Віктор Морозов у Житомирі: від першого рок-гурту до українського «Гаррі Поттера»

29 вересня 2026 р. 12:48

29 вересня 2026 р. 12:48

Житомиряни отримали унікальну нагоду зустрітися з легендарним українським співаком, композитором, перекладачем і одним із творців українського перекладу «Гаррі Поттера» Віктором Морозовим.

Творча зустріч поєднала музику, спогади, історії з життя та розмову про українську культуру.

Під час зустрічі Віктор Морозов розповів про свій шлях до музики, який, за його словами, розпочався зовсім не з любові до музичної школи. У дитинстві батьки віддали його навчатися гри на фортепіано, а згодом — на баяні. Проте одноманітні заняття викликали в нього спротив.

«Мене неможливо примушувати щось робити, бо я не люблю, коли мене примушують, і не люблю одноманітне» , — згадував музикант.

Справжнє захоплення музикою прийшло пізніше — завдяки західній музиці, яку Морозов слухав на «Радіо Люксембург». Саме тоді він знайшов стару гітару, навчився брати перші акорди й разом із друзями створив свій перший гурт.

Перший виступ виявився доволі сміливим. Замість очікуваної радянської пісні школярі виконали «Wild Thing». За словами Морозова, реакція педагогів була шокованою, зате учні сприйняли виступ із захопленням.

«І я тоді зрозумів: усе-таки я буду музикантом, і це варто», — розповів він.

Окремою сторінкою розмови стала пісня «Вона». Віктор Морозов пояснив, що не є її першим виконавцем: музику та слова написав Кость Москалець, першим її виконав саме він, Морозов став другим, а згодом композиція отримала величезну популярність у виконанні Тараса Чубая.

Говорили й про один із символічних моментів українського культурного відродження кінця 1980-х — виконання майбутнього державного гімну на фестивалі «Червона рута» 1989 року. Морозов разом із Василем Жданкіним та Едуардом Драчем заспівав «Ще не вмерла Україна» ще до того, як ця пісня стала державним гімном України.

За словами музиканта, тоді ніхто не міг передбачити, яке історичне значення матиме цей момент.

«Гаррі Поттер», який мав заговорити українською

Не менш цікавою була розповідь про роботу над українським перекладом книг Джоан Ролінґ про Гаррі Поттера.

Морозов почав перекладати першу книгу ще до її офіційного виходу в Україні. Він пригадує, що тоді українському читачеві бракувало сучасної дитячої та підліткової літератури, а тому побачив у «Гаррі Поттері» можливість зацікавити дітей українською мовою.

«Я подумав: якщо швидко і якісно перекладу, і вона вийде в Україні раніше, ніж російський переклад, діти подивляться фільм і кинуться шукати книжку. І буде тільки український переклад», — розповів перекладач.

Проте шлях книги до українського читача виявився непростим. Пошуки видавця тривали близько двох років. Зрештою за видання взялося видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Морозов згадує, що працював над перекладами надзвичайно інтенсивно: прокидався рано-вранці, працював до ночі, а потім знову повертався до тексту.

Результат, за його словами, був значно більшим за просто успішний переклад. До нього та Івана Малковича надходили листи від українських родин зі Сходу країни, де батьки розповідали, що завдяки книгам діти почали цікавитися українською мовою.

«Трошки вдалося. Не повністю, але трошки» , — з усмішкою підсумував Морозов.

Цікаво, що перекладач має власний незвичайний принцип роботи: він не читає книгу наперед, а перекладає її безпосередньо в процесі читання.

«В процесі читання перекладаю, тому мені цікаво прочитати: а що ж далі?» — пояснив він.

Саме тому під час роботи над серією «Гаррі Поттера» перекладачеві доводилося покладатися не лише на словники й мовні знання, а й на інтуїцію — адже навіть перекладачі з різних країн не знали наперед, чим завершиться історія.

Сьогодні Віктор Морозов продовжує перекладацьку роботу, працюючи над творами різних авторів для українських видавництв.

Творча зустріч у Житомирі стала можливістю побачити за відомими книгами та піснями живу історію їхнього творця — людини, яка пройшла шлях від школяра, що категорично не хотів займатися музикою, до відомого українського музиканта й перекладача.

А завершилася зустріч, як і належить справжньому творчому вечору, музикою — тією самою мовою, яка свого часу, за словами самого Віктора Морозова, зрештою таки знайшла до нього шлях.

Житомирські