Спадок під загрозою: історичну садибу Малініна-Зеленських у Києві відновлюють після варварського руйнування

22 жовтня 2025 р. 18:40

22 жовтня 2025 р. 18:40

У самому серці Подолу, на розі вулиць Фролівської та Притисько-Микільської, колись стояла садиба Малініна-Зеленських — одна з небагатьох споруд, що зберігала атмосферу старого Києва. Вона бачила ще пожежу 1811 року, шевські цехи та промисловий розквіт XIX століття. Та в липні 2024-го ця історична будівля була знищена під ударами важкої техніки — попри арешти, судові заборони та громадський опір.

«Київщина 24/7» продовжує рубрику «Спадок під загрозою» — щоб нагадати: ми втрачаємо не лише каміння старого міста, а й його пам’ять.

Спадщина під загрозою

У столиці 14 липня 2025 року стартували роботи з відновлення історичної садиби Малініна-Зеленських, яку забудовник ЖК «Тургеневъ» зруйнував 19 липня 2024 року, попри суспільний резонанс та заборони правоохоронців.

Тоді активісти-пам’яткоохоронці на чолі з Дмитром Перовим намагалися зупинити демонтаж, проте були побиті охоронцями будмайданчика. Патруль поліції, що прибув на виклик, не втрутився у перебіг подій. Уже після інциденту Міністерство культури та інформаційної політики України офіційно надало садибі статус пам’ятки архітектури.

Київська міська державна адміністрація заявила про незаконність дій забудовника, однак у листопаді 2024 року Верховний Суд, під головуванням судді Андрія Рибачука, визнав руйнування садиби законним. Це рішення викликало хвилю обурення серед громадських діячів і фахівців із культурної спадщини.

Попри тривалі судові баталії, 14 липня 2025 року на місці колишньої будівлі розпочалися роботи з її відновлення. Ініціатива відтворення садиби має на меті повернути історичний вигляд архітектурній пам’ятці кінця XIX століття та стати прикладом збереження київської культурної спадщини після варварських руйнувань.

Що передувало цій історії?

З листопада 2015 року власниками історичної садиби Малініна-Зеленських у центрі Києва стали Єгор Сибілєв і Михайло Гречко. Вони звернулися до суду, намагаючись отримати від Департаменту містобудування та архітектури КМДА містобудівні умови та обмеження для реконструкції будівлі.

У 2017 році поряд із садибою компанія «Сервіт» звела 11-поверховий житловий комплекс «Тургеневъ». Засновниками цієї фірми є уродженці окупованого Донецька — Володимир Заруба та Валерій Квасов. Керівником ЖК «Тургеневъ» став Віктор Троянчук, який відомий співпрацею з колишнім депутатом Київради Михайлом Голицею та його зятем Миколою Негричем, депутатом сьомого та восьмого скликань.

У 2018 році забудовник спробував знести садибу Зеленських, щоб розширити комплекс другою чергою. Як повідомив краєзнавець Антон Короб, того року забудовники пошкодили ліве крило будинку, облаштовуючи проїзд у двір новобудови. Після суспільного резонансу демонтаж тимчасово зупинили.

Наприкінці липня 2021 року на території садиби знову почалися демонтажні роботи, а навпроти знесли іншу будівлю. У липні того ж року забудовник почав розбирати дах історичної споруди. 31 серпня будинок внесли до так званого «списку Кличка» — переліку культурних об’єктів, що потребують охорони. Однак це не зупинило робіт: у серпні 2021-го демонтаж тривав, попри законодавчі заборони.

У вересні 2021 року садибу офіційно включили до списку зі 119 об’єктів, що підлягають додатковому захисту. Та вже за кілька тижнів на майданчик знову завезли важку техніку. 17–18 жовтня 2021 року роботи продовжувалися навіть під час повітряних тривог і атак дронів-камікадзе. Лише після втручання поліції 18 жовтня будівництво було призупинено.

У жовтні того ж року Департамент міського благоустрою КМДА визнав будівельний паркан незаконним і розпорядився його демонтувати. Проти забудовника відкрили два кримінальні провадження — за статтями 298 (нищення пам’яток) та 356 (самоправство) Кримінального кодексу України.

Попри численні порушення, компанія отримала дозвіл на реконструкцію будівлі. 6 липня 2022 року депутатка Київради від фракції «Слуга народу» Ксенія Семенова звернулася до мера Києва Віталія Кличка із закликом переглянути це рішення та звільнити чиновників, які підписали дозвіл.

12 липня 2022 року Шевченківський районний суд Києва наклав арешт на ділянку. У серпні Київська міська прокуратура підтвердила заборону на реконструкцію, а 7 листопада 2022 року Київський апеляційний суд продовжив дію цієї заборони.

19 лютого 2024 року на сайті Київради з’явилася петиція №12870 під назвою «Зберегти історичну садибу Зеленських!». Вона швидко набрала необхідну кількість голосів — 6042 із мінімально необхідних 6000.

