вологість:
тиск:
вітер:
Колишній фермер з Луганщини, який майже не готував, тепер забезпечує їжею сотню бійців 68-ї ОАБр
03 липня 2026 р. 14:51
03 липня 2026 р. 14:51
Життя людини неможливо уявити без їжі. Вона не лише надає сил та енергії, а й може повернути відчуття затишку та спокою після виснажливого дня. Прості страви, такі як домашні вареники, борщ чи деруни, додають кольору буденності та є джерелом енергії, необхідної для руху вперед. На жаль, на передовій не завжди є час і можливість готувати собі їжу. Основна місія наших захисників — стримувати ворога, обороняти українську землю та щодня ризикувати власним життям. Тому поруч із тими, хто тримає зброю, є люди, які підтримують інший, не менш важливий фронт, — кухарі. Вони дбають про те, щоб військові після важких бойових завдань могли відчути домашній затишок і відновити сили. Нещодавно бердичівські артилеристи 68-ї окремої артилерійської бригади поділилися історією, яка вкотре підкреслює значення, здавалося б, невеликих, але надзвичайно важливих деталей у житті на війні. Героєм цієї розповіді став військовий кухар Іван Десенко. До початку повномасштабної війни чоловік проживав на Луганщині та працював на фермі. Проте російська окупація докорінно змінила його життя. Обшуки вдома, постійний страх за рідних, ворожі обстріли після звільнення села — усе це спонукало Івана разом із мамою покинути дім та евакуюватися на Харківщину. У 2025 році його мобілізували до лав Збройних сил України. Доля склалася так, що чоловік, який у цивільному житті майже не готував, став кухарем у своєму підрозділі. Він опановував нову справу безпосередньо у дивізіоні. Досвідчені побратими передали йому свої знання та навчили тонкощів приготування страв. Сам Іван згадував мамині рецепти та поступово здобував досвід. Він зізнається, що спочатку хвилювався, чи все вийде: «Думав, не вийде, але пішло потихеньку. Головне — щоб хлопцям було смачно, щоб усе було свіженьке, за це найбільше переживаю». Робота військового кухаря є нелегкою. Щодня потрібно прокинутися раніше за всіх, розпалити польову кухню та приготувати обід іноді для більш ніж сотні людей. Після Перемоги чоловік мріє повернутися до мирного життя, відбудувати власний дім, придбати будинок для мами, знову займатися господарством та створити міцну сім’ю. На фронті немає другорядних професій. Поки одні знищують ворога на вогневих позиціях, інші щодня піклуються про те, щоб воїни мали сили продовжувати боротьбу. Кожна тарілка гарячого обіду, приготована з душею, є важливим внеском у майбутню українську Перемогу. За інформацією зі сторінки 68-ї ОАБр.
Джерело: rio-berdychiv.info
