Історія піци у Франківську: від маргарити до авторських шедеврів Donatello

20 червня 2025 р. 22:07

20 червня 2025 р. 22:07

Піца в Івано-Франківську — це вже класика. Хтось виріс на ній, хтось відкрив її для себе після подорожей, а дехто досі пам’ятає ті часи, коли піцерій у місті можна було перерахувати на пальцях. Усе починалось просто: тонке тісто, соус, трохи сиру — базова версія піци маргарита, яку важко було зіпсувати, але ще важче зробити по-справжньому смачною.

Зараз усе виглядає інакше. Якщо вбити в пошук піца івано франківськ — вибір просто шокуючий. І це не просто кількість. Це вже про стиль, підхід і справжнє гастро-змагання між закладами.

Як це починалося: перші хвилі популярності

У 90-х піца сприймалася як щось заморське. Вперше вона з’явилася у вигляді напівфабрикатів на базарі або в кафешках при вокзалах. Те, що тоді називали піцою, більше нагадувало несмачну ватрушку з кетчупом. Але це був початок — навіть якщо трохи дикий.

У 2000-х усе змінилось. У місті почали відкриватися перші повноцінні піцерії. Ще не Італія, звісно, але вже не соромно було покликати друзів. У меню з’явились класичні рецепти — «4 сири», «гавайська», «пепероні». Поступово зросла і культура споживання: піцу вже не їли на бігу, її смакували. А ще — вона стала частиною вечірок, родинних зібрань і, звісно, днів народження в школі.

Зміна культури їжі: локальне vs глобальне

З появою дешевих перельотів і Facebook-а почалась нова хвиля. Люди почали їздити в Італію, фоткати піцу в Неаполі й приїжджати з думкою: «А чому у нас не так?» І це була здорова претензія. Бо в місті з хорошою кавою, театром і парками має бути й хороша піца.

Так почалась трансформація. З’явилися заклади, які пробували готувати «як в Італії»: тонке тісто, натуральні інгредієнти, мінімалізм. Франківськ швидко вловив хвилю — тут люблять їжу з характером. І піца стала чимось більшим, ніж просто їжа — це стало маркером смаку.

Donatello і нова хвиля авторських рішень

Справжній прорив стався тоді, коли піцерії почали грати зі смаками. Один із найяскравіших прикладів — Donatello. У них піца — не просто страва, а результат ідей, експериментів і безстрашності. Авторські шедеври, де груша поєднується з горгонзолою, або де курка зустрічається з соусом барбекю — це вже не класика. Це вже крок уперед.

Саме такий підхід змінює сприйняття. Бо більше не йдеться просто про «наїстися». Йдеться про спробувати щось нове, розширити свої гастро-горизонти. І найцікавіше, що франківці це приймають. Вони не просто готові — вони чекають на нові смаки.

У чому феномен популярності піци саме тут?

Франківськ не схожий на Львів чи Київ. Тут усе компактно, люди швидко звикають до «свого» і не люблять посереднє. Якщо заклад працює — значить, там смачно. Якщо виживає — значить, є душа. Піца стала ідеальним втіленням цієї культури. Її можна з’їсти з друзями після катання на великах, замовити в офіс чи взяти з собою в парк Шевченка. Вона універсальна, зрозуміла, але в той же час відкрита для експериментів.

Тому коли Donatello вийшли з ідеєю «піца як творчість», це не виглядало дивно. Це виглядало логічно. Бо Франківськ уже давно дозрів до смакової авантюри.

Інфраструктура навколо піци

У місті вже не просто продають піцу. Її готують на майстер-класах, її обговорюють у локальних групах, її фоткають і оцінюють. Це вже частина урбаністичної культури. У школах діти знають, яка піцерія «топ». У TikTok — відео з порівняннями доставки.

І це чудово. Бо з кожним роком зростає рівень вимог. Вже не пройде піца з «пластиковим» сиром чи пересоленим соусом. Люди читають склад, цікавляться тістом, знають, що таке «бортик неаполітанський» чи «томати пелаті». І це — результат системного росту культури споживання.

Чи є місце класичній маргариті сьогодні?

Цікаво, що попри всю цю гастро-революцію, стара добра маргарита нікуди не зникла. Її замовляють, її люблять. Але навіть її тепер подають інакше. Справжній моцарелла, базилік, тісто, яке бродило не менше доби. І в цьому вся суть: навіть класика може бути витвором мистецтва, якщо до неї підходити з розумом.

Це як із музикою — акорди ті самі, але якщо в руках майстра, звучать зовсім по-іншому.

Піца і молодь: любов з першого шматка

Для студентів і молоді піца — взагалі поза конкуренцією. Вона недорога, ситна, її легко поділити. Але головне — вона асоціюється зі свободою. З пікніками, з ночівлями в гуртожитках, з вечірками без пафосу.

І тут теж важливо, що з’явились місця, які розуміють потреби молодих. Donatello, наприклад, не просто готує, а створює атмосферу. Там зручно зависнути з ноутом, забігти по шматочок між парами або замовити вночі, коли весь гуртожиток голодний.

Майбутнє піци у Франківську

Судячи з темпів розвитку, попереду ще багато цікавого. Швидше за все, з’являться нові формати — крафтові піцерії, дегустаційні сети, фуд-траки з сезонними смаками. Можливо, хтось ризикне з піцою без тіста (умовно), або з авторськими українськими версіями: з буряком, бринзою, хроном. І це буде логічно. Бо головне — не стояти на місці.

Франківськ уже має гастрономічний голос. І піца — одна з головних нот у цьому акорді. Вона зрозуміла, але не банальна. Проста, але не примітивна. Універсальна, але завжди з шансом здивувати.

Коли піца — більше, ніж просто їжа

Врешті, піца — це ще й про спільноту. Коли її їдять — говорять. Сміються. Планують щось. Навіть мовчать, але якось по-іншому, з відчуттям затишку. І саме це робить піцу не просто стравою, а чимось, що об’єднує.

Історія піци у Франківську ще пишеться. Але вже зараз вона варта уваги. Бо в кожному шматку — трохи міста, трохи змін і багато смаку.

Івано-Франківські