«Україна мені рідніша»: історія лікаря з Індії, який майже 20 років працює у Звягелі

01 листопада 2026 р. 18:25

01 листопада 2026 р. 18:25

Шаілендра Чоудхарі народився в індійському Джайпурі, а в 17 років приїхав до України здобувати медичну освіту. Тут він зустрів майбутню дружину, створив сім'ю та присвятив себе медицині . Майже 20 років чоловік працює гастроентерологом і лікарем ультразвукової діагностики у Звягельській міській лікарні та приватній клініці. Україну він вважає своєю другою батьківщиною, а Індію відвідує переважно заради батьків.

Шаілендрі Чоудхарі було 17 років, коли він уперше приїхав до України. У серпні 1996 року юнак залишив рідний Джайпур, що в Індії, та вступив до Вінницького національного медичного університету. Чоловік розповів Суспільному, що обрати Україну йому допоміг знайомий, який на той час тут навчався.

«У дитинстві я любив скрізь їздити. Мій знайомий вчився в Україні. Він сказав, що можна приїхати в Україну і навчатися тут. Так я вступив до Вінницького національного медичного університету», — розповів Шаілендра Чоудхарі.

За словами Шаілендри, у його родині лікарів не було. Батько працював у банку, мама — вчителькою.

«В Індії тоді найпрестижнішими професіями вважалися інженер і лікар. Мій старший брат став інженером, а тато сказав мені: "Ти будеш лікарем". Так і сталося. Батько найбільше вплинув на мій вибір. У нашій родині ніколи не було лікарів. Цінувалися саме ці дві професії», — сказав Шаілендра.

Шаілендра навчався на спеціальності «Лікувальна справа» та жив у гуртожитку у Вінниці. У березні 1997 року він познайомився з Мариною, яка також навчалася у Вінницькому національному медичному університеті й згодом стала його дружиною. Наприкінці того ж року Марина запросила Шаілендру до Звягеля, який тоді мав назву Новоград-Волинський, щоб познайомити зі своїми батьками. За словами чоловіка, вони добре його прийняли.

«Добре, дуже добре, можна сказати. У них не було заперечень», — розповів чоловік.

У 2000 році Шаілендра разом із Мариною поїхав до Індії, щоб познайомити її зі своєю родиною та розповісти батькам про намір одружитися.

«В Індії потрібно отримати благословення або дозвіл батьків на одруження. На канікулах я поїхав додому й усе розповів батькам. Тато добре це сприйняв. Він сказав: "Це добре. Хоч хтось за тобою там доглядатиме". Мій батько — працівник банку, у 1984 році був у Радянському Союзі, йому сподобалося. У 2000 році мій брат одружувався. Ми з Мариною приїхали на весілля і заручилися», — сказав Шаілендра Чоудхарі.

Шаілендра та Марина у шлюбі 25 років. Донька Есорія та син Рауль також навчаються у Вінницькому національному медичному університеті. Рауль одружився та має сина Давида. Шаілендра розповів, що дітям подобається гостювати у дідуся та бабусі в Індії. Єдине, що засмучує батьків, каже лікар, що вони ще не бачили правнука.

«Вони до теперішнього часу його не бачили. Для Індії це дуже важливо. Ви не уявляєте наскільки. У нас усе ведеться по чоловічій лінії. У мого брата дві доньки. У мене— син та донька. У сина народився син. Це дуже важливо. Йому буде три роки. Тато вже у віці. Йому важко приїхати. А син не може», — пояснив чоловік.

Шаілендра розповів, що сумує за батьками, тому вони щодня телефонують один одному.

«Чим старшими ставали батьки, тим частіше ми намагалися до них їздити — щонайменше двічі на рік, а іноді й тричі. Зараз, через війну, подорожувати складніше, адже дорога займає багато часу. Але я все одно намагаюся їздити до них хоча б раз на рік», — сказав Шаілендра Чоудхарі.

За словами Шаілендри, він має багато друзів і любить подорожувати.

«Я намагаюся періодично кудись їздити. Зараз зима почнеться, то я люблю кататися на лижах. Побував у 24 країнах. Якщо говорити про Європу, то в Італії, Іспанії, Угорщині, Польщі. Я був у Сінгапурі, на Мальдівах, Кіпрі, в Таїланді, в Азії. В Об'єднаних Арабських Еміратах був багато разів, адже через них зазвичай літаємо до Індії. Люблю подорожувати й Україною. Кілька місяців попрацюю — і на три-чотири дні їду відпочивати. Так відновлюємо нервові клітини», — розповів Шаілендра Чоудхарі.

Шаілендра каже, що йому до вподоби українська культура, місцеві традиції та кухня. Українську мову лікар знає і розуміє, однак говорити нею соромиться через сильний акцент. Водночас у роботі щодня спілкується з пацієнтами, зокрема військовослужбовцями, і, за його словами, знаходить із ними спільну мову.

«Усі знають, що я іноземець, і розуміють моє становище. Я лікар, мені доводиться багато спілкуватися з людьми, зокрема з військовими. Усі мене розуміють і дякують», — сказав чоловік.

Україну Шаілендра вважає своєю другою батьківщиною.

«Зараз це моя рідна домівка. Тут я проводжу більше часу, ніж зі своєю родиною в Індії. Можу навіть сказати, що Індія — моя друга Батьківщина, а Україна мені рідніша. Тут я отримав практично все у своєму житті: насамперед родину, кохання, роботу, повагу друзів. Тепер я відвідую Індію здебільшого заради батьків та родини», — зауважив Шаілендра Чоудхарі.

Шаілендра додав, що любить свою роботу й постійно прагне вдосконалювати професійні навички. Він бере участь у медичних конференціях і вивчає нові методи лікування гострих захворювань. У 2020 році Шаілендру Чоудхарі визнали «Лікарем року» Звягельської міської лікарні. Водночас найбільшою підтримкою для нього залишаються родина та близькі.

«Я завжди прошу Бога, щоб стати одним із найкращих лікарів і якомога менше помилятися, адже від цього залежить життя людей. Прошу, щоб Бог дав мені цей дар — менше помилятися. Також молюся за здоров'я своїх дітей і родини. Дім і сім'я мене заряджають. Я живу цим, і я щаслива людина», — сказав Шаілендра.

Житомирські