Що війна зробила з Чорним морем: розмова з науковцем про дельфінів, птахів і майбутнє

13 серпня 2026 р. 11:55

13 серпня 2026 р. 11:55

Те, що відбувається на Чорноморському узбережжі, зрештою стосується всієї України, зокрема й Миколаївщини. Війна змінює морські екосистеми, впливає на птахів і тварин, забруднює воду та ґрунти. Про дельфінів, які через вибухи та потужні сонари втрачають здатність нормально орієнтуватися, птахів, яких війна змушує залишати місця гніздування, про майбутнє української природи журналістка Гард.City говорила з доктором біологічних наук Іваном Русєвим. Майже 45 років він займається охороною природи, а нині досліджує та фіксує наслідки війни для довкілля у НПП «Тузлівські лимани».

Іван Русєв Фото: з особистого архіву

Для первомайського читача ця тема може здаватися далекою: море, лимани, дельфіни, птахи. Але екосистеми не живуть за адміністративними межами. І питання, що саме ми втрачаємо через війну та що доведеться відновлювати після неї, стосується кожного з нас. На цю розмову мене вивів природозахисник і фотограф Олександр Ігнатьєв. Саме він звернув мою увагу на законодавчу ініціативу, пов’язану з мисливським господарством, полюванням і використанням природних ресурсів. Звідси виникло ширше запитання: що відбувається з природою країни, яка четвертий рік живе у повномасштабній війні? Що ми втрачаємо просто зараз і що з цього зможемо відновити після перемоги?

Іван Русєв збирає факти про те, як війна змінює природу

Так ми познайомилися з Іваном Русєвим — доктором біологічних наук, науковцем, який майже 45 років працює у сфері охорони природи та досліджує вплив війни на біорізноманіття і природні екосистеми.

Іван Русєв народився в українській Бессарабії, за походженням — болгарин. Значну частину професійного життя працював у наукових установах, зокрема в Українському науково-дослідному протичумному інституті в Одесі. Після окупації Криму у 2014 році працював у Державному океанаріумі, який переїхав із Севастополя до Одеси. Та найбільше його цікавили дельфіни в морі: їхня поведінка, екосистеми та взаємозв’язок із довкіллям.

Згодом він очолив національний природний парк «Тузлівські лимани», що розташований між Дунаєм і Дністром на узбережжі Чорного моря. Нині працює начальником науково-дослідного відділу парку. Роки роботи в НПП дали змогу накопичити великий масив спостережень за природними екосистемами. Після початку повномасштабної війни ці дослідження набули іншого виміру: тепер Русєв фіксує, як бойові дії змінюють довкілля, і збирає дані, важливі для розуміння довгострокових наслідків війни для природи.

— Я науковець. Мене особливо цікавить вплив війни на біорізноманіття, природні екосистеми національного парку і території навколо нього, — пояснює дослідник.

Фото: НПП «Тузлівські лимани»

«Ми бачили, як війна заходить у море»

— Іване, ви досліджуєте вплив війни на природу вже не перший рік. Що сьогодні найбільше вас турбує як науковця?

— Ми працюємо безпосередньо на узбережжі Чорного моря, тому з початком повномасштабного вторгнення одразу розуміли, що прибережні території опиняться під серйозною загрозою. Російські кораблі ще до початку вторгнення перебували в північно-західній частині Чорного моря. Ми бачили їх в акваторії, а потім почалися обстріли й бомбардування території парку та прилеглих районів.

У перші дні ми ще могли виходити на узбережжя й фіксувати те, що відбувається. Коли почалася активна фаза бойових дій, доступ суттєво обмежили: із 44 кілометрів узбережжя парку нам залишили лише близько шести. Але навіть там ми могли регулярно спостерігати, як війна змінює природні комплекси та впливає на живі організми.

Саме тоді ми почали системно збирати дані й поступово зрозуміли, що масштаби впливу значно більші, ніж може здатися за окремим обстрілом чи загибеллю однієї тварини.

