати тварин. Проте доля вирішила інакше.
Майже рік тому Марія йшла з роботи й почула, як десь плаче кошеня. Воно було таке маленьке, що вміщалося на долоні.
“Я не могла пройти повз. Подзвонила мамі зі сльозами на очах, кажу: «Можна, будь ласка, ми заберемо його до себе?» Мама сказала: «Забирай» ”.
Кішечку назвали Бонею . Між нею й Кутузовим, за словами Марії, сталася "любов з першого погляду".
“Коли вона зникає з поля зору, може там на шафу залізти, і він її не бачить, то ходить по всій квартирі, кричить і шукає її. Ми тоді вже кажемо: «Боню, спускайся, тебе Кутузов шукає». І тільки коли він її побачить, то все, заспокоїться і може лягти спати”.
Кішечка Боня
Як Кутузов живе у Києві
“Він уже вважає, що він тут король: то я не хочу їсти, то я не буду робити. Якщо він не хоче, щоб його чіпали, його краще не чіпати. Але насправді він дуже ніжний котик”, — розповідає Марія.
Коли Кутузов проситься надвір, на нього вдягають шлейку. На прогулянках він полює на голубів і дере дерева.
“Йому тут прям дуже подобається”, — впевнена Марія.
Гостей Кутузов не боїться: біжить до них, треться об ноги, заскакує на руки.
Кіт-переселенець з Волновахи Кутузов
Хвилина мовчання. Як собака Джесіка живе в Києві
Джесіка також живе з родиною в Києві.
“Вона дуже залюблена собачка. Вона прям знає, що її люблять. Вона знає, що їй можна просто все. Це для мене як дитина”, — каже Марія.
Джесіка любить м'які іграшки, які пищать, і завжди радіє, коли їх приносять додому. За словами Марії, іграшок у неї, напевно, більше, ніж було в самої Марії в дитинстві.
Цього року, 5 квітня , у Марії помер тато. Джесіка, як і вся родина, дуже за ним сумує.
“Вона знала час, коли тато приходить з роботи. Сідала під двері, дивилася на двері й чекала його. Вона одразу починала скавчати, бо їй також не вистачає тата. Коли виходила на вулицю, знала, з якої зупинки йде тато, сідала й дивилася туди”, — розповідає Марія.
Якось мама Марії вийшла з Джесікою на прогулянку, і собака потягнула її до зупинки, звідки зазвичай приходив тато.
“Вона сідає отак і дивиться туди. Мама каже їй: «Джесіко, тато більше не повернеться». А вона подивилася на маму такими сумними очима, розвернулася і все одно продовжила чекати на нього”.
Нещодавно Марія з мамою гуляли з Джесікою, коли в Києві о 9:00 оголосили загальнонаціональну хвилину мовчання. Люди проходили повз, а Марія з мамою зупинилися. Джесіка подивилася на них і теж стала. Коли хвилина скінчилася і пролунало «Слава Україні», вони тихенько відповіли «Героям слава». Тільки тоді Джесіка побігла далі.
Джесіка
Тату під серцем. Що для Марії означає відповідальність за тварину
На запитання, чому вона того дня не пройшла повз безпритульне кошеня, Марія відповіла:
“Я розуміла, що не можу його залишити. Він був таким нещасним. Я б не змогла далі спокійно ходити по місту, спокійно їсти, спокійно спати, знаючи, що я залишила його там одного. Тоді було важко і їжу знайти, і взагалі було небезпечно. Якби не я, він би загинув. Я розумію, що зробила правильний вибір. Там навіть вибору не стояло — брати чи не брати”.
Тварину вона вважає членом родини.
Марія згадує один спекотний літній день.
“Сидить котик, а люди просто проходять повз, і ніхто навіть не може йому водичку налити. Я просто хочу, щоб люди піклувалися більше про тварин”.
За словами Марії, найбільше її змінила собака Жужа , яка жила в родині у Волновасі.
Цю собаку родина втратила на початку повномасштабної війни. 25 лютого 2022 року, коли у Волновасі вже лунали вибухи, вона дуже злякалася і вибігла з підвалу. Марія писала пости у Facebook і зверталася до притулків за кордоном, сподіваючись, що собаку хтось міг вивезти. Але знайти її так і не вдалося.
“На жаль, ми не знаємо, що з нею. Ми її дуже довго шукали”, — каже Марія.
Жужа, яка зникла у Волновасі під час обстрілів
Жужа дуже дружила з Джесікою. За словами Марії, після втрати Жужі Джесіка дуже сильно за нею сумувала.
“Вона прям бігала по місцях на вулиці, де вони любили гуляти, і шукала її. Видно було, що вона сумувала”.
Кутузов, каже Марія, навчив її довіряти.
“Він біг до нас і не знав, чого очікувати. Коли ми його вивозили, він теж не знав, куди їде і що з ним будуть робити. Він навчив радіти кожному прожитому дню. Мені чомусь здається, що коли на нього їхав той КАМАЗ, він подумав, що це його останній день. Але сталося диво, і він знайшов свою родину в той же момент. Він навчив вірити в найкраще: що кожен страшний момент можна пережити і настане світле майбутнє”.
Якби можна було повернути час, Марія, за її словами, вчинила б так само, “навіть не роздумуючи”.
А на питання, яку фразу сказав би їй сьогодні Кутузов, якби міг, відповідає одним словом: “Дякую”.
