Роками просять облаштувати сміттєвий майданчик: як живе мікрорайон Цукрового заводу в Первомайську

03 вересня 2026 р. 14:57

03 вересня 2026 р. 14:57

• Малий
• Середній
• Великий

Відкриті контейнери, сміття, яке розтягують собаки, пацюки, амброзія, старі труби, аварійні дахи. Мікрорайон Цукрового заводу у Первомайську десятиліттями живе зі старими проблемами. А після того, як не стало ФОП Горбенко, який обслуговував багатоквартирні будинки, люди, за їхніми словами, фактично залишилися сам на сам із комунальними питаннями. Журналістка Гард.City побувала в мікрорайоні та поговорила з його мешканцями. Ось що вони розповіли.

Мікрорайон Цукрового заводу — один із віддалених районів Первомайська. Колись це був житловий масив для працівників цукрового заводу. Ще на початку 1960-х підприємство будувало тут житло, утримувало територію та опікувалося її обслуговуванням. Тепер від заводу залишилися руїни. А житловий масив, який колись був невід'ємною частиною великого підприємства, фактично залишився сам на сам зі своїми проблемами.

Ще донедавна 22 багатоквартирні будинки мікрорайону обслуговував ФОП Горбенко як компанія-управитель. Після того, як не стало його власника, звична для мешканців система, хоч і недосконала, за їхніми словами, фактично припинилася. Тепер люди самі збирають гроші, ремонтують дахи й труби, прибирають територію та шукають спосіб дати раду своїм будинкам.

На зустріч із журналісткою виходять представники практично всіх будинків. У кожного своя комунальна проблема: вода, каналізація, дахи, занедбані території, але є одна, яка об'єднує всіх, — сміттєвий майданчик.

Відкриті контейнери, сміття навколо

Зустрічаємося просто біля нього. Відкриті контейнери, сміття навколо, пацюки. Поруч руїни занедбаної будівлі та зарості амброзії. Мешканці жартують про «лікарські трави», хоча насправді тут уже не до жартів. Дорогою через калюжі ледве пройти, а за кілька десятків метрів — дитячий садок.

Світлана Слюсар Автор: Наталія Клименко

— У нас велика проблема зі сміттям, — говорить Світлана Слюсар. — І не лише з його вивезенням. Нам давно потрібен нормальний майданчик, щоб був закритий і облаштований. Такий, як у центрі міста.

Жінка показує на територію навколо контейнерів. Баки відкриті. Запах тут стоїть відповідний. Поруч — сміття, яке не помістилося всередину або яке хтось просто залишив біля контейнерів. Частину його розтягують безхатні собаки. Те, що залишається навколо баків після приїзду сміттєвоза, системно ніхто не прибирає.

— Сміття вивозять тричі на тиждень: у неділю, середу і п'ятницю. П'ять баків забрали — і все. А те, що біля баків, ніхто не прибирає. Слава Богу, дівчата самі виходять, іноді влаштовують суботники, прибирають. У комунальників же мають бути совки, мітли, усе необхідне. Забрали баки, то приберіть за собою й те, що залишилося навколо. Але де там — усе доводиться робити самотужки, — скаржаться мешканці.

Один сміттєвий майданчик і десяток житлових будинків

Разом із мешканцями підраховуємо, скільки людей користуються цими контейнерами. Нараховуємо близько двох десятків будинків на Промисловій та проспекті Праці. Це до тисячі мешканців.

— Уявіть собі, — кажуть люди, — що всі ці мешканці користуються цими баками. А ще сміття сюди везуть із різних кінців: із поля, з Дроздовки, з Кармалюка, Кодимської та інших вулиць. Буває, що приїжджають навіть із причепами: вивантажили — і поїхали.

За словами мешканців, сюди звозять усе, чому не знайшли іншого місця: старі унітази, будівельні матеріали, великогабаритний непотріб. А далі за справу беруться собаки і розтягують сміття територією мікрорайону.

Поки ми говоримо з мешканцями, зграя собак починає з'ясовувати стосунки. Здіймається гавкіт, тварини гарчать, кидаються одна на одну. Просто посеред дороги розгортається бійка. Люди відходять убік, щоб пропустити зграю.

— До нас ще й собак та котів привозять, — говорить одна з мешканок. — У нас уже таке враження, що мікрорайон перетворився на собачий притулок. Вийти нормально неможливо. Собаки кидаються, можуть вкусити.

Мешканці кажуть, що намагаються вирішувати проблему самотужки. Безпритульних тварин умовно розподілили між дворами, стерилізують їх, намагаються контролювати кількість, але кажуть, що власними силами впоратися з проблемою не виходить. Тварин більшає, а разом із ними — і конфліктів із мешканцями.

«Наш дев'ятий будинок постійно прибирає біля контейнерів»

Розмову продовжуємо далі. Люди визнають, що частина проблеми і в недобросовісних жителях. Хтось не доносить пакет до бака, хтось залишає сміття поруч, хтось привозить його з іншого місця, але, навіть за умов людської безвідповідальності, кажуть місцеві, організований майданчик і регулярне прибирання могли б суттєво змінити ситуацію.

