Від патронатної родини — до дитячого будинку сімейного типу: історія родини Лосів

23 липня 2026 р. 16:14

23 липня 2026 р. 16:14

Ще зовсім недавно Світлана та Олександр Лосі були патронатними вихователями. Вони відчинили двері свого дому дітям, які опинилися у складних життєвих обставинах.

За два роки родина надала підтримку вісьмом діткам. Та одного дня зрозуміли: воліють бути сім’єю для дітей на довгі роки.

«Хочемо огортати любов'ю дітей постійно. Підтримувати й бачити результат і довгостроковий розвиток кожної дитини: успіхи у навчанні, спорті, творчості... Бути поруч на роки...», — говорить Олександр.

Так у Житомирі з’явився новий дитячий будинок сімейного типу — ДБСТ родини Лосів.

Разом із подружжям нині проживає двоє дівчаток — 11-річна Каріна та 10-річна Оленка. Одна з дівчаток свого часу потрапила до родини під патронат. І зв'язок між нею та батьками-вихователями вже переріс у справжні родинні стосунки.

«Поки дівчатка поладнали відсотків на 70, — зізнається тато-вихователь. — Каріна — лідерка за характером. Оленка ж спокійніша і не завжди готова погоджуватися з її правилами. Але вже потроху притираються одна до одної».

Поруч проживають ще п’ять родин ДБСТ. І дівчатка потоваришували з родиною Шульгіних: Оленка дружить з Макарчиком, а Каріна — з Аріною, Маргаритою та Кірою.

«Така собі команда... Ох, вечорами, після спекотного дня, так чути їх усіх біля басейну — на всі шість родин...» — посміхається Олександр.

Допомагати дітям долати страхи, вчитися довіряти дорослим, відкриватися світу та мріяти про майбутнє — це головні життєві орієнтири для подружжя Лосів. Бо вони переконані, любов та терпіння здатні змінювати дитячі долі.

«Потрібен, звісно, час. За три місяці дитина не зміниться. Якщо ж вона перебуває в люблячій родині — за рік чи два вже можна побачити позитивні зміни. З часом відійдуть у минуле пережиті образи, страхи та негаразди. Але для цього є одна обов’язкова умова — дітей треба щиро любити», — діляться Олександр та Світлана.

Для функціонування ДБСТ подружжю надали багатокімнатну квартиру. За кошти бюджету громали її відремонтували,облаштували меблями та побутовою технікою . Тут — все необхідне для комфортного проживання. І невдовзі в цій родині дитячих голосів побільшає: упродовж року тут чекають на нових вихованців.

…А відчуття дому й родини народжується з простих моментів: спільних розмов, взаєморозуміння, підтримки та радості від маленьких перемог. Із відчуття дитиною, що вона в безпеці, що її чують, розуміють і приймають такою, якою вона є. Саме ці прості й важливі речі завжди цінували у родині Лосів.

Поважати одне одного, не насміхатися через особливості, смаки чи вподобання, говорити про свої почуття та потреби — у родині є важливі правила.

«Ми обговорили їх уже під час першої спільної вечері. Тоді розмовляли мало не до опівночі. Діти висловлювали свої думки, а ми — свої», — пригадують батьки-вихователі.

І такі щирі розмови допомагають будувати довіру.

«Є таке закарпатське слово — «файта». Воно означає сім’ю, рід. Так-от, у файті завжди захистять, підтримають і стануть на захист кожного її члена. Незважаючи на обставини…» , — ділиться філософією родини батько-вихователь.

Одного разу Каріна, яка раніше перебувала у родині під патронатом, зізналася, що потайки молилася про те, щоб Олександр і Світлана створили ДБСТ та взяли її на виховання. Дівчинка дуже хотіла залишитися саме в цій родині.

Були в дитячих молитвах і зовсім земні прохання. Дівчинка мріяла про телефон. І так сталося, що омріяний подарунок уже чекав на свою власницю. А номери Олександра й Світлани вона підписала … Мама і Тато. Оленка ж поки що звертається до них по-іншому.

«Та це їхній вибір, їхні почуття і їхній темп. Нехай буде так, як їм комфортно. Для нас найголовніше, щоб вони знали: тут їх люблять, тут їх приймають , і тут вони в безпеці...» .

А в безпеці та любові поступово народжуються нові мрії у дітей. Каріна вже бачить себе лікарем-хірургом, а Оленка хоче стати ветлікаркою.

... Є ще один учасник домашніх справ — кіт Персик. Учора йому виповнилося шість років. Персик крутиться поруч із дівчатками та приймає багато уваги і ласки. Як і годиться члену люблячої родини Лосів...

У Житомирській громаді на сьогодні функціонують 11 ДБСТ, у яких виховується 70 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Як прийняти дитину у родину? Зв’яжіться зі службою (управлінням) у справах дітей Житомирської міської ради. М-н ім.. С.П. Корольова,4/2, каб. 125,126. Тел.: 0674418194

Джерело: Житомирська міська рада

Житомирські