Все в піч! У Миколаєві хочуть опалювати котельні пелетами з міських дерев

13 серпня 2026 р. 12:28

13 серпня 2026 р. 12:28

ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” повідомило, що у Миколаєві вже працює власна лінія з виробництва паливних пелет. На підприємстві називають це кроком до енергоефективності, економії та енергетичної незалежності: замість закупівлі готових гранул тепловики хочуть виробляти їх самостійно з деревини та щепи після кронування міських дерев.

Однак за красивою схемою “гілки – пелети – тепло” залишається ціла низка питань. Найголовніше з них: чи вистачить у степовому Миколаєві деревної сировини, щоб дороге обладнання працювало регулярно, а не простоювало? Тим більше що у відео, яке супроводжує нинішнє повідомлення підприємства, представник тепловиків ЛОГВІНОВ Микола Юрійович пояснює: сировину планують отримувати від КП “Миколаївські парки”, однак юридичної можливості такої передачі наразі ще немає.

Лінія вже є, а механізму передачі сировини ще немає

“Миколаївоблтеплоенерго” повідомляє, що сировиною для виробництва мають бути деревина та щепа, які утворюються після кронування дерев КП “Миколаївські парки”. Відходи, які могли б вивозитися, підприємство хоче перетворювати на паливо для котелень.

Але фактично виходить незвична послідовність: виробниче обладнання вже придбали, встановили та запустили, тоді як юридичне питання передачі основної заявленої сировини від одного комунального підприємства іншому ще не вирішене.

Саме тому перше публічне питання до “Миколаївоблтеплоенерго” досить просте: на який гарантований обсяг сировини розраховували під час ухвалення рішення про придбання лінії?

Сама лінія коштувала майже 2,5 млн грн

Вартість обладнання вже можна побачити у відкритих даних про закупівлі. ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” провело закупівлю “Лінія гранулювання пелет” з ідентифікатором UA-2025-01-11-000448-a . Сума завершеної закупівлі становить 2 484 522 грн .

Закупівлю створили 11 січня 2025 року , а завершено її було 4 лютого 2025 року . Постачальником обладнання виступило ТОВ “ТМС-ТРЕЙДІНГ”.

Тобто мова йде не просто про експеримент із подрібнення кількох вантажівок гілля. Це окреме виробниче обладнання вартістю майже 2,5 млн грн , економічна ефективність якого напряму залежить від завантаження, кількості сировини та собівартості кожної виробленої тонни.

Чому взагалі вирішили виробляти пелети самостійно?

Ще 2 грудня 2025 року директор ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” Микола Логвінов пояснював, що підприємство отримало від міжнародних партнерів котельні, які працюють на пелетах. Такі об’єкти є у Миколаєві та Снігурівці , зокрема пелетна котельня використовується для опалення лікарні.

За словами Миколи Логвінова , ринкова ціна пелети на той момент піднялася приблизно до 15 000 грн за тонну , тоді як роком раніше вона коштувала приблизно 7 000-8 000 грн за тонну . Саме подорожчання готового палива керівник підприємства називав причиною переходу до власного виробництва.

Логіка зрозуміла: якщо пелета дорожчає, а деревні залишки можна отримувати безкоштовно або за мінімальною ціною, власне виробництво потенційно здатне дати економію. Але слово “потенційно” тут ключове, тому що економія залежить не від вартості магазинної пелети, а від повної собівартості власної пелети .

Скільки підприємство раніше витрачало на готову пелету?

Відкриті закупівлі дозволяють хоча б частково оцінити масштаб витрат.

Наприклад, у 2025 році “Миколаївоблтеплоенерго” придбало 22 тонни деревних гранул для постачання у Снігурівку . Ціна становила 8 000 грн за тонну , загальна вартість – 176 000 грн .

Ще одна закупівля паливних гранул у 2025 році становила 588 456 грн . За даними “Антикорупційного виміру”, йшлося про 66 тонн пелет по 8 916 грн за тонну .

Крім того, 14 лютого 2025 року у відкритих даних є ще одна завершена закупівля “Миколаївоблтеплоенерго” – паливних пелет з деревини на 1 187 208 грн .

Таким чином, лише за цими трьома знайденими закупівлями у 2025 році йдеться про:

• 588 456 грн ;
• 1 187 208 грн ;
• 176 000 грн .

Разом – 1 951 664 грн.