Французька журналістка Гаель Жирб (Gaelle Girbes), яка вже тривалий час працює в Україні, продовжує висвітлювати наслідки екоциду, спричиненого російською агресією Фото: НПП «Тузлівські лимани»

Загиблих дельфінів стало в сотні разів більше

— З чого ви почали фіксувати вплив війни на морську екосистему?

— У березні 2022 року ми отримали дозвіл на доступ до узбережжя в межах національного парку, щоб безпосередньо фіксувати наслідки війни. На той час було фактично окуповано понад 2700 кілометрів українського Азово-Чорноморського узбережжя, тому доступ до більшості територій був неможливим. Наш парк став чи не єдиним прибережним національним парком України, який міг системно збирати такі дані. Відтоді ми ведемо базу спостережень і передусім відстежуємо викиди китоподібних. У Чорному морі це три види: афаліна, білобочка та азовка, або морська свиня.

Особливо багато загиблих тварин почали знаходити з березня до липня 2022 року — у період найактивнішої фази бойових дій на морі, до звільнення острова Зміїний і так званих вишок Бойка.

До війни ми теж знаходили загиблих дельфінів. Але зазвичай на їхніх тілах були сліди рибальських сіток або відрізані плавці. Дельфіни потрапляли в сітки рибалок і браконьєрів, а коли ті приїжджали перевіряти улов, відрізали плавці й викидали тушу в море. За нашими даними, до війни вздовж узбережжя використовувалися тисячі кілометрів таких сіток, значна частина — незаконно. На нашій 44-кілометровій ділянці до війни ми знаходили в середньому близько трьох тіл дельфінів. А з березня до липня 2022 року уже близько 8,3 тіла на кілометр. Тобто кількість викидів зросла в сотні разів.

— Чи можна сказати, що це було наслідком саме хімічного забруднення?

— Ні, хімічне забруднення стало окремою проблемою дещо пізніше. На першому етапі ми бачили насамперед дуже потужний фізичний та акустичний вплив. Один із головних факторів — сонари на російських військових кораблях і підводних човнах. Це потужні гідроакустичні системи, які можуть руйнувати ехолокаційну систему дельфіна. Тварина втрачає здатність нормально орієнтуватися, комунікувати з групою та знаходити їжу. Дельфіну потрібно дуже багато риби: залежно від виду й віку це можуть бути десятки кілограмів на день. Якщо він не може полювати, то стрімко худне й починає використовувати внутрішні жирові запаси. А жир у дельфінів накопичує забруднювачі. Тобто виникає подвійний удар: спочатку фізичне виснаження, а потім хімічне отруєння власними жировими запасами.

Другий фактор — бомбардування. У воді вибухова хвиля значно потужніша, ніж у повітрі, і безпосередньо впливає на китоподібних. Через різку зміну тиску дельфіни можуть отримувати ураження, подібні до кесонної хвороби у водолазів: азот швидко виходить із крові, пошкоджуючи капіляри та внутрішні органи.

Третій фактор — протикорабельні міни. Їх у Чорному морі було дуже багато. Вибухи можуть безпосередньо вбивати тварин або пошкоджувати їхню ехолокаційну систему.

Ще один фактор — запуски ракет «Калібр» із моря. Вони також створюють потужний акустичний і фізичний вплив.

Тобто на першому етапі ми бачимо кілька основних факторів: сонари, вибухи, міни та ракетні удари. Усе це призводило до загибелі китоподібних і масових викидів їхніх тіл на берег.

До вибухів і сонарів додалося хімічне забруднення

— А коли до фізичного впливу додалося хімічне забруднення?

— Поступово. Після потоплення крейсера «Москва» значна кількість пального, мастил та інших нафтопродуктів опинилася в морі. Частина пішла на дно, частина потрапила у воду. Потім величезне забруднення принесло руйнування Каховської дамби. У Дніпро-Бузький лиман і Чорне море потрапили мастила, хлорорганічні пестициди, важкі метали та інші забруднювачі. Значна їхня частина осіла в лимані й на шельфі Чорного моря. Додалися мазутне забруднення після аварії російських суден біля Керченської протоки, а також нафтове та олійне забруднення в районі Одеси й Чорноморська. Усе це почало працювати всередині морської екосистеми. Дельфіни перебувають на вершині харчового ланцюга, тому отримують цей хімічний «коктейль» через їжу.

