Дошки пам’яті, премії, театр і нові почесні громадяни: як Франківськ відзначає 170-річчя Івана Франка

28 серпня 2026 р. 14:43

28 серпня 2026 р. 14:43

Другий рік поспіль в Івано-Франківську відбувається фестиваль «Франкофест». Цьогоріч він приготував десятки заходів, аби ще краще мешканці міста могли пізнати легендарного Каменяра.

Про це Голос-Інфо дізнається від Руслана Марцінківа .

В день 170-річчя Івана Франка, наше місто, що з гордістю носить його ім’я, відзначило унікальну подію – відкриття та освячення пам’ятної дошки, присвяченої Івану Франку та Ользі Хоружинській. Адже минуло 140 років, як Франко вступив в шлюб з Ольгою Хоружинською, створили родину, народили четверо дітей.

«Ми сьогодні відкриваємо дошку родині Франка разом з Ольгою Хоружинською. Четверо дітей у Франка. Тому в річницю дня народження Івана Франка вирішили таким чином вшанувати пам’ять. І тут, де є відповідна кімната-музей Івана Яковича Франка, відкриваємо таку анотаційну дошку, щоб франківці пам’ятали цю родину і пам’ятали, в якому місті ми живемо і пишаємося, що саме маємо назву Івана Франка» , – каже Руслан Марцінків.

Відкриття памятної дошки – це пошана не лише геніальному письменнику, але й міцній українській родині Франків, яка дала Україні видатних діячів, зокрема сина Петра – засновника Пласту та українського летунства.

Олеся Франко – одна з нащадків роду Івана Франка та знана культурна діячка розповідає, для сім ’ ї цей день справжнє родинне свято: «День народження Франка – це не просто день, а це є родинне свято. Свято родини, коріння, яке пустило і виросло, велике дерево славної родини. Іван Франко – це є наш стержень родинний, до якого ми тягнемось, навчаємося і горді тим, що ми є правнуками, нащадками Івана Франка і несемо велику відповідальність того, що ми є справді Франкова родина».

В рамках фестивалю Франкофест до Івано-Франківська завітав народний артист України Богдан Бенюк з театром на Подолі. В обласній філармонії поставили виставу «Сойчине крило».

«Сьогодні ми привезли виставу «Сойчине крило». Це вистава, яку поставив Віталій Малахов, засновник Театру на Подолі, Київського театру на Андріївському узвозі. Він цю виставу поставив, вона вже йде багато років, вже третє покоління артистів грає цю виставу. Насправді зіграти франкові драматичні відносини — ох, як нелегко. Це треба мати таку відкриту душу і такий оголений нерв для того, щоб все це сказати. Як один із персонажів моїх каже, що людину не навчиш любити – це або є це відчуття всередині, або його немає. Власне, тут ця вистава, де не треба вчити людей. Любов, вона проглядається тим моментом і тою істиною, до якої ти маєш йти, аби попасти у великий вир задоволення появи своєї на світ» – розповідає Богдан Бенюк.

Перед початок вистави міський голова Руслан Марцінків та народна депутатка України Оксана Савчук вручили нагороди переможцям міської премії імені Івана Франка у галузі літератури та журналістики.

«Скільки би часу не минало, здавалось би, як Франко пророче писав. «То це ж ніби те, що про мене», – кожен з вас подумає. А нас багато. Це насправді велика сила українського слова в постатях. Це унікальні постаті, які народжуються в століття. І що би потім не було, як би не було – вони завжди є особистостями. Франко – це про справжню майстерність, про культуру, і про пророцтво українцям. Дуже важливо, що Івано-Франківськ має премію Івана Франка. Ця премія вже насправді є дуже почесна. І люди, які на неї подаються – вони повинні бути такими, які мають творити не просто літературу, а якісну літературу. Адже премія дуже високого рівня», – наголошує Оксана Савчук.

За словами Директора Департаменту культури Надії Загурської , премія Івана Яковича Франка присуджується кожного року: дві номінації у літературі і одна номінація в журналістиці.