При цьому варто підкреслити: ці 1,95 млн грн не можна автоматично називати повним річним споживанням пелет підприємства. Це лише ті закупівлі, які вдалося ідентифікувати у відкритих даних, і вони можуть стосуватися різних котелень та різних періодів.

Лінія коштує більше, ніж 1 рік знайдених закупівель пелет

Якщо суто арифметично порівняти вартість лінії – 2 484 522 грн – із сумою цих трьох закупівель пелет – 1 951 664 грн , обладнання коштує приблизно у 1,27 раза більше.

Але це не означає , що лінія може окупитися за 1,27 року . Такий розрахунок був би можливий лише у фантастичній ситуації, коли власна пелета нічого не коштує: без зарплат, електроенергії, ремонту, транспортування, сушіння та підготовки сировини.

У реальності від вартості пелети, яку підприємство більше не купує на ринку, необхідно віднімати всі витрати на її власне виробництво. І саме цієї цифри – повної собівартості однієї тонни – у публічному повідомленні підприємства немає.

Мінімум два працівники – вже понад 400 тисяч грн на рік

Додаткове уявлення про постійні витрати дають вакансії самого підприємства.

ОКП “Миколаївоблтеплоенерго” шукало оператора лінії виробництва паливних пелет із зарплатою 17 150 грн та слюсаря-ремонтника сектору виробництва паливних пелет із такою ж зарплатою – 17 150 грн .

Обидві вакансії – повна зайнятість. Якщо виходити лише із зазначених у вакансіях ставок, без будь-яких премій, доплат та інших працівників, отримуємо:

17 150 грн × 2 = 34 300 грн на місяць.

34 300 грн × 12 місяців = 411 600 грн на рік.

І це лише номінальні зарплати двох працівників. Тут не враховані інші витрати роботодавця, можливі доплати, додатковий персонал, електроенергія, ремонт обладнання, запасні частини, навантаження та перевезення сировини.

Зарплата двох працівників – це вартість десятків тонн готової пелети

Для наочності можна порівняти ці 411 600 грн із цінами на готове паливо.

Якщо брати озвучену наприкінці 2025 року ринкову ціну близько 15 000 грн за тонну , то річна зарплата лише двох працівників дорівнює вартості приблизно 27,4 тонни готової пелети.

Якщо рахувати за ціною фактичної закупівлі у Снігурівку – 8 000 грн за тонну , це вже еквівалент приблизно 51,5 тонни .

А при ціні 8 916 грн за тонну , за якою підприємство закуповувало партію у 66 тонн , – близько 46,2 тонни .

Це знову ж таки не доказ збитковості виробництва. Якщо лінія виготовлятиме сотні тонн пелет щороку з практично безкоштовної сировини, витрати на персонал можуть бути цілком виправданими. Але якщо доступної щепи буде лише на кілька десятків тонн, економіка виглядатиме вже зовсім інакше.

Сушарка, прес, охолоджувач: виробництво теж споживає ресурси

З опису вакансії оператора видно, що йдеться про повноцінну технологічну лінію. Працівник має контролювати роботу сушарки, преса, охолоджувача та фасувальної машини, стежити за температурою, вологістю та тиском.

Тобто перетворення гілок у пелету – це не просто подрібнити деревину. Сировину необхідно доставити, підготувати, за потреби подрібнити, висушити до необхідної вологості, гранулювати, охолодити та підготувати до зберігання або транспортування.

Усе це означає витрати електроенергії, зношування пресового обладнання, ремонт, заміну деталей та робочий час персоналу. Без цих складових порівнювати “безкоштовні гілки” із пелетою за 15 000 грн за тонну некоректно.

А чи вистачить гілок у степовому Миколаєві ?

Саме питання сировинної бази викликає найбільший сумнів.

Миколаїв – місто степової південної України, а не територія з промисловою заготівлею лісу. Потенційним ресурсом комунального виробництва фактично залишаються дерева, які видаляють як аварійні, та відходи після обрізки і кронування міських насаджень.

Причому сама міська програма економічного і соціального розвитку визнає проблеми із зеленим фондом. Станом на 1 липня 2023 року у межах Миколаєва обліковували 239 об’єктів зеленого господарства: 12 парків, 104 сквери, 4 бульвари та 119 інших зелених зон. У документі також зазначено, що оновлення зеленого фонду відбувається надто повільно і не покриває потреби міста в озелененні.

