Продати — не означає запустити: МГЗ готують до аукціону у 2027 році

12 жовтня 2026 р. 08:52

12 жовтня 2026 р. 08:52

Миколаївський глиноземний завод готують до приватизаційного аукціону, який, за прогнозом голови Фонду державного майна України Дмитра Наталухи , найімовірніше відбудеться у першому кварталі 2027 року — взимку або навесні. Проте зміна власника не обов’язково означатиме відновлення виробництва: інвестор може придбати підприємство й законсервувати його до поліпшення умов. Остаточно не визначено й те, чи включать до продажу шламосховища, які потребують постійного обслуговування.

Дмитро Наталуха побував на підприємстві 8 жовтня . Це був оглядовий візит: разом із колегами він хотів особисто оцінити стан заводу та безпеку перебування на його території. За його словами, попри зупинене виробництво, там залишаються і працюють люди, а підприємство чекає на інвестора та умови для запуску.

«Основна мета нашої поїздки — показати, що, незважаючи на повномасштабну війну, туди можна приїхати, там можна перебувати і, в принципі, життю та безпеці на території особливо нічого не загрожує», — пояснив Дмитро Наталуха .

Можливість відновлення роботи керівник Фонду оцінив так:

«Підприємство наразі, звісно, зупинене, але може відновити свою роботу буквально протягом трьох місяців після ухвалення рішення про запуск», — зазначив Дмитро Наталуха .

Виробництво на МГЗ припинили у 2022 році , після початку повномасштабного російського вторгнення. Завод не працює вже понад чотири роки . Однією з головних перешкод для його повернення до роботи стало блокування звичної морської логістики, через яку постачали сировину та відвантажували продукцію. Залізничні перевезення не можуть повністю замінити цей шлях. До того ж підприємство розташоване в регіоні, що зазнає російських атак.

Основний профіль заводу — переробка бокситів на глинозем , з якого інші підприємства виробляють алюміній. МГЗ належить до найбільших виробників глинозему в Європі , а його потужності дозволяють випускати до 1,7 мільйона тонн на рік . Наталуха також нагадав, що це був найбільший виробник глинозему в Радянському Союзі та один із трьох таких виробників у материковій Європі . Потенціал підприємства він оцінює як дуже високий.

У 2023 році Вищий антикорупційний суд ухвалив рішення про стягнення в дохід держави активів російського олігарха Олега Дерипаски . Згодом завод передали в управління Фонду держмайна .

Відтоді строки приватизації змінювали кілька разів: спочатку йшлося про початок 2026 року , потім про липень , згодом — про кінець року. У плані, оприлюдненому Фондом у червні 2026 року , аукціон передбачали наприкінці року, а орієнтовну стартову вартість МГЗ визначали на рівні 6,3 мільярда гривень . Пов’язані активи, зокрема запаси бокситів і глинозему , оцінювали окремо.

Наталуха розповів, що після свого призначення у січні 2026 року також розраховував підготувати продаж до кінця року. Нинішнє перенесення він пов’язує виключно з формуванням єдиного пулу санкційних активів: на торги готують не лише сам завод.

До цього пулу збирають майно, стягнуте за рішенням ВАКС :

• Миколаївський глиноземний завод ;
• сервісний центр «Металург» ;
• центр обліку;
• охоронну компанію;
• сировину — боксити та глинозем ;
• різні автомобілі.

«Законодавство передбачає обов’язок Фонду оцінити, описати, оглянути кожен об’єкт майна, зазначений у рішенні ВАКС , і включити його до пулу. Тому перенесення термінів пов’язане виключно з процесом формування цього пулу», — пояснив Дмитро Наталуха .

За словами керівника, пул уже сформований. Наступний крок — засідання аукціонної комісії Фонду держмайна , після якого документи передадуть до Кабінету міністрів . Уряд має остаточно визначити дату торгів, стартову ціну та склад приватизаційного пакета. Наталуха очікує, що дату аукціону знатимуть до кінця жовтня 2026 року .

Попри воєнні ризики та проблеми з перевезеннями, заводом, за словами голови Фонду, активно цікавляться українські й іноземні компанії. Конкретних назв він поки не розкриває, щоб не спекулювати ними, але перспективи успішних торгів вважає достатньо високими. Раніше серед можливих країн походження іноземного капіталу, готового взяти на себе такі ризики, він називав США та Індію .

