Незнайки біля керма: що стоїть за кадровою політикою Трампа

14 серпня 2026 р. 17:09

14 серпня 2026 р. 17:09

Що ближче до істини: «знання — сила» чи «менше знаєш — краще спиш»?

Результати нового дослідження Інституту Като змушують замислитися. Майже половина американців (46%) не знає, що Америка святкувала 4 липня і що це була 250-та річниця проголошення незалежності США . 60% респондентів не знали, чому колонії проголосили незалежність від Великої Британії. Більшість виявилася не в курсі, яка гілка влади США має право оголошувати війну.

Згідно з аналізом даних, на президентських виборах 2024 року саме виборці з низьким рівнем поінформованості забезпечили перемогу Трампа: вони, вочевидь, гадали, що обирають кандидата за своїм образом і подобою. Але це небезпечний крок: політикам-незнайкам може бути байдужий зовнішній світ, але небайдужі влада й особисте збагачення.

Усе почалося з президента Рональда Рейгана — колишнього актора з туманними уявленнями про те, як працює держава, — писав кореспондент The Washington Post у Білому домі Лу Кеннон. Рейган не знав, що Південна Америка складається з різних країн. Але він умів зачаровувати.

Естафету незнайка підхопив Джордж Буш-молодший : під час президентської кампанії 2000 року він провалив вікторину для ЗМІ, не зумівши назвати лідерів Чечні, Індії та Пакистану. Він думав, що у світі існує мексиканська мова. Навіть у розпал підготовки до вторгнення в Ірак Буш так і не зміг розібратись у відмінностях між сунітами та шиїтами — ключовому релігійному поділі в країні, яку він збирався окупувати.

Рейган і Буш оточували себе професіоналами, але невігластво однаково стало плюсом в очах виборців . Балотуючись у президенти, досвідчений політик Джон Маккейн обрав на роль віцепрезидента губернаторку Аляски — абсолютно дрімучу жінку Сару Пейлін . Так він сподівався підвищити свою популярність.

Невігластво Пейлін було легендарним: вона вважала, що збройними силами Великої Британії командує королева. Вона ніколи не чула про Маргарет Тетчер, не могла пригадати, чому Північна та Південна Корея розділені, й навіть не знала , чи Африка — це континент, чи країна. Люди сміялися.

Але незабаром невігластво стало нормою, і сміх ущух. У книзі «Дуже стабільний геній» журналісти Філіп Ракер і Керол Леонніг розповідають, що під час першого президентського терміну Дональд Трамп на зустрічі з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді заявив: «Але ж у вас немає спільного кордону з Китаєм». Під час першої каденції він не знав , що Фінляндія не є частиною Росії, а під час другої стверджував , що врегулював військовий конфлікт між Камбоджею та Вірменією, і плутав Гренландію з Ісландією, хоч і висловлював бажання анексувати одну з цих країн.

Президент Трамп призначає на найважливіші посади тих, хто не тикатиме йому в очі своїми знаннями. Один із найнеосвіченіших у його кабінеті — міністр оборони Піт Гегсет , у минулому ведучий на Fox News, має широкі вилиці й чітко окреслене підборіддя, тобто ідеальну зовнішність для ролі суворого, але справедливого воєначальника. Але за солідним фасадом зяє порожнеча: на слуханнях у Сенаті наприкінці липня його запитали, чи знав він заздалегідь про можливість Ірану перекрити у разі війни Ормузьку протоку. Замість відповіді Гегсет плете словесну павутину: «Це поле бою, й уся динаміка того, що на ньому відбувається, — це те, за що ми з головою несемо відповідальність, аби президент розумів усі можливі варіанти розвитку подій та їхні наслідки…», після чого переходить до вихваляння «вождя»: «Тому той факт, що всі ці можливі сценарії були частиною розглянутих варіантів і ми це усвідомлювали, лише ще більше підтверджує, що президент Трамп заслуговує на ту високу оцінку, яку має отримати за те, що зважився на цей крок, виявив мужність і зробив усе, аби божевільні ісламісти не змогли отримати ядерну зброю та використати її для погроз нам». У цьому липкому тумані слів проглядається відповідь: Гегсет або не знав, що Іран може перекрити Ормузьку протоку, або не надав цьому сценарію значення, не вміючи зрозуміти, що є важливим. Але його важко звинувачувати: він — телеведучий, до того ж посередній, а не військовий стратег, політик чи навіть політолог.

