Грузинський модельєр – артилерист бердичівської бригади

21 травня 2026 р. 15:32

21 травня 2026 р. 15:32

Від подіумів Нью-Йорка до артилерійських розрахунків: історія «грузино-бандерівця» з 68-ї бердичівської бригади

• Знак якості: від Louis Vuitton до українського камуфляжу
• Крізь вогонь піхоти — в артилерію
• Головний принцип — залишатися Людиною

Для багатьох війна — це подія, що розпочалася раптово, але для молодшого сержанта Шако на позивний «Ілай» вона стала особистим, тривалим протистоянням. На офіційних сторінках у соціальних мережах 68-ї артилерійської бригади розповіли дивовижну історію командира гармати, чиє життя — це хроніка боротьби з одним і тим самим загарбником.

Знак якості: від Louis Vuitton до українського камуфляжу

Мало хто з побратимів здогадується, що їхній суворий командир колись підкорював світову індустрію моди. У Тбілісі він побудував успішну кар’єру модельєра взуття і навіть виборов престижну премію від Louis Vuitton на New York Fashion Week. Проте російський імперіалізм щоразу втручався у долю його родини.

У 1991 році, будучи дитиною, Шако з батьками тікав від війни в Абхазії до України. Згодом повернувся на батьківщину в Грузію, але у 2008-му російські танки знову змусили його близьких шукати порятунку на українській землі. Маючи грузинське коріння та абсолютно українське серце, чоловік гордо називає себе «грузино-бандерівцем». Коли у 2022 році розпочалося повномасштабне вторгнення, Ілай прийняв залізобетонне рішення: більше він не відступатиме.

У перші дні великої війни він вивіз сім’ю до безпечної Польщі, але сам одразу ж повернувся до Києва.

«Я вважаю — це справа чоловіка. Україна стала для мене рідною землею, як і Грузія. Відчував, що маю повернутись і захищати насамперед родину, близьких людей», — пригадує свій вибір боєць.

Крізь вогонь піхоти — в артилерію

Військовий шлях Ілая розпочався з добровольчих підрозділів та полювання на ворожих диверсантів на Київщині. Згодом була пекельна піхотна школа у найгарячіших точках Харківської та Донецької областей. Там, в окопах під обстрілами, втрачаючи друзів, він пізнав справжнє обличчя війни та навчився контролювати емоції.

«Страх — це передусім motivator для життя. Він може стати найсильнішою зброєю, якщо його опанувати й скерувати в правильне річище. Мені страшно, але я це роблю, бо є речі, набагато важливіші за страх», — ділиться філософією Ілай.

Після отриманої бойової травми молодший сержант перевівся до артилерії. Бували критичні моменти, коли його розрахунку доводилося працювати прямим наведенням, аби врятувати українську піхоту. Сьогодні він переконаний, що причіпна артилерія в епоху дронів — це гнучкий та ефективний козир, який рятує життя завдяки мобільності та маскуванню.

Головний принцип — залишатися Людиною

Попри щоденне напруження та жорстокі реалії передової, Ілай зберігає оптимізм, світлий погляд на життя та часто підбадьорює побратимів гумором. Для нього важливо серед попелу війни зберегти внутрішній стержень.

«Головне — не зраджувати принципи, залишатись людиною», — переконаний командир.

Шако вірить у вищий промисел і знає, що сьогодні його місце — біля гармати. Проте творча натура митця все одно нагадує про себе: у думках про майбутнє він уже створює ескізи взуття, у якому українці святкуватимуть довгоочікуваний мир.

«Ми пройдемо цей шлях до кінця. Я знаю, нас чекає переможний парад, бо з нами Бог і за нами правда», — підсумовує воїн.

Житомирські