27 лютого депутат Київради Дмитро Білоцерковець звернувся до прокуратури з вимогою перевірити законність робіт, адже забудовник не мав жодних дозволів на знесення.

28 березня 2024 року долю будівлі розглядала консультативна рада при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА. За словами активіста Дмитра Перова, деякі члени ради апелювали до того, що перший власник садиби, професор Василь Малінін, викладав у Київській духовній академії та університеті російську мову. Цей факт вони тлумачили як «русифікаторську діяльність» і навіть як підставу для знесення будинку в межах закону про деколонізацію.

Рада вирішила звернутися до Інституту національної пам’яті із запитом, чи підпадає садиба під критерії деколонізації через «російсько-імперський» контекст біографії Малініна.

30 березня 2024 року Дмитро Перов повідомив, що забудовник розмістив на фасаді будівлі банер із заявою про її «нецінність» і «неісторичність». Утім, уже того дня невідомі активісти вирізали неправдивий текст, залишивши лише старі світлини садиби. Згодом компанія «Сервіт» почала виправдовувати плани знесення тим, що історична будівля нібито «псує інвестиційний клімат міста».

За цими фактами Київська міська прокуратура відкрила кримінальне провадження №12021105100003147 за статтею 298 ККУ — умисне пошкодження та руйнування пам’ятки. На ділянку було накладено арешт.

У червні 2024 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відмовився зупиняти дію рішення Київського окружного адміністративного суду, який дозволив будівництво ЖК «Тургеневъ» на місці садиби Зеленських. Таким чином, найвища судова інстанція фактично узаконила демонтаж історичної споруди, попри суспільний спротив, кримінальні провадження та протести громади.

Що відомо про реставрацію?

Відомо, що першочергово планували провести протиаварійні та консерваційні заходи. Фахівці відібрали та зберегли автентичні елементи будівлі, встановили тимчасове дахове покриття, облаштували систему водовідведення, щоб запобігти підтопленню фундаментів і проникненню вологи. Завершення цього етапу очікували наприкінці серпня 2025 року.

Проєкт консерваційних робіт публічно презентували на засіданні Консультативної ради при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА, де він отримав позитивну оцінку експертів. Документація пройшла комплексну будівельну експертизу, а також погодження Департаменту охорони культурної спадщини, який надав дозвіл на проведення робіт. Державна інспекція архітектури та містобудування видала дозвіл на будівельні роботи, а Департамент територіального контролю Києва відкрив контрольну картку на порушення благоустрою.

Згідно з науково-проєктною документацією, перший етап реставрації включав:

• встановлення бандажів для підсилення фрагментів стін;
• демонтаж аварійних перекриттів над сходовою кліткою;
• ретельний відбір автентичної жовтої цегли для збереження;
• прибирання та вивезення будівельного сміття після встановлення підпірок;
• монтаж тимчасового дахового покриття на металевому каркасі;
• облаштування системи водовідведення, що захищала фундаменти від підтоплення та запобігала руйнуванню прилеглого дорожнього покриття.

Нині ситуація навколо садиби Зеленських є невідомою.

Історія садиби Малініна-Зеленських

Будівлю на вулиці Олександра Кониського, відому як садибу Малініна — Зеленських, звели наприкінці XIX століття. Спершу вона належала купцеві, професору Василю Миколайовичу Малініну, який володів нею понад двадцять років. У 1911–1915 роках у будинку мешкала родина київського міщанина та почесного громадянина Євмена Микитовича Зеленського, чиє ім’я згодом тісно пов’язали з цією адресою.

Архітектура садиби поєднує риси історизму та неоренесансу. Будівля вирізнялася стриманими пропорціями й характерним цегляним декором. Трикутні та напівциркульні сандрики над вікнами створювали ритмічну динаміку фасаду, який підкреслювали витончені пілястри, що формували віконні лиштви.

Первісно садиба була одноповерховою. Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років над нею з’явився мезонін, який змінив первісний силует будівлі, але не позбавив її історичної виразності.

Історія садиби Малініна-Зеленських — це концентрований зріз київської дійсності, де минуле зіштовхується з апетитами забудовників, а культурна спадщина — із байдужістю системи. Будинок, що пережив дві світові війни, пожежі, зміни епох і власників, не витримав сучасного «містобудівного прогресу». Його руйнування стало болючим символом втрати історичного Києва — міста, що стрімко втрачає власну пам’ять під натиском бетону.

Та попри судові рішення, арешти й байдужість чиновників, історія садиби отримала шанс на нове життя. Відновлення цієї будівлі — не лише про реконструкцію цегли й фасадів, а про відновлення гідності міста. Це спроба довести, що навіть після варварства можливе відродження, якщо суспільство не мовчить.

Сьогодні садиба Малініна-Зеленських — це нагадування, що історію не можна знести екскаватором. Бо кожен втрачений дім — це втрата частини Києва, яким він був і яким ще може стати, якщо його берегти.

Фото: з відкритих джерел, Національна поліція

Автор: Спадок під загрозою

Київські