Папір із Радомишля для київських книг: як працювала папірня XVII століття

02 жовтня 2026 р. 20:28

02 жовтня 2026 р. 20:28

Чотири століття тому на території сучасної Житомирщини вже працювало виробництво, без якого неможливо було б розгорнути велике книгодрукування. У Радомишлі виготовляли папір для друкарні Києво-Печерської лаври — вручну, з рослинної сировини, води та за допомогою дерев’яних пресів.

За історичними матеріалами комплексу «Замок Радомисль» , Радомишльську папірню спорудили між 1606 і 1612 роками. Ініціатором був архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький.

Спочатку — папір, потім велика друкарня

Хронологія тут особливо цікава. Папірню музей датує періодом до 1612 року, а Енциклопедія сучасної України вказує, що лаврську друкарню заснували у 1615–1616 роках. Тобто власну базу для виготовлення паперу створювали саме напередодні розгортання великого друкарського осередку в Києві.

У матеріалах «Замку Радомисль» зазначається, що вже 1616 року на радомишльському папері надрукували «Часослов» — першу книгу, надруковану в Києві. Надалі папірня забезпечувала потреби лаврського книгодрукування.

З чого робили папір 400 років тому

Сучасна папірня у Радомишлі відтворює стару технологію. Майстер Леонід Зіневич розповідав про неї: за відновленим рецептом основою слугували лляне ганчір’я та відходи льонарства, до яких додавали коноплі, кропиву, лушпиння цибулі й часнику та білу глину.

Сировину замочували у воді й тривалий час перетирали, доки вона не перетворювалася на однорідну волокнисту масу — пульпу. За словами майстра, підготовка такої суміші могла тривати близько трьох із половиною місяців.

Потім у розведену водою пульпу занурювали спеціальну рамку. Вода стікала, а на сітці залишався тонкий шар волокон — майбутній аркуш. Його переносили на полотно, перекладали тканиною і складали шарами.

Воду з аркушів вичавлював дерев’яний прес

Наступним етапом був прес. Він видаляв із сирих аркушів зайву воду. Після цього папір обережно знімали з полотна та сушили. Відновлений у Радомишлі прес виготовили за старовинними кресленнями.

Після висихання аркуші ще раз складали під прес, щоб вони ставали рівнішими. Лише після цього папір був готовий до письма або друку.

Радомишльський папір можна було впізнати за водяним знаком

У папірні робили не просто чисті аркуші. За даними музею, відомі чотири типи водяних знаків радомишльського паперу.

Серед них були герби лаврських архімандритів Єлисея Плетенецького і Захарії Копистенського, стилізоване зображення Антонія Печерського та знак у вигляді трьох куполів із хрестами.

Такі знаки сьогодні допомагають дослідникам пов’язувати старовинні аркуші та видання з конкретним місцем виробництва паперу.

Навколо фабрики навіть виникло поселення Папірня

Виробництво стало настільки помітною частиною місцевого життя, що поруч сформувалося окреме поселення, яке так і назвали — Папірня. За даними музейного комплексу, воно існувало до 1960-х років, коли його приєднали до Радомишля.

Коли саме припинилося саме виробництво XVII століття, достеменно не встановлено. У музеї припускають, що папірню могли зруйнувати під час повстання Богдана Хмельницького або в період Руїни. У документах 1682 року вона вже не згадується.

Папір у Радомишлі роблять і сьогодні

Старовинну технологію відтворили у сучасному історико-культурному комплексі. Відвідувачам показують, як із пульпи формується аркуш, як працює прес і як на папері з’являється водяний знак.

Як виглядає сам комплекс сьогодні, Житомир Онлайн показував у фотодобірці «Замок-музей Радомисль на Житомирщині» .

Житомирські