Одна зміна з патрульними: як працює поліція Південноукраїнської громади

16 липня 2026 р. 20:06

16 липня 2026 р. 20:06

Для патрульних поліцейських зміна триває добу. За цей час вони можуть допомогти розгубленому дідусеві дістатися додому, владнати сімейний конфлікт, оформити ДТП чи виїхати на виклик, який виявиться небезпечним. Журналістка ЮжкаNews.City п’ятничного вечора 3 липня патрулювала в громаді разом із поліцейськими, щоб побачити їхню роботу зсередини.

Початок зміни

Близько шостої вечора біля входу до відділення поліції № 3 Вознесенського райуправління мене зустрів його начальник Вадим Федорчук. За кілька хвилин я познайомилася з Дмитром Шевченком, тимчасовим виконувачем обов’язків начальника сектору реагування патрульної поліції Південноукраїнської громади. Він розповів про основи роботи патрульних поліцейських.

Автор: Анна Бойко

– Зміна починається з інструктажу. Нагадуємо про безпеку під час викликів, на дорозі, дії під час повітряної тривоги, порядок надання домедичної допомоги. Проговорюємо все, що може трапитися протягом доби , – розповідає Дмитро Шевченко.

Перед виїздом кожен екіпаж отримує зброю, перевіряє бронежилети, каски, спецзасоби, індивідуальні аптечки та службовий автомобіль. Окремого маршруту патрулювання, як раніше, зараз вже не існує. Є територія обслуговування. Якщо викликів немає, екіпаж патрулює місто, якщо надходить повідомлення, то одразу вирушає за адресою.

У середньому за добу екіпаж опрацьовує від п’ятнадцяти до двадцяти викликів. Побутові конфлікти, сімейні сварки, суперечки між сусідами, компанії, які розпивають алкоголь, дрібні крадіжки з магазинів – лише частина того, з чим доводиться правоохоронцям стикатися майже щодня.

– У нас виклик! – повідомив черговий.

Перші виклики

За кілька хвилин я познайомилася з інспекторами сектору реагування патрульної поліції: капітаном Володимиром Сірим та лейтенантом Олександром Ткаченком. Для мене це лише початок вечора, а для них – вже десята година добового чергування, яке почалося о восьмій ранку.

Ми сідаємо до службового автомобіля. Їдемо на проспект Незалежності. У повідомленні, яке передали на планшет патрульним, йдеться про дезорієнтованого чоловіка, який не знає, як повернутися додому.

В патрульній машині Автор: Анна Бойко

Дорогою поліцейські розповідають про попередній виїзд: на міському пляжі літньому чоловікові заважав відпочивати собака. Після розмови з власницею тварини конфлікт владнали. Жінці нагадали, що на пляжі собаці не місце, навіть на повідку і в наморднику.

Біля супермаркету «Сільпо» на нас чекали чоловік старшого віку та жінка, яка викликала поліцію. На запитання поліцейських дідусь називає своє ім’я та прізвище, але не може згадати, де живе. Лейтенант Олександр Ткаченко впізнає чоловіка: вже доводилося доправляти його додому за схожих обставин. За кілька хвилин ми веземо дідуся додому.

Патрульний автомобіль знову повертається на вулиці міста. Кермує Володимир Сірий. Він розповів, що в поліції вже сімнадцять з половиною років. Його напарник Олександр Ткаченко служить лише другий рік. Між викликами є час на розмови, тому спілкуємося про роботу й особисте.

Про те, чому обрали професію, обидва відповідають майже однаково: мріяли про неї з дитинства. Володимир згадує, що виріс у родині поліцейського і визначився у ранньому віці. Олександр розповів, що, коли в садочку запитували ким хоче стати, завжди відповідав: «Міліціонером».

Близько сьомої вечора сигнал планшета перериває розмову: на лавці біля будинку на проспекті Незалежності, 6, спить чоловік. Прямуємо туди. Правоохоронці будять його, переконуються, що він не потребує медичної допомоги, радять іти додому. Від чоловіка відчутно тхне алкоголем. Один з патрульних знає його, і жартома зауважує, що той трохи не дійшов до свого будинку у сусідньому дворі.

Автор: Анна Бойко

Після кожного виклику всі дані вносять до планшета. У машині є й паперові бланки: вони потрібні під час оформлення порушень правил дорожнього руху та випадків домашнього насильства.

– Як би ми не йшли в цифровізацію, а паперова робота нікуди не зникає , – усміхається Володимир.

