У Південноукраїнську відбулася Хода надії і пам’яті: учасники пройшлися від початку до кінця міста

27 червня 2026 р. 15:25

27 червня 2026 р. 15:25

У Південноукраїнську 27 червня відбулася Хода надії і пам’яті. До неї долучилися родини загиблих захисників, військовополонених та зниклих безвісти, а також небайдужі мешканці громади. Разом із південноукраїнцями у колоні йшли люди з інших міст і сіл, які також втратили своїх рідних або продовжують чекати їхнього повернення додому.

Хода розпочалася з площі «пятачок». О дев’ятій ранку хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих захисників. Після цього пролунав Державний Гімн України, і колона вирушила вулицями Південноукраїнська.

Ходу супроводжувала правоохоронці: поліцейський автомобіль рухався попереду колони і забезпечував безперешкодний маршрут. Очолювали колону організаторки ходи, вони несли три прапори зі словами, що сьогодні стали символом надії для багатьох родин: «Чекаємо», «Україно, свята мати героїв! Де ж діти твої?» та «Південноукраїнська громада чекає своїх героїв». Спочатку йшли родини загиблих захисників, за ними – рідні військовополонених і зниклих безвісти. Завершували колону всі, хто захотів підтримати їх.

Люди йшли з державними прапорами, портретами своїх синів, чоловіків, братів і батьків. Хтось ішов мовчки, міцно притискаючи фотографію до грудей, хтось підтримував рідних за руку. Під час руху колони вулицями міста, Південноукраїнськ ніби сповільнився. Водії зупиняли автомобілі й чекали, поки пройдуть учасники ходи. Перехожі завмирали на тротуарах та мовчки проводили поглядом людей із прапорами і портретами захисників.

Колона пройшла центральним проспектом до місця, яке вже давно стало символом очікування для багатьох родин. Саме тут щотижня проходять мирні акції на підтримку військовополонених і зниклих безвісти, а поруч майорить прапор спільноти «Чекаємо». Після короткої зупинки учасники продовжили ходу вулицею Енергобудівників до Європейської.

Хода сповільнилася біля площі міськвиконкому, де встановлені Дошки пам’яті загиблим. Далі учасники проспектом Соборності спустилися до Меморіального комплексу Захисникам України.

Упродовж усього маршруту з колонок звучали імена та прізвища військових Південноукраїнської громади, які сьогодні перебувають у російському полоні або вважаються зниклими безвісти. Називаємо їхні імена: Валерій Авраменко, Ігор Ботнарук, Сергій Бондар, Євген Бойко, Роман Бочкарьов, Геннадій Бланар, Юрій Будулак, Володимир Булавін, Олексій Волобуєв, ДмитроГанжа, Володимир Гладун, Микола Головченко, Іван Григоржевський, Андрій Гунівенко, Василь Дахович, Сергій Дарієнко Сергій, Артем Деркач, Олександр Дементьєв, Владислав Доротюк, Микола Долганич, Максим Дехтяр, Юрій Єршов, Артем Жерміль, Станіслав Іванов, Павло Ісаєв, Сергій Іщук, Костянтин Камков, Олександр Капустян, Микола Коробченко, Віталій Колеснік, Степан Колачнік, Юрій Кравцов, Віктор Курапаткін, Євген Кристофоль, Сергій Кочетов Сергій, Володимир Кочмола, Андрій Кононов, Юрій Лучко, Олександр Лінивий, Павло Леоненко Павло, Руслан Мельясанов, Микола Мовчан, Максим Міщенко, Микола Мордель, Микола Немченко, Олександр Ніколаєнко, Віталій Онощенко, Сергій Оніщенко, Євген Омелянчук, Дмитро Ошовський Дмитро, Микола Панченко, Едуард Похильченко, Олексій Петров, Іван Протасов, Валерій Пушкар, Сергій Рабченюк, Іван Самойленко, Олександр Свєчкін, Станіслав Сенченко, Олег Солодкий, Юрій Стукалюк, Анатолій Толкач, Анатолій Терещенко, Сергій Трачук, Володимир Трякін, Олександр Філонок, Олександр Шелетін, Сергій Щукін, Віталій Фокша.

Фінальною точкою маршруту став Меморіальний комплекс Захисникам України біля Алеї Слави, де відбувся мітинг. До присутніх звернулася Вікторія Буковська, батько якої зник безвісти. Вона говорила про силу чекати, підтримувати одне одного і не дозволити, щоб про полонених та зниклих перестали говорити. Слова підтримки також висловили секретар Південноукраїнської міської ради Денис Кравченко та заступник генерального директора Південноукраїнської АЕС з персоналу Сергій Котельник.

Після виступів усі разом долучилися до спільної молитви. Її провели настоятель Храму Всіх Святих Українського Народу УГКЦ отець Ігор Вороноа та пастор церкви «Спасіння» євангельських християн баптистів Валентин Васильєв. Люди молилися за тих, хто вже не повернеться додому, за тих, кого чекають, і за всіх українських захисників та захисниць.

Під пісню «Люди-титани», яку виконав нацгвардієць, рідні військових запалили кольорові фаєри. Над меморіалом здійнялися клуби жовтого й синього диму, а поруч люди мовчки стояли зі світлинами своїх найрідніших. У цей момент багато хто не стримував сліз.

На завершення учасники ходи поклали квіти до портретів загиблих захисників на Алеї Слави.

Миколаївські