“Поки є чимало бойових хлопців, які готові передати свої знання, цим варто скористатися”, — прикарпатський воїн “Боксер” - Івано-Франківські

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

“Поки є чимало бойових хлопців, які готові передати свої знання, цим варто скористатися”, — прикарпатський воїн “Боксер”

28 серпня 2026 р. 14:52

28 серпня 2026 р. 14:52

Іван з позивним “Боксер” — командир взводу логістично-евакуаційних безпілотних наземних систем роти безпілотних наземних систем 102-ї окремої бригади.

Про це інформує “Галка” з посиланням на бригаду.

“Боксер” родом із Верховини, що на Івано-Франківщині. Ще нещодавно Іван був піхотинцем, а тепер його завдання — долучатися до розвитку напрямку наземних роботизованих систем, керувати особовим складом, організовувати виїзди на позиції та проводити бойову підготовку.

Іван багато чого бачив, але один із випадків особливо закарбувався в пам’яті. Це сталося під час чергової ротації позиції на Придніпровському напрямку.

“Я заїжджав міняти своїх побратимів і дізнався, що хлопці із суміжного підрозділу, де також тривала ротація, підірвалися. Вони потребували евакуації. Зв’язок був дуже поганий, вони не відповідали, але ми знайшли їх за допомогою дрона. Я прийняв рішення їхати за ними, хоча це було далі за нашу позицію і вже настала ніч. Заїхав, забрав хлопців — і, слава Богу, ми всі виїхали. З ними все гаразд”.

Для «Боксера» такі ситуації це чергове нагадування, наскільки важливою на війні є готовність діяти не лише за звичним алгоритмом, а й брати на себе відповідальність у критичний момент.

Сьогодні він розвиває напрямок НРК і переконаний: майбутнє війни значною мірою за технологіями, але передавати бойовий досвід усе одно мають люди.

“Тим, хто думає, чи йти служити, скажу так: це важке рішення. Але поки є чимало бойових хлопців, які готові передати свої знання, цим варто скористатися. Війна триває, і рано чи пізно всім доведеться зробити свій вибір. Ми готові ділитися досвідом настільки, наскільки можемо. І я сподіваюся, що скоро ми переможемо”.