«Це одне з небагатьох підприємств на нашому балансі, яким цікавляться регулярно і наполегливо. Тобто не просто хтось один раз згадав. Стабільно раз на кілька тижнів ми чуємо від різних гравців: “А що Миколаївський? Готуєте, не готуєте? Коли буде виставлений? Яку стартову ціну плануєте?”», — розповів Дмитро Наталуха .

«І мені здається, що саме той факт, що ми продаємо його в цих умовах, приваблює особливий тип інвесторів. Вони готові ризикнути, але придбати такий актив із дисконтом, оскільки він продається під час повномасштабного вторгнення», — додав Дмитро Наталуха .

Потенційних покупців він не обмежує вузьким колом компаній повного циклу виробництва алюмінію. Серед інших можливих інвесторів Наталуха бачить:

• Виробників і трейдерів газу. Завод є одним із найбільших споживачів газу в країні, тож може становити інтерес і для цього ринку.
• Компанії, які управляють складними промисловими активами. Вони купують підприємства у специфічних юрисдикціях, ризикують власним капіталом, інвестують в оптимізацію, модернізацію та базові налаштування виробництва. Після доведення активу до певного виробничого рівня й поліпшення умов можуть перепродати його спеціалізованим великим публічним компаніям, які готові запропонувати вищу ціну, але значно менш схильні до ризику.
• Металургійні комбінати. Їх може зацікавити переробка накопиченого на заводі червоного шламу на залізорудні окатиші.

Наталуха пояснює: компанії повного циклу зазвичай є публічними, їхні акції торгуються на біржах. Наглядові ради таких компаній можуть не дозволяти інвестиції за нинішніх умов або погоджувати їх надто довго. Саме тому проміжним власником може стати інвестор, готовий зайти в актив із більшим ризиком.

Для санкційного майна можливий і голландський аукціон, за якого ціна може не лише зростати, а й знижуватися. Його принцип полягає в поступовому зменшенні початкової ціни, доки покупець не погодиться придбати актив. Такий формат дає змогу знайти покупця, якщо за вищою ціною охочих немає.

Після приватизації завод може працювати й не за основним профілем. Як приклад Наталуха навів перевалку вантажів, якою свого часу займався Одеський припортовий завод , щоб забезпечувати власне утримання. Водночас саме виробництво глинозему, на його думку, залишається найприбутковішим напрямом і головною цінністю МГЗ .

«Певні прибутки це приноситиме, але за вартістю продукції один день виробництва глинозему може дорівнювати місяцю або навіть кільком місяцям роботи перевалки. Тому, мені здається, акцент буде саме на збереженні виробничого профілю. У цьому основна цінність заводу», — зазначив Дмитро Наталуха .

Однак купівля підприємства не вимагає від інвестора негайного запуску за нинішніх логістичних обмежень. Відповідаючи на запитання про постачання сировини та відвантаження продукції, керівник Фонду описав інший можливий сценарій:

«А чому ви не думаєте, що хтось готовий просто зараз скористатися моментом, ризикнути капіталом і придбати завод, законсервувавши його до моменту, коли умови зміняться?» — зауважив Дмитро Наталуха .

Окреме питання майбутнього продажу — два шламосховища МГЗ . У них накопичено понад 48 мільйонів тонн червоного шламу , що утворюється під час виробництва глинозему. Для Миколаївщини їхнє належне утримання має особливе значення: після зупинки заводу виникли труднощі з обслуговуванням систем пилопригнічення, а пошкодження обладнання, нестача коштів та обстріли збільшили ризик поширення шламового пилу.

Протягом останніх років траплялися випадки пиління, зокрема за сильного вітру. У 2026 році Державна екологічна інспекція повідомляла, що система пилопригнічення працювала лише на 70% .

У березні 2026 року Фонд держмайна у відповіді на запит зазначав, що обидва шламосховища входять до єдиного майнового комплексу заводу і їх планують продавати разом із ним. Водночас заступниця міністра економіки України Дарія Марчак раніше говорила про привабливість шламу для інвесторів як самостійного активу.

Тепер Наталуха каже, що питання продажу шламосховищ ще обговорюють із Міністерством економіки , яке має бути одним із провідних учасників підготовки урядового рішення про умови аукціону. Чітку відповідь він очікує до кінця жовтня , але на момент розмови рішення ще не було.