«Це стало доброю традицією і ми можемо відзначити кращих із кращих. Подаються тільки краяни нашого міста і нашої громади. Я хочу привітати всіх лауреатів, тому що це дуже велика честь і дуже велика відзнака. Це одна із найголовніших премій Івана Яковича Франка, премія, яку заслуговують кращі з кращих. Я дуже люблю Театр на Подолі, взагалі люблю гостей, які приїздять до нас. Вони вносять якісь нові, певні такі віяння. І чогось хочеться побачити, те що відбувається вже за межами Франківська. Так що я щиро дякую нашим столичним гостям, дякую Богдану Бенюку. Він завжди відгукується з задоволенням, приїздить з задоволенням. Тим більше він наш краянин і він любить Івано-Франківськ», – зазначає Надія Загурська.

Цьогоріч у номінації «Література» премію здобули: Мирослав Аронець – за поетичну збірку «Цілунки птахів» та Мирослав Кошик – за науково-популярне видання «100 українців, яких варто знати». У номінації «Журналістика»: Колектив авторів Івано-Франківського обласного телебачення «Галичина»: Ольга Бабенко (журналістка) та Любомир Ботюк (оператор) — за документальний фільм «Непокірний Панас».

«Це рідко таке щастя буває. І такий успіх. Тому що я вже багато книжечок надрукував. Останні це «Цілунки птахів», комісією визнана кращою. Звичайно, що я відчуваю радість, піднесення. Іван Франко – це світло, світле таке ім’я. Як ми не можемо вдихати на працю і на творчу працю. Так що я цей момент сприймаю як нагорода за попередні роки праці. Ну і майбутнє. Думаю, що ще трохи попрацюю і щось напишу», – ділиться враженнями лауреат премії Мирослав Аронець.

«Це приємно, але хочу почати з того, що такий важкий час воєнний. Ну, важко було наважитись робити, бо не знав, чи закінчу до кінця. А процес сам йшов десь в районі 9 місяців, можливо навіть більше, багато було їзди, туризму. Дякуючи Олі Бабенко – моя журналіста, яка вміла слухати уважно, вона мене так якби, налаштовувала на те, що я маю зробити» , – зізнається лауреат премії Франка, телеоператор Любомир Ботюк.

Також у цей вечір відзнаки «Почесний Громадянин міста Івано-Франківська» вручили художнику-монументалісту та живописцю Валерію Дувіраку й дочці та внуку співака і композитора Степана Гіги (посмертно).

Донька Степана Гіги Квітослава Гіга продовжує шлях батька, даючи концерти в його пам’ять. Адже, пісні, які він співав, які він написав, вже стали легендарними.

«Про тата можна говорити взагалі дуже багато. І я завжди готова про нього розповідати безліч історій, безліч слів хочеться сказати в його адресу, тому що це дійсно людина, яка в моєму житті була світлом. Я впевнена, що він дуже пишався би сьогодні. Пишався би цією нагородою, тому що він настільки любив Франківськ, він жив у Івано-Франківську більше десяти років. Можливо, мало хто про це знає, але він дуже часто сюди приїжджав. На цій сцені у філармонії він виступав десятки разів, можливо, і сотні. Тому Івано-Франківська сцена і взагалі публіка завжди його любила, завжди його обожнювала, а він обожнював її. Це завжди були повні зали, це завжди була неймовірна атмосфера, теплі оплески. Тому для мене це дуже цінно і я хочу подякувати взагалі від всієї нашої сім’ї, всієї нашої родини, тому що це для нас насправді дуже важливо», – зізнається Квітослава Гіга.

Як зізнається Заслужений художник України Валерій Дувірак , надихає та допомагає у творчості йому його дружина:

«Ну емоції, звичайно, що емоції є, бо людина до цього йде. Дякую голові Руслану Марцінківу, якраз він нас повідомив, що буде сесія і на сесії буде вирішуватися питання голосування про надання почесного звання. Скажу відверто, 90% всього, що я на сьогодні здобув це саме вона (дружина – ред.) в плані морально, та як жінка – це все систематизовано, якраз вона це все тримала на контролі і коли прийшов час, вона це все подала і успішно все у нас звершилось», – розповідає Валерій Дувірак.

Також в рамках відзначення 170 річниці від дня народження Івана Франка у місті провели ретро-екскурсію. На вулицях старого міста ожив Франко-людина – зі своїми мріями, почуттями, дружбою, коханням, творчими пошуками та людьми, які залишили слід у його житті.

Івано-Франківські