«Маруся Чурай», яка не відпускає: Ліна Костенко зустрілася з командою Франківського драмтеатру (ФОТО)

14 жовтня 2026 р. 10:15

14 жовтня 2026 р. 10:15

У Києві відбулася зустріч Ліни Костенко з творчою командою Івано-Франківського національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, яка представила виставу за поетичним романом «Маруся Чурай».

До заходу також долучилися видавець Іван Малкович , письменник Сергій Жадан , музикант Святослав Вакарчук , кінорежисер Олесь Санін та інші представники культурної спільноти.

Про це йдеться в матеріалі LB.ua, пише Фіртка .

Під час зустрічі учасники обговорили створення вистави, значення роману «Маруся Чурай» для української культури та його актуальність у час повномасштабної війни.

Режисер Ростислав Держипільський розповів, що ідея постановки виникла під час відпочинку в Хорватії. Спочатку він планував працювати над твором Тараса Шевченка , однак згодом вирішив звернутися до роману Ліни Костенко.

«Море принесло мені Ліну Костенко і "Марусю Чурай"», — згадав режисер.

За його словами, спочатку він сумнівався, чи готовий до роботи з таким масштабним твором, однак згодом вирішив реалізувати задум. Для постановки зібрали команду акторів та митців, які працювали над сучасним сценічним прочитанням роману.

Вистава Франківського драмтеатру вирізняється новаторським підходом. У ній поєднали сучасні сценічні рішення, відеопроєкції та незвичні інтерпретації персонажів. Зокрема, роль судді виконує жінка, а сценічні образи відрізняються від традиційних уявлень про героїв XVII століття.

Ліна Костенко не заперечує проти такого прочитання свого твору. За її словами, вона зазвичай не втручається в роботу представників інших видів мистецтва й дозволяє їм самостійно інтерпретувати її тексти.

«Не став Гамлета, якщо не маєш Гамлета»

Окрему увагу під час зустрічі приділили акторам, які втілили персонажів роману на сцені.

Виконавиця ролі Марусі Чурай Марія Стопник розповіла, що спочатку вагалася перед пропозицією зіграти головну героїню. Водночас робота над виставою стала для неї можливістю долучитися до твору, який, за її словами, значно перевершує кожного з учасників постановки.

Ростислав Держипільський назвав Марію Стопник справжньою знахідкою для вистави.

Заслужена артистка України Наталія Половинка , яка грає Чураїху — матір Марусі, розповіла, що роман Ліни Костенко вплинув на її професійний вибір. Вона побачила постановку ще на початку незалежності України, після чого вирішила присвятити себе акторській справі.

Акторка наголосила, що пісня є однією з основ української культури, а образ Марусі Чурай у творі Ліни Костенко поєднує народну мудрість, мелодику та мовні особливості минулої епохи.

Під час зустрічі Наталія Половинка разом із Марією Стопник виконали пісню «Ой у вишневому саду».

Народна артистка України Надія Левченко , яка зіграла у виставі суддю, подякувала авторці за можливість щоразу відкривати нові сенси у творі, над яким працює вже багато років.

Ліна Костенко розповіла про історію створення роману

Під час розмови поетеса згадала обставини, за яких писала «Марусю Чурай». Робота над романом припала на 1970-ті роки — період радянського політичного тиску та переслідування українських дисидентів.

Ліна Костенко розповіла, що завершила твір приблизно у 1973 році, однак спочатку його відмовлялися друкувати, називаючи націоналістичним. За її словами, позитивна рецензія Миколи Бажана допомогла врятувати роман і відкрити шлях до публікації.

Вперше «Марусю Чурай» видали у 1979 році. У 1987 році Ліна Костенко отримала за цей твір Шевченківську премію.

Поетеса також розповіла, що під час написання роману думала про українських дисидентів, зокрема Івана Дзюбу та Євгена Сверстюка. Їхні долі відобразилися в окремих образах і сюжетних лініях твору.

За словами Ліни Костенко, можливість писати допомагала їй переживати складні часи. Вона наголосила, що й нині продовжує працювати над текстами, зберігаючи їх на флешці, аби написане не зникло в разі її загибелі під час війни.

«Текст не відпускає»

Актор Олег Панас , який виконує роль Гриця, зізнався, що персонажі та репліки вистави залишаються з акторами навіть поза сценою. За його словами, учасники постановки досі спілкуються фразами зі спектаклю в повсякденному житті.

Ліна Костенко пояснила, що в романі свідомо поєднала кілька мовних пластів: природне мовлення того часу, канцелярську та суддівську мову, пісенну традицію і власну поетичну мову. Вона вважала важливим зберегти ці особливості української мови.

Актори також провели паралелі між історичними подіями, описаними в романі, радянським поневоленням України та сучасною російською агресією.

Акторка Ольга Комановська , яка грає Бобренчиху — матір Гриця, розповіла про власне прочитання персонажки. Вона прагне показати її не лише як жінку, стурбовану матеріальним добробутом сина, а і як матір, яка переживає за його долю. На думку акторки, цей образ сьогодні особливо відгукується в історіях матерів, чиї сини воюють.

«Війну ми виграємо, тому що вистоїмо»

Під час зустрічі учасники говорили й про те, що допомагає зберігати внутрішню стійкість у час війни.

Кінознавець Сергій Тримбач поділився враженнями від вистави. За його словами, під час перегляду він відчув гордість за українську культуру та впевненість у здатності українців вистояти.

Він наголосив, що література, театр і мистецтво допомагають зберігати національну ідентичність та об'єднують суспільство.

Музичне оформлення вистави створив Святослав Вакарчук. Він зазначив, що вважає участь у такому проєкті великою честю.

Зустріч завершилася словами вдячності Ліні Костенко, режисеру Ростиславу Держипільському, акторам та всім, хто працював над постановкою. Учасники наголосили, що «Маруся Чурай» залишається твором, який допомагає осмислювати українську історію, культуру та сучасність.

Нагадаємо , що 4–5 квітня, Івано-Франківський національний академічний драматичний театр імені Івана Франка представив прем’єру вистави «Маруся Чурай» за однойменним романом у віршах Ліни Костенко.

«Театр — це катарсис для тих, хто не готовий йти до психолога», — Ростислав Держипільський про мистецтво, що лікує під час війни

«Театр сьогодні — лікарня для душі»: акторка Надія Левченко про сцену, кіно та мистецтво під час війни

Івано-Франківські