Суперечка щодо Гренландії як тест на слабкість: чи може Європа піти на конфлікт із Трампом — Bloomberg

20 січня 2026 р. 10:16

20 січня 2026 р. 10:16

Оскільки деякі лідери Європейського Союзу закликають використовувати так звану “базуку” контрзаходів ЄС для початку повномасштабної торговельної війни з США на тлі зазіхань американського президента Дональда Трампа на Гренландію та нових погроз митами, їм, можливо, варто прорахувати наслідки, перш ніж натискати на курок, пише у новій статті для Bloomberg оглядач Марк Чемпіон.

Думка, що стоїть за всіма цими жорсткими заявами, є слушною: Європа вже натерпілася. Вона робила все можливе, щоб вгамувати Трампа, заспокоюючи його та використовуючи лестощі, але ці спроби зазнали невдачі. Натомість підтвердилося його переконання, що найближчі союзники Америки — слабкі, і це спонукає Трампа тиснути на них ще більше, бо він відчуває, що може це робити.

Переконати Трампа змінити курс має бути можливо, бо те, що він говорить, не має сенсу. США абсолютно не потрібно контролювати Гренландію, щоб отримати те, що, за словами Трампа, він хоче — безпеку для Америки.

Френк Роуз, який протягом десятиліть обіймав низку посад у сфері безпеки та контролю над озброєннями США, і свого часу очолював переговори з Данією та Гренландією щодо будівництва радара раннього попередження поблизу авіабази Пітуффік, каже: “Справа не тільки в тому, що згідно з оборонним договором США та Данії 1951 року ми можемо робити в Гренландії практично все, що захочемо”.

Нинішня домовленість також означає, що США не мають турбуватися про внутрішні проблеми та вимоги місцевого самоврядування острова, що є великою перевагою, оскільки це нелегко. Нехай цим займається Данія, додав він.

Але якщо Трамп ігнорує пораду фельдмаршала Ервіна Роммеля ніколи не починати бій, який не принесе великої перемоги, то Європа ризикує проігнорувати ще мудрішу пораду китайського стратега Сунь Цзи: не починай битву, яку не можеш виграти.

Суть у тому, що Трамп хоче отримати Гренландію, і чому саме — не має великого значення. Доки він залишається рішучим у своєму намірі її отримати, доля цього величезного арктичного острова буде вирішуватися не принципами, а силою — і в цьому Трамп завжди перемагає. ЄС, можливо, і здатний протистояти США у торгівлі, але нинішній американський президент не бачить різниці між питаннями комерції та безпеки, розглядаючи обидва як важелі впливу. Як заявив у неділю, 18 січня, міністр фінансів США Скотт Бессент, Штати розраховують, що Європа відступить, оскільки вона занадто залежна від американської могутності, щоб ризикувати втратою як НАТО, так і підтримки в питанні України.

Чи справді Польща та країни Балтії готові поставити під загрозу захист, гарантований США, у суперечці щодо Гренландії? Територіальний суверенітет — це принцип, якого вони чітко дотримуються, але це лише принцип. Загроза втратити американський захист від Росії є для них екзистенційною. Чи дійсно вони та більшість інших європейських країн ризикнуть дати Трампу привід відмовитися від обміну розвідданими та продажу Києву Patriot, що може призвести до краху українських оборонних ліній? Так само, чи дійсно Італія підтримає початок торговельної війни з Вашингтоном, якщо вона не входить до восьми країн, проти яких Трамп погрожує запровадити мита?

Проблема не в тому, що прем'єр-міністр Італії Джорджа Мелоні “дружить” з Трампом, а в тому, що, за даними брюссельського економічного аналітичного центру Bruegel, італійська економіка буде однією з найбільш вразливих до наслідків торговельної війни між США та ЄС. Рішення Мелоні не приєднуватися до Франції, Німеччини, Великої Британії та п'яти інших країн, які відправили символічну групу військових до Гренландії, свідчить про те, що її відповідь вже — “ні”. Насправді, ці кілька десятків солдатів, відправлених на острів, щоб продемонструвати рішучість і готовність допомогти захищати Арктику, навпаки, ще раз підкреслили слабкість Європи й дали Трампу привід для ескалації тарифних погроз.

Велика Британія, яка відправила лише одного офіцера, — серед країн, яким загрожують тарифи. Зазвичай поміркований прем'єр Британії Кір Стармер розкритикував цю реакцію як “абсолютно неправильну”. Але чи ризикне Стармер, який вже й так перебуває у скрутному становищі, ударом по експорту та іноземних інвестиціях, який спричинить торговельна війна з США? Не менш важливими є тісні зв'язки між розвідувальними службами США і Великої Британії, а також взаємопов'язана система оборони. Відповідь, як Стармер намагався показати на пресконференції в понеділок, була досить чітким “ні”. Він закликав до прагматизму.

Прагматизм має йти з боку Британії та ЄС, оскільки вони просто занадто слабкі, щоб виграти торговельну війну, яка поширилась би на всі сфери трансатлантичних відносин. Якщо вони спробують вступити в цю війну, то можуть зазнати поразки на першому ж етапі, розділившись у питанні, чи застосовувати “торговельну базуку”.

Найкраща надія Європи полягає в тому, що негативна реакція республіканців на готовність Трампа пожертвувати НАТО заради того, що є лише проєктом для задоволення його егоїзму, змусить президента США відступити. Принаймні частина привабливості арктичного острова для Трампа, безсумнівно, полягає в тому, що захоплення Гренландії зробило б його першим президентом США, який додасть значну нову територію до країни з часів його кумира Вільяма Маккінлі, який анексував Гаваї в 1898 році. А якщо важко повірити, що вся ця суперечка щодо Гренландії може бути пов'язана з чимось настільки корисливим, як нарцисизм, варто лише згадати про лист, який Трамп, як повідомлялося, надіслав прем'єр-міністру Норвегії Йонасу Гару Стере і в якому президент США пов'язав свої претензії на Гренландію з відмовою Нобелівського комітету в Осло присудити йому премію миру.

До двох світових воєн купівля та захоплення територій інших держав була звичайною справою. Після холодної війни та подальшого домінування США в міжнародному порядку така практика відійшла. На жаль, Європа не є достатньо сильною, щоб продовжувати утримувати такий порядок, коли самі США вирішили його розірвати, вважає оглядач.

Напередодні Трамп знову висловив свої претензії на Гренландію, заявивши, що Європейський Союз “не чинитиме сильного опору”, хоча й відмовився сказати, чи буде він застосовувати силу для отримання контролю над островом.

Він розлютив союзників по НАТО, погрожуючи митами європейським країнам Альянсу, якщо він не отримає контроль над Гренландією. Ескалація погроз викликала обурення серед лідерів ЄС і заклик президента Франції Еммануеля Макрона активувати найпотужніший інструмент Союзу для відплати. Politico, однак, повідомляло, що саме тоді, коли Європа потребує єдності для протидії Трампу, між Францією та Німеччиною зростає незгода .

Світ