У Житомирі прощалися з Воїном Володимиром Микитенком: служив із 2022 року та поліг в бою на Харківщині

05 жовтня 2026 р. 19:45

05 жовтня 2026 р. 19:45

Микитенко Володимир Олександрович (04.04.1985 - 25.09.2026 рр)

Володимир Олександрович народився 4 квітня 1985 року в селі Пряжів Житомирського району. Дитячі та юнацькі роки були тісно пов'язані з рідним краєм: спочатку він навчався у Сінгурівській загальноосвітній школі (нині — Сінгурівський ліцей), а в 2000 році закінчив школу в смт. Озерне (нині — Озерненський ліцей). Свій професійний шлях обрав у будівельній сфері, закінчивши у 2004 році Будівельний технікум Державного агроекологічного університету (нині — ВСП «Фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Поліського національного університету»), де здобув кваліфікацію техніка-будівельника. Опісля проходив строкову службу в лавах Збройних Сил України.

Військова справа та захист правопорядку стали важливою частиною його життя: з 2006 по 2012 рік Володимир проходив службу за контрактом у підрозлілі Національної гвардії України. Згодом працював у цивільній сфері в ТОВ «Домінант».

Для двох менших братів Володимир завжди був надійним старшим братом, прикладом чоловічої сили, честі та підтримки.

Усі, хто знав Володимира, пам'ятають його як людину з надзвичайно добрим серцем. Він був справжнім другом, який завжди першим приходив на допомогу. Його щирість, людяність та незламність характеру були взірцевими для інших.

Сенсом життя Володимира завжди була родина. Він безмежно любив свого сина від попереднього шлюбу. У 2015 році створив нову щасливу сім'ю з дружиною Катериною, де прийняв її донечку як рідну — не за кров'ю, а за велінням свого великого серця. Невдовзі у шлюбі народилася ще одна, спільна, донечка. Володимир обожнював і однаково сильно любив усіх своїх дітей, робив усе можливе, щоб вони зростали в любові, щасті та безпеці. Дружина та діти були його пріоритетом, надійною опорою та найбільшою цінністю.

Коли Батьківщина опинилися у смертельній небезпеці, він, не вагаючись, став на її захист від російських окупантів. 26 вересня 2022 року Володимир добровільно долучився до лав Збройних Сил України. Служив у складі 22-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ, де обіймав відповідальну посаду головного сержанта мінометної батареї механізованого батальйону. За час служби виявив залізну мужність, стійкість та рішучість під час виконання бойових завдань на найгарячіших ділянках фронту. За бойові заслуги був відзначений низкою високих нагород: почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Хоробрих», відзнакою Міністерства оборони України «Хрест Сухопутних військ», медалями «За поранення», «Ветеран війни — Учасник бойових дій» та «10 років сумлінної служби».

Життя відважного Воїна героїчно обірвалося 25 вересня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Головний сержант Микитенко Володимир Олександрович до останнього подиху залишався вірним Військовій присязі, побратимам і рідній Україні.

У вічній скорботі дружина, діти, батьки, брати, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.

Житомирські