Мін'юст США: Трамп може знести Статую Свободи і суди будуть безсилі

06 червня 2026 р. 04:40

06 червня 2026 р. 04:40

Юристи Міністерства юстиції США заявили, що суди не мають повноважень втручатися в суперечку навколо будівництва нової бальної зали Білого дому після того, як Східне крило вже було знесене. Про це пише Politico.

У п’ятницю федеральний апеляційний суд поставив під сумнів позицію адміністрації президента Дональда Трампа, згідно з якою суди не можуть зупиняти будівництво навіть у разі, якщо воно буде визнане незаконним.

Двоє суддів із трьох членів колегії Апеляційного суду округу Колумбія кілька разів зверталися до представників адміністрації, намагаючись зрозуміти їхню логіку: якщо проєкт уже далеко просунувся і пов’язаний із питаннями національної безпеки, чи означає це, що він стає недоторканним для судового контролю?

«У який момент це стало доконаним фактом? Якщо це було б абсолютно незаконне рішення уряду... його все одно не можна було б зупинити?», — запитала суддя Патриція Міллетт.

«Згідно з цими правовими теоріями, думаю, що так», — відповів представник Міністерства юстиції Яаков Рот.

Призначена колишнім президентом Бараком Обамою суддя Міллетт продовжила ставити запитання про межі повноважень адміністрації Трампа діяти за принципом «рухатися швидко і ламати все», не побоюючись судових позовів.

«Якщо уряд дуже швидко вирішить знести Статую Свободи — а для багатьох людей саме вона була першим, що побачили їхні предки, прибувши до цієї країни, — але уряд просто спрацював надто швидко, то вже нічого не можна буде зробити?», — запитала суддя.

«Думаю, що так», — відповів Рот.

У березні федеральний суддя тимчасово зупинив будівництво бальної зали на час судового розгляду. Однак Апеляційний суд округу Колумбія швидко призупинив це рішення, дозволивши продовжити роботи, поки триває процес.

Обмін репліками в суді продемонстрував, наскільки активно адміністрація Трампа захищає масштабний проєкт реконструкції Білого дому, який президент відкрито називає одним зі своїх особистих пріоритетів поряд з іншими архітектурними та естетичними змінами у Вашингтоні.

До скептичної позиції Міллетт приєднався й суддя Бредлі Гарсія, призначений президентом Джо Байденом.

Водночас суддя Неомі Рао, призначена Трампом, поставила під сумнів право позивачів узагалі подавати цей позов, особливо з огляду на аргументи президента про те, що нова бальна зала стане не лише місцем для заходів, а й важливим елементом національної безпеки.

Рот заявив суду, що претензії щодо естетики з боку Національного фонду охорони історичної спадщини мають меншу вагу за питання безпеки.

«Баланс шкоди та суспільного інтересу настільки очевидно схиляється на користь цього проєкту», — сказав він. — «З одного боку — архітектурні вподобання, а з іншого — безпека президента Сполучених Штатів».

Рот також стверджував, що суди не повинні були втручатися ані на початку реалізації проєкту, ані зараз, навіть якщо він прямо суперечить федеральному законодавству.

За його словами, якщо суд визнає будівництво незаконним, вирішувати проблему має Конгрес.

«Конгрес може визначити, як діяти в цій ситуації, враховуючи питання національної безпеки», — сказав Рот.

Він додав, що проєкт уже просунувся далеко.

«Там уже встановлено приблизно 1360 тонн арматури. Саме Конгрес повинен вирішувати, як збалансувати ці питання на нинішньому етапі», — зазначив він.

Національний фонд охорони історичної спадщини у своєму позові стверджує, що територія Білого дому має статус національного парку і не може бути змінена без схвалення Конгресу.

Представники фонду наголошують, що, як і у випадку з Єллоустонським національним парком, адміністрація не може довільно змінювати призначення федеральної власності.

Інші зміни на території Білого дому — наприклад, будівництво тенісних кортів або басейну — також були здійснені без належного дозволу, але ніхто не оскаржував їх у суді.

Проте будівництво бальної зали, для якого довелося повністю знести Східне крило Білого дому , має геть інший масштаб.

Трамп неодноразово висміював цей позов. У соціальних мережах він написав, що справу нібито «подала жінка, яка вигулює собаку і взагалі не має права подавати такий позов».

Насправді Національний фонд охорони історичної спадщини обґрунтовує своє право на позов через Елісон Гоагленд — історикиню та колишню професорку, яка працювала в різних організаціях зі збереження історичної спадщини та регулярно відвідує цю місцевість.

У її судовій заяві про собаку не згадується жодного слова.

Світ