Історії зі служби

Того вечора ми патрулювали не лише Південноукраїнськ, а й села громади: Костянтинівку, Іванівку, Панкратове та Бузьке. Інцидентів не було, тож, користуючись нагодою, попросила поліцейських згадати випадки з їхньої служби, які найбільше запам’яталися.

Дорогою до Південноукраїнська з сіл громади Автор: Анна Бойко

Володимир Сірий згадав виклик: неповнолітній хлопець перебував біля кафе та мав при собі предмет, схожий на вогнепальну зброю. З’ясувалося, що це був стартовий пістолет, який зовні майже не відрізнявся від бойового. Однак під час спілкування стало відомо, що в юнака у кишені є бойова граната. Поліцейські вивели людей у безпечне місце та продовжили роботу. За словами Володимира, такі випадки нагадують, що звичайний, на перший погляд, виклик може виявитися небезпечним.

Олександр Ткаченко зауважує, що часом доводиться бути не лише поліцейським, а й уважним співрозмовником, який у потрібний момент здатен вислухати та допомогти людям почути одне одного. Він згадує історію під час служби в Миколаєві, коли неодноразово виїжджав на виклики в одну й ту саму родину, щоб врегулювати конфлікт між матір’ю та її сином. Підлітком хлопець пішов з дому. З часом ситуація лише загострювалася. Син часто приходив до матері в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Сварки закінчувалися бійками та викликами поліції. Якось поліціянти провели з родиною майже всю ніч, допомагаючи їм порозумітися. Згодом кривдник відмовився від шкідливих звичок, влаштувався на роботу і відновив стосунки з матір’ю.

Олександр Ткаченко Автор: Анна Бойко

Володимир Сірий згадує випадок, який досі викликає усмішку. На початку служби, ще у 2009 році, він виїхав на повідомлення про порушення тиші: мешканці будинку були переконані, що в одній із квартир когось б’ють. Піднявшись нагору, поліцейський швидко зрозумів, що нікому допомога не потрібна, бо гучні звуки були з квартири молодої пари, яка щойно одружилася.

Чергування триває

Після об’їзду сіл ненадовго повертаємося до відділення поліції. Екіпаж виходить, щоб трохи розім’яти ноги. Та перепочинок триває недовго. О пів на дев’яту на планшет надходить новий виклик: повідомляють про жорстоке поводження з твариною на проспекті Незалежності, 31. Їдемо. На лавці біля будинку сидить чоловік, неподалік – собака. Він запевняє, що пса не чіпав і взагалі це не його. За хвилину підходить жінка, яка викликала поліцію. Вона переконана у протилежному та з обуренням запитує, навіщо чоловік б’є і мучить тварину. Між ними виникає суперечка. Поліцейські вислухали обох та запропонували альтернативу вирішення конфлікту: собаці спробують знайти новий дім через місцевий притулок. На тому і розійшлися.

Пізніше я запитала, яка відповідальність за виклик поліції без причини. Мені пояснили, що передбачено штраф – від 850 до 3400 гривень. Розмір стягнення залежить від обставин і того, чи повторюються такі випадки. Поліцейські згадують жінку, яка неодноразово викликала екіпаж, повідомляючи про побиття, а після приїзду просила купити їй цигарки. У таких ситуаціях без штрафу вже не обійтися.

Помітно, що Олександр та Володимир втомилися: вони вже понад пів доби на ногах. Як і всім людям, на чергуваннях вночі, хочеться спати. Допомагають кава, кілька хвилин перепочинку між викликами та взаємопідстраховка. Колеги час від часу змінюють один одного за кермом.

Олександр Ткаченко та Володимир Сірий Автор: Анна Бойко

На запитання, як відновлюються після добових чергувань, Володимир знизує плечима. Особливого способу не має. Найкраще допомагає час із родиною. Після зміни він намагається побути з молодшим сином. За нагоди разом їдуть на риболовлю. Олександр після служби зустрічається з друзями, подорожує та іноді проводить вечори за комп’ютерними іграми.

На завершення нашої зустрічі запитую у поліцейських, з чим би вони хотіли звернутися до громади. І обіцяю передати їхні слова. Правоохоронці просять батьків більше контролювати, як їхні діти користуються електросамокатами та електромопедами. За словами правоохоронців, підлітки часто виїжджають без шоломів і захисту, не завжди знають правила дорожнього руху і нерідко катаються у темну пору доби.

Для мене це патрулювання закінчилося о пів на десяту, а от для Володимира та Олександра зміна тривала далі. Як стало відомо пізніше від начальника поліції Вадима Федорчука, вночі було ще два виклики: домашнє насильство і порушення тиші в комендантську годину.

Миколаївські