Для мешканців Корабельного району ця проблема взагалі не теоретична. У червні 2026 року ми повідомляли, що лише у сквері “Металург”, за словами місцевих жителів, за рік висохло понад 25 дерев . Проблеми із зеленими насадженнями фіксували й у сквері “Вітовський”.

Тому постає цілком логічне питання: який реальний щорічний обсяг деревини та щепи здатне дати місто без того, щоб саме виробництво пелет створювало зацікавленість у збільшенні обсягів обрізки?

Мова не про твердження, що заради пелет будуть пиляти здорові дерева. Але коли створюється окреме виробництво, його економіка потребує прогнозованого обсягу сировини. Тому джерело і кількість цієї сировини мають бути зрозумілими містянам.

А деревину раніше обіцяли віддавати військовим

Є ще одна обставина. У січні 2025 року директор КП “Миколаївські парки” Дмитро Чучмай розповідав, що підприємство не продає деревину після обрізки, а основний її обсяг передає на потреби Збройних Сил України – для опалення та облаштування позицій. Невелику частину використовували для потреб самого комунального підприємства.

Тепер тепловики розраховують на цю ж міську деревину як на ресурс для пелетного виробництва.

Отже, виникає ще одне публічне питання: який саме вид деревних залишків передаватимуть “Миколаївоблтеплоенерго” і чи не зменшиться через це обсяг деревини, яку раніше спрямовували військовим?

То вигідна ця лінія чи ні?

Наявні цифри поки не дозволяють чесно відповісти ні “так”, ні “ні”.

З одного боку, “Миколаївоблтеплоенерго” справді витрачало значні кошти на закупівлю пелет. Лише три знайдені закупівлі за 2025 рік становлять близько 1,95 млн грн , а наприкінці того ж року підприємство говорило вже про ринкову ціну до 15 000 грн за тонну .

З іншого боку, сама лінія коштувала 2 484 522 грн , для її роботи потрібен окремий персонал, обладнання споживає електроенергію, потребує ремонту та обслуговування, а головне – поки що немає навіть юридично оформленої схеми отримання заявленої сировини від КП “Миколаївські парки”.

Тому зараз найбільш важливою цифрою є не ціна ринкової пелети і навіть не вартість самої лінії.

Найважливіше – скільки реально коштує виробити 1 тонну власної пелети у Миколаєві.

Питання, на які тепловики можуть відповісти публічно

Після оголошення про його успішний запуск залишаються питання, відповіді на які дозволили б містянам самим оцінити ефективність нового напряму:

• Яка остаточна повна вартість запуску виробництва, включно з монтажем та підготовкою майданчика?
• Яка проєктна продуктивність лінії – скільки тонн пелет вона може виробляти за місяць та за рік?
• Скільки тонн фактично вже вироблено?
• Скільки тонн пелет усі котельні підприємства реально спалили за попередній опалювальний сезон?
• Яка повна собівартість 1 тонни власної пелети?
• Скільки в цій собівартості становлять зарплата, електроенергія, ремонт, логістика та підготовка сировини?
• Скільки тонн деревини та щепи на рік реально може передавати КП “Миколаївські парки”?
• Коли буде юридично оформлений механізм такої передачі?
• Чи вистачить міської сировини для планового завантаження лінії?
• Якщо її не вистачить – чи планує підприємство купувати тирсу, щепу або деревину на ринку?
• Чи залишиться деревина для потреб Збройних Сил України в тих же обсягах, що й раніше?
• Який розрахунковий строк окупності вкладених 2 484 522 грн ?

Якщо ці розрахунки є, їх публікація лише підтвердить заявлену підприємством економічну доцільність проєкту. Якщо ж таких розрахунків немає, тоді питання, навіщо у степовому Миколаєві спочатку купували пелетну лінію, а вже після цього вирішують питання стабільного забезпечення її деревиною, стає ще актуальнішим.

Раніше ми писали:

• Засуха добила дерева: у Корабельному районі сквер “Металург” втратив понад 25 насаджень
• КП “Миколаївські парки” визнали: аварійні дерева біля об’їзної в Корабельному прибрали не повністю
• “Мені заважає” як вирок дереву: зелена катастрофа – руками миколаївців?
• Тепловики йдуть у “лісопереробку”: у Миколаєві почнуть робити свої пелети
• Куди дівають деревину після обрізки дерев в Миколаєві ?

Миколаївські