Стан шламових полів під час візиту 8 жовтня посадовець оцінив позитивно, водночас застерігши, що це спостереження стосується саме дня огляду:

«Те, що ми побачили сьогодні, — система зрошення працює, поля зрошуються, пиління немає. Я не беруся говорити, як це відбувається щодня. Але сьогодні ми пройшлися територією, і нам навіть взуття особливо не довелося чистити», — розповів Дмитро Наталуха .

Утримання заводу та шламосховищ триває, хоча доходів від основної діяльності підприємство не отримує. До повномасштабної війни на МГЗ працювали близько п’яти тисяч людей . Після зупинки виробництва залишилися приблизно 400 працівників , які доглядають за обладнанням, зберігають майно й обслуговують шламосховища. Такі відомості раніше наводив керівник заводу Олексій Медвідь .

Представники обласної влади також звертали увагу на нестачу фінансування для ремонту обладнання та забезпечення екологічної безпеки. Нині, за словами Наталухи, завод утримується власним коштом і державної фінансової допомоги не отримує. Резервів, за різними оцінками, може вистачити приблизно до літа 2027 року — лише на кілька місяців після запланованого періоду приватизації.

Якщо продаж не відбудеться, підприємству може знадобитися бюджетна підтримка. Такий сценарій у Фонді збираються прораховувати ближче до аукціону.

«Поки сподіваємося на успішний аукціон. Але, думаю, ближче до дати його проведення будемо прораховувати сценарій, за якого він не відбудеться. Тоді розглядатимемо бюджетну підтримку. Проте поки готуємося до оптимістичного сценарію», — пояснив Дмитро Наталуха .

Місцеві депутати побоюються, що після приватизації відповідальність за шламосховища може залишитися місцевій або обласній владі, а витрати на їхнє утримання ляжуть на місцеві бюджети. Екологічна проблема також залишиться невирішеною, якщо сховища не включать до продажу або новий власник не забезпечить належного догляду за ними. Наталуха не підтвердив і не відкинув ризик передачі цього тягаря громадам.

«Я, чесно кажучи, не знаю, чи є такий ризик. Мені треба подивитися, що саме передав нам ВАКС і чи входять ці шламові поля до переліку майна майнового комплексу. Але після сьогоднішнього візиту я би дивився на шламові поля як на джерело потенційного прибутку», — відповів Дмитро Наталуха .

За його оцінкою, через логістичні проблеми шлам, схоже, наразі не вивозять. Під час поїздки представники Фонду консультувалися з керівництвом підприємства про можливості використання цих відходів.

«Шлам можна використовувати та переробляти, зокрема на залізорудні окатиші завдяки високому вмісту заліза. За певних технологій можна отримувати й інші цінні компоненти, зокрема рідкісноземельні метали. Тому для мене загадка, чому весь цей час шлам просто накопичували, а не продавали та не отримували гроші від його реалізації», — зазначив Дмитро Наталуха .

Керівник Фонду вважає, що ринок такої переробки в Україні раніше існував. Зокрема, металургійний комбінат «Азовсталь» міг переробляти цей шлам на окатиші. Зі слів керівника підприємства, які переказав Наталуха, наприкінці 2021 року делегація Миколаївського глиноземного заводу відвідувала «Азовсталь» і досягла певних домовленостей, однак війна їх зірвала.

Тепер, на думку Наталухи, можна шукати металургійні комбінати в сусідніх країнах. Продаж та експорт шламу він розглядає як один із можливих способів поступово зменшувати площу шламових полів і долати екологічну проблему. Поки ж сховища потребують обслуговування незалежно від того, чи відновить завод виробництво.

Раніше ми писали:

• Шламові поля МГЗ три роки «висіли в повітрі»: ФДМУ заявив про порятунок Півдня від катастрофи
• МГЗ хочуть продати майже за ціною київського ТРЦ: у плані приватизації завод оцінили у 6,27 млрд грн
• Продати МГЗ хочуть успішно, але спершу треба переконати інвестора не боятися війни
• Миколаївський глиноземний завод зацікавив компанію з Нью-Йоркської фондової біржі
• МГЗ остаточно конфіскований у російського олігарха Дерипаски, – Мінекономіки

Миколаївські