Олена Гураль Автор: Наталія Клименко

— Наш дев'ятий будинок постійно прибирає біля контейнерів, — розповідає Олена Гураль. — Самі виходимо. Бо якщо не ми, то хто? Приїжджають, кидають старі речі, будівельні матеріали, а потім кажуть, що машина не може це забрати. Ну якщо сам привіз, то сам і забери. Чому через це повинні страждати всі?

Поряд із майданчиком ще одна занедбана територія, яка заросла амброзією й закидана сміттям та відходами. Хто відповідає за неї і коли тут наведеться порядок, люди не знають.

«У нас таке враження, що тут не люди живуть»

Найбільше втомлює людей не сама проблема, а те, що місцеве самоврядування ігнорує її роками.

— Нам кажуть: «Це ж не тільки ваш мікрорайон такий», — переказують мешканці. — Ну так це не відповідь. Ми просто просимо посприяти облаштуванню майданчика та нормальному обслуговуванню мереж.

Але й тут, кажуть, відповідь одна: немає коштів.

— Нам навіть говорили: «Шукайте мільйон — тоді зробимо дорогу, облаштуємо все». Якби в нас був мільйон, ми б самі це зробили, — кажуть люди.

«Із 2021 року пишу одне й те саме»

Руслан Слюсар Автор: Наталія Клименко

Проблема контейнерного майданчика тягнеться не перший рік. Депутат міської ради Руслан Слюсар каже, що останніх п’ять років щороку звертається до міської ради.

— Із 2021 року я щорічно звертаюся до міської ради з проханням облаштувати місце для складання сміття. Щоразу приходить приблизно одна й та сама відповідь: так, ми плануємо це зробити, але коштів немає і невідомо, коли вони будуть. Як результат — усе залишається у незмінному стані.

— Це місце, повз яке щодня проходять діти. Поруч дитячий садок №14, і щоранку маленькі діти йдуть повз ці смітники. Тут розкидане сміття, багато собак і котів. Хто знає, чим це може закінчитися?

Окремо Руслан Слюсар звертався щодо безпритульних собак.

— У відповідь кажуть, що немає можливості вирішити проблему, собак треба берегти, є закон про захист тварин, але чомусь наші депутати Верховної Ради не прийняли закон про захист людей? І саме люди від цього страждають.

Відповіді, документи, листування — усе, каже він, зберігає.

— П'ять років переписки. І досі ця проблема не вирішена.

«Яку генерацію ми будемо виховувати?»

Найгостріше про район мешканці говорять тоді, коли згадують дітей. Поруч — дитячий садок №14. Неподалік — школа. Діти щодня проходять повз смердючі контейнери та зарослу амброзією територію.

— Діти все це бачать, — говорить Ольга Слюсар. — Так, чисто там, де не смітять. Ми це розуміємо. Але якщо нормально облаштувати майданчик, закрити контейнери, зробити все цивілізовано — ситуація буде іншою. Чомусь, коли виїжджаєш у місто, там є облаштовані майданчики, закриті баки, а в нас відкриті контейнери. Навіть якщо люди складатимуть сміття тільки в баки, чисто тут не буде, бо все розтягують тварини.

Ольга Слюсар Автор: Наталія Клименко

Потім додає:

— Бо діти йдуть у садочок, у школу й бачать усе це. Яку генерацію ми будемо виховувати?

Після Горбенка — кожен сам за себе

До травня 2026 року будинки в мікрорайоні обслуговував ФОП «Горбенко». Після того, як не стало власника, звична система фактично припинилася.

— Коли був ЖЕК, коли працював Горбенко, там хоча б три-чотири людини працювали, — говорить Зоя Бойко. — Підмітали, прибирали доріжки, взимку посипали, бур'яни косили. У таких новіших будинках, де квартир багато, люди можуть організувати окреме обслуговування, а що робити нам? У нас по три квартири на під'їзд, живуть переважно пенсіонери. Що ми будемо робити, коли тут усе заросте по вуха листям, сміттям, бур'янами?

За її словами, навіть покіс трави тепер доводиться оплачувати окремо.

— Менше ніж за 300 гривень ніхто тобі цей клаптик не покосить. Платимо, бо що робити? У такому бруді жити теж не будеш.

Будинки ремонтують власними коштами

Поки мешканці чекають на рішення щодо мікрорайону загалом, окремі будинки вирішили не чекати. Дев'ятий будинок, за словами людей, ще близько року тому перейшов на самообслуговування. Причина проста.

— Просто нічого не робилося, — пояснює Олена Гураль.

Тепер жителі самі збирають кошти, обирають відповідального і вирішують, що ремонтувати. Після весняної негоди з будинку зірвало дах. Люди зібрали гроші й відремонтували його. Наразі міняють труби в підвалі.

В іншому будинку мешканці також перейшли на таку модель.

— Ми самі збираємо гроші й самі вирішуємо, на що їх витрачати: дах, каналізацію, водопровід, поточні ремонти.

