«Ломку треба зберегти, поки не пізно»: чому первомайчанин б’є на сполох

05 листопада 2026 р. 12:29

05 листопада 2026 р. 12:29

Майже 40 років Олександр Кравченко приходить на Ломку, колишній кар’єр у мікрорайоні Птахокомбінату Первомайська. Тут він рибалить, відпочиває, зустрічає знайомих і добре знає кожну стежку біля водойми. За ці десятиліття місцина змінилася, і нині чоловіка дедалі більше непокоїть те, що він бачить: береги заростають, кількість сміття більшає, а випадки загибелі риби нагадують, наскільки вразливою може бути водойма. Олександр закликає, щоб на Ломку звернули увагу, поки її ще можна зберегти. Журналістка Гард.City зустрілася з ним і пройшлася стежками водойми.

Майже сорок років на одному місці

Олександр Кравченко, Первомайськ Автор: Наталія Клименко

Олександр Кравченко знає Ломку не з чужих розповідей. Він закінчив 17-ту школу, згодом оселився на тодішній вулиці Черняховського (нині Івана Полтавця-Остряниці), 35 років пропрацював на «Дизельмаші». А у вільний час ішов сюди порибалити, побути біля води, зустріти знайомих.

За ці роки чоловік познайомився з багатьма місцевими рибалками й добре вивчив цю місцину. Тому й тепер помічає зміни, які не завжди впадають в око випадковому відвідувачеві. Він пам’ятає, якою Ломка була раніше.

— Я сюди ходжу ще приблизно з 1986 року. Тоді цих великих дерев, які тепер ростуть на березі, взагалі не було. Верби люди самі садили, а клени вже насіялися. За ці роки тут багато чого змінилося, — розповідає Олександр.

Він показує на дерева, берег, знайомі стежки, як береги Ломки поступово заростають очеретом, а біля води з’являється дедалі більше сміття.

Колишній кар’єр, який став місцем відпочинку

Ломка — це колишній кам’яний кар’єр біля Птахокомбінату. Каміння тут добували ще до 1939 року: використовували для ремонту доріг і будівництва фундаментів. Згодом кар’єр затопила вода. Нині водойма сполучена протокою з Південним Бугом, до неї надходить вода з річки та джерел.

Сьогодні сюди приходять порибалити, посидіти біля води або просто побути подалі від міського руху. Та Ломка вже не така, якою її пам’ятають ті, хто відвідує це місце десятиліттями.

До речі, у липні 2026 року журналісти Гард.City побували на цій локації. Тоді береги були вкриті різнотрав’ям, а біля водойми відпочивали переважно поодинокі рибалки. У коментарях до публікації містяни згадували, що приблизно двадцять років тому відпочивальників тут було значно більше, часом навіть бракувало місця для пікніків.

Водойма міліє, очерет наступає

Олександр переконаний: Ломці потрібна увага, і починати варто з вивчення стану водойми. За його спостереженнями, за десятиліття вона помітно обміліла.

— За моїми підрахунками, сорок років тому тут було близько десяти метрів глибини, а зараз залишилося приблизно шість із половиною. Виходить, за цей час водойма помілішала на кілька метрів. Усе це накопичується роками, — каже він.

Не менше чоловіка непокоїть очерет. Він помічає, що зарості поступово займають береги, а на окремих ділянках, за його словами, просуваються й у бік русла Південного Бугу.

— Раніше Буг був набагато ширший. Я пам’ятаю, що завширшки він був приблизно 250 метрів, а тепер місцями залишилося близько ста, а подекуди й менше. З боку Богопілля очерет забирає частину річки. Якщо нічого не змінюватиметься, русло й далі звужуватиметься, — розповідає Олександр.

Чоловік побоюється, що заростання та можливі зміни водообміну можуть позначитися на рибі. Згадує і випадки, коли у водоймі масово гинула риба.

— Якщо порушиться сполучення Ломки з річкою, риба може задихнутися. Тут уже було два замори, дуже багато риби загинуло. Не хотілося б, щоб це повторилося, — каже рибалка.