Русєв: втрати можуть сягати близько 100 тисяч китоподібних

— Можете озвучити статистику?

— Дуже серйозно. У 2022 році ми зібрали дані про викиди китоподібних на узбережжях усіх чорноморських країн. Зафіксували близько 2 тисяч загиблих тварин. Але є спеціальна формула: під час таких катастроф на берег виносить приблизно 5% загиблих китоподібних, решта тоне. Тому ми оцінюємо, що у 2022 році в Чорному морі загинуло близько 50 тисяч китоподібних. У 2023 році, за нашими оцінками, — близько 20 тисяч, у 2024-му — близько 10 тисяч. У 2025 році додалася трагедія з розливом мазуту біля Новоросійська та Туапсе — тоді загинуло, за нашими оцінками, від 5 до 7 тисяч китоподібних. До 2026 року ми оцінювали загальні втрати приблизно у 100 тисяч китоподібних. Але й нинішній рік дає дуже тривожні цифри. Лише за останні два місяці на узбережжі нашого парку ми знайшли 83 тіла китоподібних. Збираючи інформацію з усіх чорноморських країн, у тому числі з російських ресурсів, ми оцінюємо, що тільки за перше півріччя 2026 року загинуло близько 20 тисяч китоподібних. Це дуже серйозна загроза для чорноморських популяцій. Усі три види китоподібних потребують допомоги.

— Що можна зробити для відновлення популяцій після війни?

— Ще з 2022 року ми пропонуємо після перемоги створити великий морський резерват. Дельфіни припливають до нас із районів біля окупованого Криму, а також із Грузії та Туреччини. Вони зимують на глибинах, а в березні приходять сюди й залишаються до кінця жовтня. Їм потрібне море, де їх просто не турбуватимуть. Ми говоримо про резерват площею близько 3 тисяч квадратних кілометрів. Це могло б дати популяціям шанс на відновлення. Але це буде дуже довгий процес. Китоподібні досягають статевої зрілості лише на п’ятому-дев’ятому році життя — залежно від виду. Зазвичай народжують одне дитинча і не щороку, а потім ще кілька років його вирощують.

Тому відновлення — це не питання одного чи двох років. Це довгий процес, який потребуватиме спокою для тварин, захисту морських екосистем і системної роботи після перемоги.

Що відбувається з птахами та рибою

Фото: НПП «Тузлівські лимани»

— А як війна впливає на інших представників біорізноманіття?

— Дуже сильно. Наприклад, у нашому регіоні живе близько 270 видів птахів, а під час сезонних міграцій вони пролітають тут мільйонами. Птах під час міграції зупиняється там, де є їжа, відпочиває, накопичує енергію і летить далі. Але коли починаються вибухи й обстріли, він залишає навіть сприятливе місце. У результаті не набирає достатньо сил і прилітає до місця гніздування ослабленим. Це може впливати на кількість відкладених яєць, виживання пташенят і, зрештою, на чисельність популяцій. Є й зовсім конкретні випадки. Наприклад, у колонії, де гніздилося близько тисячі птахів, падіння боєприпасу знищувало острівець разом із дорослими птахами, яйцями та пташенятами.

Дуже показовий приклад — фламінго. У нас вони почали масово гніздуватися у 2023 році й тоді дали близько 200 пташенят. Але у 2024-2026 роках постійні прольоти «шахедів» лякають птахів. Вони залишають гнізда, а в цей момент мартини знищують яйця та пташенят. У результаті гніздування фактично не відбувається.

Так само страждають пелікани та інші види. Людина не завжди бачить цей стрес, але для птахів він має цілком конкретні фізіологічні наслідки — впливає на обмін речовин, розмноження і виживання.

Ще одна велика проблема — осетрові риби. Вони дуже чутливі до забруднення. До того ж через численні греблі вони й без війни мають проблеми з доступом до річок. А тепер додається ще й хімічне забруднення. Ми знаходимо тіла осетрових на узбережжі.