Але Трамп однаково призначив його на цю посаду — і тепер звинувачує у провалах і шпетить. Так, минулого тижня Трамп вимагав від Гегсета пояснень, чому йому не доповіли про нестачу озброєння, яка тепер загрожує обмежити військові можливості щодо Ірану ( повідомили The Washington Post два джерела). Гегсет намагався виправдатись і перекласти відповідальність на свого заступника. Цікаво, що ця інформація з’явилась у пресі внаслідок витоку. Мабуть, в оточенні Трампа є люди, шоковані некомпетентністю Гегсета й, можливо, самого президента.

Не є професіоналами й міжнародні переговірники — Стів Віткофф і Джаред Кушнер . Обидва вони, як відомо, бізнесмени, фахівці з нерухомості, а зовсім не дипломати. Якщо у Кушнера, зятя президента, є сякий-такий досвід у політиці (він був радником Трампа під час першої каденції), то старий друг президента Віткофф — це tabula rasa у державних справах. Але ці переговірники подають відсутність підготовки як перевагу, й у цьому крокують у ногу з виборцями Трампа. «Я дипломат-аматор», — заявив Віткофф в одному з інтерв’ю. Обидва переговірники рекламують себе як хороших хлопців, співчутливих і миролюбних.

Головна емоційна карта Віткоффа — смерть сина. Він часто розігрує її під час переговорів, розповідаючи про те, як 2011 року втратив 22-річного сина через передозування опіоїдами. Віткофф запевняє, що саме його особиста історія вплинула на перебіг переговорів щодо звільнення заручників на зустрічі в Єгипті з головним переговірником від ХАМАС, син якого загинув під час ізраїльського обстрілу: «Ми висловили йому співчуття у зв’язку з втратою сина. Він згадав про це, і я сказав йому, що теж втратив сина і що ми обоє належимо до дуже кепського клубу — батьків, чиї діти опинились у могилі».

Показово, що тему людяності Віткоффа просуває й інший син, який водночас є його бізнес-партнером: «Мій батько, Стів Віткофф, завжди був людиною співчутливою. Його життя було побудоване на простому принципі — коли люди страждають, ти не маєш відвертатися, ти маєш зробити крок уперед і допомогти».

Хоча деякі переговори за участю Віткоффа та Кушнера призвели до укладання тимчасових угод, досягнення стійкого припинення вогню та миру між Ізраїлем і ХАМАС залишається невиконаним завданням.

Іще гірша ситуація на переговорах з Іраном. У березні цього року фахівців особливо вразила відсутність базових знань у переговірників США: Віткофф сприйняв нормальну частину ядерної програми для Тегеранського дослідницького реактора як доказ обману, хоча МАГАТЕ її відстежувало, і плутав сам реактор з об’єктом збагачення. Як наслідок, переговори виглядали для американської команди значно гіршими, ніж були насправді, й призвели до безплідних для США військових дій та ослаблення американської економіки.

Очевидно, що президент і його команда свідомо обирають незнання. І такий вибір відповідає кільком цілям. Для Трампа, який прагне діяти одноосібно й без огляду на профі, незнайки — це ідеал. До того ж, якщо президент не прагне дипломатичного вирішення того чи іншого конфлікту, доцільно відправляти туди людей без знань і без поглядів.

Але найголовнішим є ось що: політика для Трампа та його команди — це прибутковий бізнес . За останній рік Трамп збільшив статки на два з половиною мільярди доларів . 2025 року мільярдером став і Кушнер. Віткофф теж не бідує : його статки останнім часом зросли приблизно на 15% — із 2 мільярдів до 2,3 мільярда доларів.

Можна припустити, що навмисна необізнаність, заявлена наївність і рекламований альтруїзм переговірників-аматорів — це ширма для виборців. За цією ширмою ховаються плани щодо збагачення самого президента та його оточення. Так, Газу Трамп і його «щиросерді» посланці сподіваються перетворити на регіон готелів і «Рив’єру Близького Сходу» — недарма ж вони є фахівцями з нерухомості. І саме тому Віткофф підтримав ідею виселити палестинців із Гази, заявивши: «Краще життя не обов’язково прив’язане до фізичного простору, в якому ви перебуваєте».

Щодо незнання РФ, зокрема того, що це країна-терорист, то воно може слугувати алібі, коли й тут маячать бізнес-плани: «У Росії величезні ресурси, безмежні простори землі», — сказав минулого року Віткофф у інтерв’ю The Wall Street Journal і висловив надію, що Росія й Америка стануть діловими партнерами.

Можливий візит Віткоффа та Кушнера до України — крок у дуже правильному напрямку. Але більше впевненості в успіху додасть участь у переговорах професіоналів.

Світ