Бердичівська рукавична фабрика очікує на нового господаря

13 червня 2026 р. 09:36

13 червня 2026 р. 09:36

Старше покоління бердичів’ян більше знало це підприємство під назвою «перчаточна фабрика», а молодше покоління, напевно і не здогадується, що в нас колись така була. Адже більше двадцяти п’яти років вже ніхто і ніколи не бачив в’язаних  (чомусь частіше зеленого кольору) рукавичок місцевого виробництва.

З того часу приміщення колишньої фабрики здаються в оренду різним комерційним організаціям та підприємцям. Колись колективне підприємство було свого часу перетворене в товариство з обмеженою відповідальністю і викуплене колишньою директоркою фабрики та її родичами з Києва. Вони тоді збудували новий магазин, в якому продавали і продають до цього часу горілку і пиво.

Напевно, тоді були плани відродити і виробництво рукавичок чи інших виробів, але ці плани в життя так і не втілились. Періодично за власників фабрики згадували, коли фасад будівлі в центрі міста ставав ну дуже вже непривабливим, і тоді вони його ледь-ледь підмазували.

А з проєкту рішення міської ради, оприлюдненого нещодавно на офіційному сайті міста можна припустити, що нині вони самі про себе нагадали. Рішення стосується надання дозволу ТОВ «Бердичівський трикотажний комбінат» (так з 2001 року називається фабрика) на виготовлення проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності, площею 3193 кв.м за адресою: м. Бердичів, вул. Вінницька, 5/2 із земель житлової та громадської забудови на землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

За номером телефону на стіні будівлі фабрики я зв’язався з директоркою ТОВ Тамарою Фадєєвою і спитав, чи не свідчить це про те, що виробничу діяльність планується відновити. Але отримав відповідь, що навпаки, фабрику (а точніше, майновий комплекс з земельною ділянкою) незабаром планують виставити на продаж. А зміною цільового призначення, мовляв, лише приводять документи до ладу, щоб укласти новий договір оренди. Адже, в основних цехах до цього часу збережені в’язальні машини японського виробництва, і може хоч новий господар запустить їх в роботу.

Думати так, звичайно, можна, але чомусь здається, що нових власників старе залізяччя півстолітньої давності навряд чи буде цікавити. Якщо і зацікавить, то лише приміщення, а ще точніше, його розташування у центрі міста. Адже, судячи з динаміки останніх років, приміщення під магазини і аптеки все ще мають значний попит в Бердичеві. Продовольчі та промтоварні рітейли відкривають нові торгові точки і легко заповнять простір в такому місці.

Можна згадати, що основний корпус фабрики – це перебудована будівля Олександрівської хоральної синагоги. І якщо вона пережила перетворення з релігійної споруди в промислову, то з промислової в торгову такий перехід може бути ще більш безболісним.

Але, чи є в такому випадку смисл депутатам змінювати цільове призначення земельної ділянки? Адже, з ділянки для промисловості до міського бюджету надходить менше коштів за оренду ніж з ділянки для комерційного призначення.

Житомирські