Нафта, мазут і олія: як забруднення руйнує морську екосистему

— Ви згадали про забруднення. Наскільки серйозними є наслідки розливів нафтопродуктів?

— Дуже серйозними. Наприклад, олія, яка виливалася біля Джилицького лиману та Чорноморська, навіть небезпечніша за мазут і нафту. Вона швидко полімеризується у холодній воді, утворює плівку на поверхні та дні, вкриває живі організми й не дає їм отримувати достатньо кисню. Ми знаходили загиблих медуз, крабів, водорості. Птахи, які потрапляють у цю олію, фактично приречені: вона дуже сильно в’їдається у шкіру та пір’я і майже не змивається. Тобто вплив війни на біорізноманіття — величезний. Ми збираємо факти, фіксуємо збитки й постійно доповнюємо ці оцінки.

— Чи можна буде все це відновити після війни?

— Відновлення можливе, але воно буде довгим. Ми вже спілкуємося з міжнародними організаціями та експертами й маємо підтримку. Десь наслідки можна подолати за кілька років. Наприклад, якщо від вибуху вигоріла невелика ділянка трави, природа поступово її відновить. Але якщо падає потужна ракета, як «Іскандер», вона руйнує велику площу й забруднює ґрунт. Тут уже потрібні спеціальні технології очищення.

Є й території, які після війни доведеться розміновувати. Наприклад, у лимані Бурнас лежать сотні нерозірваних боєприпасів. Це дуже складна робота, але технології для дистанційного розмінування існують, і ми вже комунікуємо з фахівцями. Нам потрібно створювати природоохоронні території, давати тваринам спокій і відновлювати місця, які зазнали найбільшого впливу.

Я вірю, що працьовитість українців і допомога наших міжнародних партнерів дадуть результат. Але найперше, що нам потрібно, — перемогти ворога.

Полювання: чому природоохоронці виступають проти законопроєкту №4315

— Останнім часом багато говорять про законопроєкт щодо мисливського господарства, полювання та сталого використання природних ресурсів. Чи перегукується це з нинішніми розмовами про збереження рекреаційних територій?

— Так, ви маєте на увазі законопроєкт №4315. Він обурює, на мою думку, все цивілізоване суспільство в нашій країні. Мисливці й так мають у своєму розпорядженні величезні території — близько 80% території України вже розподілено під мисливські угіддя. А тепер пропонується ще більше розширити можливості для полювання, зокрема дозволити використання БПЛА, тепловізорів, приладів нічного бачення тощо. Для тварин це означатиме практично відсутність місця, де вони могли б сховатися від такого переслідування.

Я вважаю цей законопроєкт антиекологічним і антигуманним. Його не можна ухвалювати, тому що він закладає умови, за яких звичайна людина фактично втрачатиме можливість впливати на те, що відбувається в лісах, на полях, біля водойм. Мисливські структури можуть перетворитися на своєрідних монополістів на цих територіях. Більше того, вони зможуть запрошувати іноземних мисливців і влаштовувати для них такі собі розваги. Але як можна в XXI столітті, у країні, яка вже зазнала таких величезних втрат, ухвалювати подібні рішення?

Особливо прикро, що цей законопроєкт підтримував і голова Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики Олег Бондаренко.

Втім, зараз ми бачимо потужну інформаційну реакцію з боку екологів і зоозахисників. Я сподіваюся, що цей голос буде почутий і переконає більшість депутатів не підтримувати законопроєкт. Бо він, повторюся, антиекологічний і антигуманний.

Після цієї розмови питання, з якого вона почалася, — що війна робить із природою України — звучить уже інакше. Бо йдеться не лише про видимі наслідки обстрілів. Війна змінює цілі екосистеми, а частину цих змін ми зможемо реально оцінити лише через роки. І, мабуть, важливіше запитання тепер інше: що ми можемо зробити вже сьогодні, щоб після війни українська природа мала шанс на відновлення?

Миколаївські