Чи не потрапляє у воду бруд?

Є в чоловіка й інше занепокоєння: можливе потрапляння до водойми стоків і побутової хімії. Він припускає, що забруднення може накопичуватися роками, і хоче зрозуміти, чи є підстави для таких побоювань.

— Воно ж не за один день збирається. Роками накопичується сміття, а там і хімія, і все інше. Якщо це потрапляє прямо у Ломку, то треба з’ясувати, звідки воно йде і що з цим робити, — говорить Олександр.

До річки ще треба дістатися

Олександр говорить не лише про стан води та берегів. Є й цілком практична проблема, як людям пройти до Ломки та дістатися річки.

— Раніше тут був місточок, люди переходили, а тепер пройти складно. Мешканці Кузнєцова (Розвідників — ред.) та прилеглих вулиць можуть обійти, звісно, але це пів кілометра навколо. А так пройшли б навпростець — і все. Треба спочатку розчистити вихід до річки, продумати, як відвести воду, зробити нормальний прохід. Але все це потрібно запланувати, — пояснює чоловік.

Під час прогулянки ми зустрічаємо й іншого рибалку. Запитую його, що, на думку чоловіка, потрібно зробити, аби на Ломці стало краще. У відповідь він лише махає рукою: мовляв, ніхто тут нічого не зробить.

Олександр, однак, не хоче миритися з думкою, що змінити вже нічого не можна. І починати, на його переконання, треба хоча б із простого — не дозволяти перетворювати береги на стихійне звалище.

Чоловік зауважує, що смітять тут, за його спостереженнями, переважно самі місцеві. Люди приносять відходи до водойми, хоча живуть неподалік і могли б самі дбати про цю територію.

— Я одній жінці зробив зауваження, коли побачив, що вона несе сюди сміття. То вона мене послала куди подалі. От і поговорили, — розповідає Олександр.

Тому, на його думку, самих закликів до порядку замало. Чоловік вважає, що на Ломці має періодично стежити й муніципальна варта та реагувати на випадки засмічення.

— Треба проводити профілактичну роботу з людьми. Пояснювати, куди виносити сміття, чому не можна залишати його біля водойми. Потрібно, щоб за цим хтось стежив, — говорить Олександр.

«Хочеться, щоб і діти, й онуки могли сюди прийти»

Олександр розуміє: під час війни в міста й людей вистачає нагальних проблем. Здавалося б, питання стану водойми та благоустрою берегів може почекати. Але чоловік переконаний: якщо відкладати його з року в рік, то згодом зберігати може бути вже нічого.

Саме тому чоловік звертається до редакції. Він не вимагає негайно масштабних робіт, а просить хоча б звернути увагу на водойму, дослідити її стан і зрозуміти, що можна зробити вже тепер.

— Я сюди ходжу майже сорок років. Хочеться, щоб і наші діти, і онуки могли прийти сюди, побачити цю красу, порибалити, відпочити. Не можна чекати, поки від усього цього нічого не залишиться, — переконаний Олександр.

Питання благоустрою вже порушували

До слова, проблеми берегів і стихійного сміття обговорювали й під час виїзного прийому міської влади в мікрорайоні Птахокомбінат в червні 2026 року. За інформацією Первомайської міської ради, мешканці тоді порушували питання прибирання берегів річок, ліквідації стихійних звалищ, стану вулиць та інфраструктури. Усі звернення й пропозиції, як повідомляла міська рада, передали профільним підрозділам для опрацювання.

Та питання не лише в тому, чи помічають місцеві зміни на Ломці. Важливо, чи дійдуть до конкретних дій: хто відповідатиме за територію, чи перевірять стан водойми і що можна зробити, аби це місце не занепадало далі.

Для Олександра відповідь проста: починати потрібно вже тепер. Бо Ломка — це не лише водойма, куди можна прийти з вудкою. Це місце, яке ще може залишатися частиною життя мікрорайону. І зберегти його набагато легше, поки воно не втратило того, заради чого сюди приходять люди.

Миколаївські