Чому Путін заговорив зараз про кінець війни: пʼять причин за версією The Guardian

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Чому Путін заговорив зараз про кінець війни: пʼять причин за версією The Guardian

13 травня 2026 р. 22:38

13 травня 2026 р. 22:38

Про це йдеться в аналітичному матеріалі The Guardian, який пояснює, чому Москва може змінювати риторику саме зараз.

1. Військовий глухий кут

Аналітики відзначають, що Росія більше не має стабільної переваги на фронті. Після повільних просувань у 2023–2025 роках динаміка змінюється: Україна завдає дедалі глибших ударів по російській логістиці та тилу, зокрема за допомогою безпілотників, а окремі операції призводять до втрати РФ контролю над частиною раніше захоплених територій.

Замість «неминучого просування» Москва стикається з війною виснаження, де кожен кілометр просування коштує значних втрат.

2. Проблема ресурсів і людських втрат

За оцінками західних дослідників, темпи втрат російської армії можуть перевищувати темпи набору нових контрактників. Це створює довгостроковий тиск на систему, особливо без нової масової мобілізації, яку Кремль уникає через ризики внутрішньої нестабільності.

Паралельно Україна нарощує здатність завдавати ударів по критичних об’єктах у російському тилу, що ще більше ускладнює логістику та постачання.

3. Економічні ризики та енергетичний тиск

Попри тимчасові коливання доходів від нафти, російська економіка демонструє ознаки уповільнення. Зниження прогнозів зростання ВВП і вищі інфляційні очікування свідчать про поступове охолодження економіки, яка значною мірою залежить від енергетичного експорту та зовнішньої кон’юнктури.

Українські удари по нафтопереробній та експортній інфраструктурі додатково створюють ризики для довгострокових доходів бюджету РФ.

4. Посилення України як технологічного гравця

Окремо аналітики відзначають стрімке зростання ролі українських безпілотних систем і далекобійних ударів. Це формує нову реальність на полі бою, де російська логістика вже не є «тиловою і безпечною», а стає постійною ціллю.

Фактично, Україна поступово переходить до моделі, яку деякі експерти описують як елементи повітряної блокади поля бою.

5. Політичний фактор і сигнал Заходу

Ще один вимір — зовнішньополітичний. Кремль традиційно використовує риторику «наближення кінця війни» як інструмент впливу на західні столиці, передусім Вашингтон, демонструючи готовність до переговорів на власних умовах.

Йдеться не стільки про реальну зміну цілей, скільки про спробу створити враження, що час працює на Москву або що компроміс нібито неминучий.

За оцінками аналітиків, заяви про «кінець війни» радше відображають зміну тактики Кремля в умовах затяжного конфлікту: військове виснаження, економічний тиск і нові можливості України на полі бою змушують Росію активніше працювати в інформаційно-політичному полі, навіть якщо стратегічні цілі залишаються незмінними.