Лаванда, до якої хочеться повертатися: як живе квітковий простір у Катеринці цього літа

09 липня 2026 р. 09:53

09 липня 2026 р. 09:53

У Катеринці на Первомайщині знову квітне лавандове поле, яке за кілька років стало впізнаваною літньою локацією для жителів громади та гостей району. Цьогоріч лаванда пережила непросту зиму, господарі розширили плантацію, придбали омріяний дистилятор і вже готують нову лінійку власної продукції. Журналістка Гард.City зателефонувала господині лавандового поля Ірині Чеботарьовій, щоб дізнатися, як рослини перенесли холодний сезон і чим дивуватимуть відвідувачів цього літа.

Цей матеріал не рекламний, підготовлений та опублікований Гард.City безоплатно у рамках підтримки місцевих підприємців.

Фото: з родинного архіву Ірини Чеботарьової

Минув ще один рік, а лавандове поле Ірини Чеботарьової й далі зустрічає гостей п’янким ароматом. Коли ми спілкувалися торік , господиня розповідала, що висадила лаванду ще восени 2021 року. Спочатку — для власної пасіки, мріючи про лавандовий мед. А вже після початку повномасштабної війни ця справа стала для неї своєрідною терапією. Чоловік пішов захищати Україну, а вона вкладала всі сили у створення маленького куточка спокою, куди могли б приїхати люди й хоча б ненадовго відволіктися від тривог.

— Перезимувала лаванда загалом добре, але весна виявилася складною. У лютому різко пригріло сонце, зверху рослина вже почала прогріватися, а земля залишалася мерзлою. Волога не могла дійти до коріння, тому окремі кущі отримали опіки й підмерзли, — говорить господиня.

Частину рослин довелося зрізати майже повністю, щоб вони змогли відновитися:

— Пішли нові пагони, кущі оживають. Звичайно, такої пишності, як торік, деякі з них уже не наберуть, але головне — вони вижили. Знаю господарства, де лаванда постраждала настільки сильно, що цього року люди взагалі не відкривали сезон. Нам, слава Богу, пощастило більше.

Тож цього літа поле знову приймає гостей і дарує знайомий аромат літа.

Лаванди стало ще більше

Фото: з родинного архіву Ірини Чеботарьової

Попри всі труднощі, родина не лише зберегла лавандове поле, а й продовжує його розвивати.

— Ми висадили ще одну плантацію. Поки що кущики молоді, але вже гарно ростуть. Дуже сподіваюся, що наступного року вони повністю розквітнуть і лаванди стане ще більше, — говорить пані Ірина.

Йдеться про лавандин — гібрид лаванди, який починає цвісти трохи пізніше і довше зберігає свій аромат.

Мрія, яка продовжує жити

Ще минулого року, пані Ірина розповідала, що дуже мріє придбати дистилятор для виготовлення лавандової води та натуральної ефірної олії. Минув рік — і ця мрія здійснилася.

— Дистилятор уже придбали. Цього року хочемо зробити перший гідролат, а ще разом із мамою плануємо варити натуральне лавандове мило.

Так невелике сімейне захоплення поступово переростає у власну справу.

Особливе місце в цій історії займає чоловік пані Ірини, який нині боронить Україну від ворога і усіляко підтримує свою дружину:

— Він у мене дуже добра людина. Завжди підтримує всі мої починання. Каже: «Головне, щоб дружині подобалося. Якщо тобі добре, то й мені добре».

Саме він допомагав облаштовувати простір для відпочинку, а нині щиро радіє кожному новому задуму дружини.

Фото: з родинного архіву Ірини Чеботарьової

Чому лаванда стала такою популярною?

Ще кілька років тому лавандові поля асоціювалися переважно з Францією чи Болгарією. Сьогодні ж вони дедалі частіше з’являються в різних куточках України, і Первомайщина — не виняток.

Популярність лаванди пояснюється не лише її ніжною красою. Її аромат має здатність заспокоювати, допомагає розслабитися й хоча б ненадовго відволіктися від щоденних турбот. Саме таких моментів спокою сьогодні багатьом українцям особливо бракує.

— Дуже багато гостей кажуть, що тут можна просто видихнути. Посидіти в тиші, послухати бджіл, відчути запах лаванди. У наш час людям дуже потрібні такі місця, — розповідає пані Ірина.

Тож до Катеринки приїжджають не лише за красивими фотографіями. Тут можна посидіти на гойдалці, випити чаю з лавандою та медом із власної пасіки, вдихнути аромат квітів і лісу, а головне — просто побути серед природи й трохи перепочити.

Фото: з родинного архіву Ірини Чеботарьової

«Від нас ніхто не їде з порожніми руками»

Господиня усміхається, коли говорить про гостей:

— Ми завжди раді кожному. Якщо людина не має можливості купити букетик — усе одно подаруємо. Пригостимо чаєм із лавандою, медом, домашнім мохіто. Хочеться, щоб від нас люди їхали з гарним настроєм.

Каже, найбільше бажання сьогодні залишається незмінним:

Місце, куди хочеться повертатися

Лавандова історія в Катеринці — це не лише про квіти. Насамперед вона про людей, їхню працю, турботу й бажання створити місце, де можна хоча б ненадовго перепочити. Як на мене, то саме в цьому і полягає його найбільша цінність. Мабуть, саме тому сюди хочеться повертатися знову. До речі, з пані Іриною ми домовилися зустрітися за першої нагоди. Тож я ще обов'язково повернуся сюди, щоб знову вдихнути аромат лаванди.

Миколаївські