Що радять фахівці
Якщо ви підібрали травмовану тварину, а ветеринара поруч немає
Відповідає ветеринарна лікарка-офтальмологиня Юлія Ляховчук.
“В умовах окупації люди часто опиняються в ситуації, коли немає доступу до ветеринарних клінік, лікарів, медикаментів і навіть базових засобів першої допомоги. У таких обставинах найважливіше — зробити все можливе, щоб стабілізувати тварину, не допустити додаткового травмування та дати їй шанс дочекатися професійної допомоги”.
Безпека та спокій.
“Якщо навколо обстріли, першочергове завдання — перемістити тварину в максимально безпечне місце. Необхідно обмежити її рухливість, забезпечити тепло та спокій”.
Кровотеча.
“Якщо є зовнішня кровотеча, можна використати чисту тканину або марлю, обережно притиснувши її до рани. Але якщо травмована ділянка — око, безпосередньо на очне яблуко тиснути категорично не можна. Якщо є підозра на проникаючу травму, важливо максимально обмежити будь-які маніпуляції та захистити око від додаткового контакту й забруднення. Якщо немає необхідних ветеринарних препаратів, краще не експериментувати з людськими краплями, адже речовини можуть бути токсичними для ока”.
Перші години.
“Найнеобхідніше — це оцінити стан тваринки (чи у свідомості, як вона дихає, чи немає кровотечі тощо). Друге — не зосереджуватися виключно на видимій травмі, адже часто можуть бути приховані ушкодження внутрішніх органів. Що стосується очей, то варто звернути увагу на те, чи мружить тварина очі, чи бачите ви видиме помутніння чи почервоніння, чи немає зміщення очного яблука. І пам'ятайте: якщо є можливість показати ветеринару — потрібно робити все можливе, аби доставити чим швидше до фахівців”.
Чи можна врятувати травмоване око.
“Так, шанс є. Але прогноз залежить від того, які саме структури пошкоджені, наскільки глибокою є травма та скільки часу минуло до початку лікування”.
Чим ризикує людина, яка лікує тварину без діагнозу.
“Основний ризик полягає в тому, що без встановлення діагнозу неможливо визначити справжню причину ураження та оцінити, наскільки далеко зайшов патологічний процес”.
Якщо ви плануєте вивозити тварину з небезпечної території
Перевірених рекомендацій щодо документів і блокпостів під час виїзду з окупації в UAnimals не дають, бо на цих територіях не працюють.
“Наш головний заклик до людей на територіях, де зростає небезпека, — за можливості виїжджати з тваринами завчасно. Продумати, як забрати тварину із собою або організувати її вивезення, важливо до того, як ситуація стане критичною. Порятунок не закінчується вивезенням: далі тварині потрібно забезпечити догляд, за потреби — лікування, знайти місце. Це також потребує ресурсів”, — каже піар-директорка UAnimals Ксенія Шепеленко.
“На жаль, часто люди (особливо опікуни великої кількості тварин) відтягують евакуацію до останнього. І звертаються по допомогу вже тоді, коли заїхати в населений пункт майже неможливо”, — каже керівниця напряму PR&Comms фонду Happy Paw Анастасія Аболєшева.
Межу між відповідальністю і провиною, за її словами, визначає те, чи зробила людина все можливе, щоб не залишити тварину помирати: “Відпустив з ланцюга, залишив вдосталь їжі чи води, попросив сусідів потурбуватись, вивіз самостійно чи знайшов підтримку в евакуації у волонтерів”.
Особливості оформлення документів на тварину, вивезену з окупації
Анастасія Аболєшева пояснює:
“Для багатьох людей тварина, яку вони знайшли в окупації, стає членом родини ще до того, як у неї з'являються будь-які документи. Тому після евакуації важливо не лише врятувати тварину фізично, а й подбати про її подальшу ідентифікацію та ветеринарні документи.
За Цивільним кодексом України, якщо власник невідомий, про знайдену тварину потрібно протягом трьох днів повідомити орган місцевого самоврядування. На цей час людина може залишити тварину у себе на утриманні та доглядати за нею. Якщо протягом двох місяців від моменту такого повідомлення власника не буде знайдено або він не заявить свої права, право власності на кота чи собаку переходить до людини, яка утримувала тварину. Але для окупованої території це очевидно не працює в нормальному порядку, та й взагалі зазвичай на практиці достатньо допису волонтера у соцмережах про знайдену тварину, яка потенційно може бути домашньою.
У випадку тварини, врятованої з окупованої території, на практиці важливо зберігати будь-які докази обставин її порятунку та відсутності власника: фото, відео, свідчення, інформацію про місце й дату, а після евакуації — оформити тварині у ветлікарні ветеринарний паспорт, чипувати та внести до Реєстру домашніх тварин. Ветеринарний паспорт, оформлений на людину, разом із мікрочипом та записом у Реєстрі домашніх тварин є важливими доказами того, що людина є власником або утримувачем тварини”.
Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech.
Джерело: volnovakha.city
Новини рубріки
Пенсія в разі втрати годувальника, дублікат УБД і витяг з реєстру ветеранів: пояснює ЦНАП
11 листопада 2026 р. 16:59
Доходи місцевих бюджетів Донецької області впали на 14,5%: єдиний регіон із падінням
10 листопада 2026 р. 11:46
Панорамне відео 360 для громади: як зберегти вигляд рідного міста на DJI Osmo 360 II
09 листопада 2026 р. 23:04