Із каналізацією, розповідають люди, теж виникають аварійні ситуації.

— Прийдеш додому — а по підлозі вода. Перекриваємо. А далі що? Куди звертатися? Ніхто не хоче займатися. Ось у нас нещодавно була аварійна ситуація. То ми самі збирали кошти, викликали ремонтну бригаду, проводили водопровід біля будинку, замінили каналізацію. Майже два з половиною тижні жили без води, але зробили, — розповідає Інна Гевко.

Після цього, кажуть мешканці, на самообслуговування почали переходити й інші будинки. Бо майже в кожного є своя аварійна проблема: у когось дах, у когось каналізація, у когось труби.

«На паперах у нас усе зроблено»

Це питання мешканці порушують роками. Вони згадують випадки, коли у відповідь на звернення чули: необхідні роботи нібито вже виконані.

— Я зверталася: «Поміняйте мені трубу». Мені відповіли: «Все вже поміняно». А як поміняно, якщо в мене труба сипалася? — говорить одна із мешканок.

За її словами, через прорив вона кілька разів заливала сусідку.

— Раз затопила, другий, третій. Потім, коли вже остаточно прорвало, прийшли й зробили метр пластикової труби. Просто вставили. Сказали чекати до літа. До літа дочекалися, а звичної системи обслуговування вже не стало.

Вода, яку мешканці не п'ють

Є тут і проблема з якістю води. Мешканці говорять про старі водопровідні мережі та воду, яку, за їхніми словами, вони не використовують для пиття.

— Вода смердюча. Ми її не п'ємо, не готуємо на ній їжу. Купуємо воду в місті, — констатують люди. — Ось, сусідній, одинадцятий будинок має інше підключення і кращу воду, бо там нові лінії, нові труби. А в нас старі мережі залишилися ще з тих часів, коли будинки будували. Їх фактично не міняли.

Представники влади, за словами мешканців, приїжджали, оглядали мережі та брали воду на перевірку. Але самі люди поки бачать старі труби й продовжують купувати питну воду.

— Таке враження, що ми нікому не потрібні, — з розпачем говорять мешканці.

Автор: Наталія Клименко

«Що далі?»

Мешканців непокоїть і те, що буде далі. Хто обслуговуватиме їхні будинки? Чи буде єдина система? Чи доведеться всім переходити на окремі моделі управління? І скільки це коштуватиме?

— Нам говорять про управляючу компанію, — каже Тетяна Лоза. — Є побоювання, що потім нам просто виставлять такі тарифи , які ми не зможемо оплачувати.

Пані Тетяна проживає в будинку 15, що на Промисловій, з 1964 року. За понад шість десятиліть вона бачила, як змінювалося життя мікрорайону та житлового комплексу, і не в кращу сторону.

— Тут не мінялися ні труби, ні інші комунікації. Ремонти майже не робилися. Он, погляньте: з димоходів цегла падає людям просто на голову.

Жінка показує ще на одне приміщення збоку будинку. За її словами, квартира там порожня близько двадцяти років. Каже, колись у цьому приміщенні була кулінарія. Тепер воно просто пустує.

— Це приміщення, як бельмо на оці. Через нього проблеми і з опаленням, і з багатьма іншими питаннями. А воно ж було прекрасне.

У мікрорайоні багато чого вже навчилися робити самі: збирати гроші на необхідне, ремонтувати дахи, міняти труби, шукати майстрів, косити траву, прибирати біля контейнерів, проводити суботники. Але є проблеми, які люди самі не вирішать. Не можна окремим будинком облаштувати контейнерний майданчик, яким користуються мешканці десятків будинків. Не можна власними силами замінити всі старі мережі чи привести до ладу занедбані території. Саме тому люди й звертаються до міської влади: скільки ще чекати?

Що каже міська влада

Щоб отримати офіційну позицію міської ради щодо питань, порушених мешканцями, редакція звернулася по коментар до працівників управління житлово-комунального господарства. Однак усно коментувати вони відмовилися. Тому редакція направила до міської ради журналістський запит. Отриману письмову відповідь ми оприлюднимо.

Ситуацію коментує юрист

Юридичні питання, порушені у матеріалі, коментує юрист, адвокат Андрій Руденко.

За його словами, Первомайська міська рада зобов'язана в силу закону ліквідовувати несанкціоновані звалища у межах населеного пункту. Це робота з наслідками. З наслідками відсутності інвестиційних програм у сфері поводження з відходами.

Якщо ширше подивитися на проблему, то висновок очевидний: люди формують (обирають) місцеву раду, яка повинна разом із міським головою організувати роздільний збір сміття, вивіз, повну або часткову переробку та захоронення.

Із позитивного, люди, які самотужки зібрали кошти на ремонт будинку (дах, труби тощо), по суті вже створили своє ОСББ. Чим раніше місцеві жителі знайдуть у своїх рядах керівника і зареєструють ОСББ, тим швидше вони наблизяться до вирішення своїх побутових питань.

Миколаївські