Бердичівщина провела в останню путь загиблого Захисника України — сержанта Максима Калмикова

26 серпня 2026 р. 10:38

26 серпня 2026 р. 10:38

Головні події Бердичева за тиждень, безкоштовні оголошення, актуальні вакансії та вигідні пропозиції від місцевих компаній! Купуйте новий номер газети №34 від 20.08.2026 у газетних кіосках.

Словами горя не передати, сльози скорботи не осушити, біль втрати не втамувати… Знову земля Бердичівська вкрилася сумом… Жителі Райгородоцької громади попрощалися з загиблим Захисником України — сержантом Максимом Олександровичем Калмиковим …

• Серцем обрав село Бистрик
• З вірою в Бога, з любов’ю до людей…
• На війну пішов добровольцем
• Прощання з Воїном Світла…

Серцем обрав село Бистрик

Максим Калмиков народився в Житомирі навесні, 24 травня 1987 року. В обласному центрі закінчив школу № 3. Доля привела молодого чоловіка на Бердичівщину. Одружившись на дівчині з Бистрика, разом із коханою Діаною переїхав до затишного мальовничого куточа. Донечка Уляна — втіха й радість щасливих батьків, улюблениця всіх жителів. Бистричани з теплом згадують свого односельця: товариський, доброзичливий і привітний чоловік був душею компанії, вмів підняти іншим настрій. Добре знався на ремонтно-будівельних роботах. І дуже любив дітей, завжди почувався з ними комфортно. Малеча тягнулася до комунікабельного чоловіка, повністю довіряючи старшому другу.

Риболовля була не просто захопленням, а важливою частиною життя Максима Калмикова , єднанням із природою і свого роду філософією. Дідусь із  дитинства привчив улюбленого онука до цієї справи. Вже у дорослому віці той брав участь у змаганнях зі спортивної риболовлі.

З турботою та ніжністю чоловік ставився до улюбленого хаскі Холлі.

Найбільшою цінністю для захисника була родина, яку огортав увагою й турботою. В останню відпустку приїхав 25-го липня, щоб разом із найріднішими відзначити 11-у річницю весілля. Радів, жартував, вірив: прийде Перемога — і всі разом зустрінуться у дружньому колі… Щедро дарував тамтешнім рибалкам коропові вудки — на добру згадку…

З вірою в Бога, з любов’ю до людей…

Максим жив за принципами добра й справедливості. Ще в Житомирі він ступив на шлях служіння Господу, присвятивши своє життя духовній праці, виконанню Заповідей Божих та допомозі ближнім, розповів пастор церкви «Нове покоління» Ігор Карпов : «Проповідував слово Євангелія, допомагав нужденним та знедоленим, відвідував самотніх і немічних, годував безхатьків…»

Переїхавши на Бердичівщину, став служителем церкви «Сила Божа». У пам’яті вірянки Лариси Моісєєвої — світлі спогади про чоловіка, котрого поважали ті, хто знав його: «Любили Максима всі: від малого до старого. Він знаходив спільну мову з дітьми — вихованцями християнського підліткового і молодіжного табору Be Alive, був для них авторитетом, піклувався про людей поважного віку…»

У соціальній мережі віряни  християнської церкві «Сила Божа» з любов’ю та повагою пишуть про друга і брата в Ісусі Христі: «Дякуємо за твоє служіння у таборі BeAlive — це особливі спогади та неймовірний час із тобою. Ти особлива людина у багатьох сферах, ти був відданий та жертовний чоловік, ти брав відповідальність у різних служіннях і став для нас хорошим прикладом прийняття та любові людей. Дякуємо тобі за позитив та радість, незважаючи на складні обставини, це сильна частина тебе.
Ти вмів знаходити підхід до людей різного віку. Ти любив молодь і дітей. Дякуємо тобі за захист…»

На війну пішов добровольцем

Коли підступний і безжальний ворог прийшов на українську землю, Максим Калмиков із перших днів повномасштабного вторгнення зі зброєю в руках став на захист Батьківщини. «У лавах Збройних сил України сержант проявив себе як відважний воїн, надійний побратим та справжній патріот, для якого свобода України була понад усе .— повідомив трагічну звістку 2-й батальйон безпілотних систем 115-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. — Серце Героя зупинилося 18 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині. Він до останнього подиху залишався вірним військовій присязі та українському народові…» Воїну було лише 39…

Прощання з Воїном Світла…

Зранку 25-го серпня до Гарнізонного Будинку офіцерів стікалися люди. Провести Героя в його останню земну дорогу прийшла велика кількість жителів Бердичева. Сльози –— в очах, біль у серці матері, Світлани Олександрівни , вітчима — Сергія Михайловича , дружина воїна Діани , донечки Уляни і молодшої сестри Аліни . Прийшли бойові побратими, віряни церкви «Сила Божа», друзі й знайомі та представники влади Райгородоцької громади. Схилили голови у спільній скорботі гості з Житомира, щоб вшанувати пам’ять полеглого Захисника…

Прощальне богослужіння звершив пастор церкви «Сила Божа» Ігор Гуральський . У ритуальній кімнаті линув молитовний спів, звернений до Господа: « Такі неосяжні святі Твої шляхи …» Звучали сповнені глибокого суму і поваги до загиблого воїна слова пастора  церкви «Сила Божа» Ігоря Гуральського : «Він захищав нас усіх, захищав незалежність нашої держави, за яку українці щодня борються і платять високу ціну. Максим віддав своє життя за нашу свободу. Непоправна втрата для всіх нас… Сумуємо і підтримуємо родину Захисника України… Душа його – на небесах…»

Дякував батькам Максима Калмикова за виховання сина військовий капелан, пастор Помісної церкви християн віри євангельської «Сілоам» Олег Мельник, який їздив на бойові позиції, спілкувався з сержантом і був вражений його силою духу.

«Сьогодні сумує Бердичівщина, сумує наша громада і вся земля українська . — звернувся до присутніх перший заступник Райгородоцького сільського голови Олег Коріненко . — Максим — майже одноліток Незалежності України. Честь і шана відважному воїну. Слава Україні!»

«Є біль, який неможливо передати. Є втрати, перед якими стихають усі слов а. — ледь стримувала сльози секретар Райгородоцької сільської ради Світлана Барановська . — Максим боронив нашу землю, захищаючи народ український і свою родину, що була для нього світлом. Пройшов понад чотири роки страшних випробувань війною… Не віриться, що не побачимо його на земному шляху…»

Глибоке співчуття висловив рідним Максима Калмикова голова ГО «Сім’ї загиблих (померлих) Захисників та Захисниць Бердичівської міської територіальної громади» Володимир Катюшко : «Дякуємо доземно воїнам, які пішли захищати Україну у перші дні повномасштабного вторгнення і зупинили ворожу навалу…»

Добрим словом згадували Максима Калмикова його вітчим, Сергій Михайлович , та пастор церкви «Нове покоління» (м. Житомир) Ігор Карпов , і називала найкращим та найдобрішим, безмежно турботливим і люблячим дружина Діана …

«Боже, я молю за Україну…» — тихо розливалося приміщенням. Десятки людей несли квіти до домовини полеглого Героя, у вдячності та скорботі ставали на коліна… І проводжали у вічність живим коридором слави…

Поховали Максима Калмикова з усіма почестями на кладовищі села Бистрик.

Вічна пам’ять… Назавжди — в серцяї, назавжди — у споминах…

Житомирські