Новий шлях до старого млина у Первомайську: чи буде платний проїзд і що планується далі

27 вересня 2026 р. 08:10

27 вересня 2026 р. 08:10

Чи стане платною нова дорога до «Резиденції на водяному млині» у Первомайську? Про це запитали читачі, які пам’ятають попередні суперечки через перекритий проїзд до дач. Журналістка Гард.City побувала на місці та з’ясувала, хто профінансував асфальтування, чи обмежуватимуть рух і що планують створити на території старого млина.

На запитання відповідала директорка Резиденції Наталія Ельсон.

Наталія Ельсон Фото: адаптовано за допомогою ШІ Автор: Наталія Клименко

Млин, який пам’ятаю з дитинства

Поїздка припала на дощову погоду. Крізь скло автівки новий асфальт по-особливому вигравав під краплями дощу. Ліворуч — Синюха, очерет і той самий краєвид, який важко сплутати з будь-яким іншим. Праворуч виструнчилися скелі, ніби запрошують звернути з дороги й вирушити у свою, окрему подорож. А ось і млин. Переступаю поріг і наче потрапляю в інший світ. Пахнуть будлеї, поміж квітами в’ється невелика паркова доріжка, навколо тихо. Десь поруч вода, за нею — знайомі скелі. І все це раптом повертає мене в дитинство. Я добре пам’ятаю цю місцину. Ми бігали сюди купатися, зазирали на таємничі обриси старого млина, перестрибували на острівець. Тоді тут було трохи дико, трохи загадково — і від того ще цікавіше.

Автор: Наталія Клименко

Тепер усе змінилося. Місце доглянуте, але без зайвої химерності. Старе колесо від млина, кам’яні стіни, вода, невеликий місточок, квіти й тиша — усе це дивовижно вписується у природний ландшафт.

На кілька хвилин навіть забуваєш, навіщо приїхала, але маю запитання, і на них мають бути відповіді.

То чи буде дорога платною

Починаю із запитання, з яким і приїхала. Чи справді за проїзд новою дорогою доведеться платити?

Директорка «Резиденції на водяному млині» Наталія Ельсон категорично заперечує: платного проїзду не буде. За її словами, нове дорожнє покриття проклали до самого комплексу в межах розвитку території.

— Для нас дуже важливо, щоб «Резиденція на водяному млині» ставала не просто місцем для відпочинку, а справжньою туристичною родзинкою нашого міста. Завдяки нашому власнику та за підтримки Роміка та Арсена Саакянів нам вдалося реалізувати важливий проєкт — прокласти асфальтовану дорогу безпосередньо до нашого комплексу, і все це за власний кошт, — розповідає Наталія Ельсон.

До речі, в управлінні житлово-комунального господарства Первомайської міської ради також підтвердили: дорогу облаштували за кошти «Резиденції на водяному млині».

Що хочуть показати у старому млині?

Нова дорога тут не єдина зміна. У планах — створення музейного простору, і почати хочуть із того, що вже збереглося на території.

Серед таких речей — старовинні кам’яні жорна. Їх планують зробити частиною майбутньої експозиції та на їхньому прикладі розповідати, як працювали водяні млини.

— Назва «Резиденція на водяному млині» має свою особливу історію. Ми хочемо не просто зберегти її, а зробити доступною для людей. На території є старовинні кам’яні млини, які є частиною нашої історії. Тому ми маємо ідею створити тут музей водяного млина, — говорить Наталія Ельсон. — Задум не в тому, щоб просто поставити старі жорна за склом. Хочеться, щоб людина, яка приїхала сюди, зрозуміла, що відбувалося в цьому місці багато років тому і навіщо взагалі був потрібен млин.

Місце хочуть зробити цікавим і для родин із дітьми — щоб після прогулянки біля Синюхи можна було не просто помилуватися краєвидом, а й дізнатися щось нове.

— Наша мета — створити місце, куди люди приїжджатимуть не лише поїсти чи відпочити, а й за враженнями, історією та новими знаннями. Хочеться, щоб гості могли всією родиною провести час на природі, дізнатися, як колись виготовляли борошно, і відчути атмосферу цього місця.

То чий усе-таки млин: Цидулків чи Калнишевського?

Наше видання вже неодноразово розповідало про старий млин, його походження та назви, які закріпилися за цією спорудою. Та й досі однозначної відповіді на запитання, як правильно його називати, немає.

У різних місцевих матеріалах споруду називають Цидулковим млином, а ще — млином Калнишевського. Друга назва пов’язує його з Петром Калнишевським, останнім кошовим отаманом Запорозької Січі.

Чи справді Калнишевський має відношення до цього млина? Нині це питання намагаються дослідити й власники «Резиденції на водяному млині». Свого часу з цього приводу зверталися й до місцевого краєзнавчого музею. Проте однозначної версії, яка б підтверджувала чи спростовувала такий зв’язок, не отримали.

Тож поки маємо дві назви, кілька версій і питання, яке залишається відкритим. Говорити про млин Калнишевського як про встановлений історичний факт наразі зарано.

Можливо, подальші дослідження допоможуть розставити крапки над «і», а майбутній музейний простір, своєю чергою, може стати місцем, де про минуле споруди розповідатимуть не лише через легенди, а й через документи та історичні свідчення.

А поки старий млин стоїть над Синюхою: уже з новою зручною дорогою, доглянутою територією та планами на нове життя. І, схоже, питань до нього поки не меншає, як і охочих дізнатися на них відповіді.

Миколаївські