Микола Вінграновський: невідомі сторінки життя і шлях до світового визнання. До 90-річчя поета

07 листопада 2026 р. 12:21

07 листопада 2026 р. 12:21

Про шлях Миколи Вінграновського до визнання, його творчих наставників і роль у становленні українського ПЕН-клубу говорили 6 листопада у Первомайській гімназії, де колись навчався поет. До заходу долучилися представники Національного університету кораблебудування. Після зустрічі журналістка Гард.City поспілкувалася з науковцем і громадським діячем Тарасом Кременем про життя, творчість і громадську діяльність митця.

Повернення до витоків і свого земляка

Микола Вінграновський навчався у школі №17, нині це гімназія №10 у Первомайську Фото: з архіву Тараса Креміня

90-річчя Миколи Вінграновського стало нагодою згадати не лише його поезію та кінематографічну творчість, а й людей, події та обставини, які формували його як особистість.

6 листопада до гімназії №10 у Первомайську завітала делегація Національного університету кораблебудування. Серед учасників — професор кафедри української мови і літератури, кандидат наук Тарас Кремінь та директор науково-навчального інституту імені Василя Сухомлинського Олег Бабіна.

Тарас Кремінь присвятив виступ маловідомим сторінкам біографії Миколи Вінграновського: його становленню як письменника, літературному оточенню, роботі в кіно, громадській діяльності та ролі в українському культурному житті.

— Це неймовірна подія для кожного земляка, для кожного українця. Ювілей легендарного кінорежисера, учня Олександра Довженка, якому аплодували Лос-Анджелес і Канни, — це повернення до витоків і коренів. До видатних українців, які своєю працею, своїм іменем і через десятиліття продовжують бути з нами, — наголосив Тарас Кремінь.

Учасники зустрічі в гімназії №10 міста Первомайська Фото: з архіву Тараса Креміня

Павло Загребельний, шістдесятники і перші літературні кроки

Окрему увагу лектор приділив початку творчого шляху Миколи Вінграновського. Зокрема, його першій публікації на сторінках «Літературної України» у 1961 році та виходу збірки «Атомні прелюди» у 1962-му.

Важливе місце в становленні поета посів Павло Загребельний. Тарас Кремінь згадав про його підтримку Вінграновського, а також про творчі зв'язки поета з Іваном Драчем, Дмитром Павличком, Ліною Костенко, Юрієм Щербаком, Євгеном Гуцалом, Василем Стусом, Іваном Світличним, Ігорем та Іриною Калинцями.

Окремо Тарас Кремінь зупинився на історії присудження Миколі Вінграновському Шевченківської премії. Існує думка, нібито відзнака за дитячі книжки применшила значення його творчості. Проте лектор назвав таке трактування помилковим.

— Спеціально для Миколи Вінграновського у номінації «Дитяча література» його запропонував Шевченківський лауреат, голова комітету Павло Загребельний. Він не міг не відзначити й не підтримати українського поета, одного зі справжніх представників українського шістдесятництва, найвищою літературною відзнакою, — розповів Тарас Кремінь.

Цю історію він докладніше дослідив у своїй книжці «Шевченківські лауреати Миколаївщини». У виданні зібрані документи й маловідомі факти про присудження державної премії та творчі долі українських письменників і митців, серед яких Микола Вінграновський, Андрій Антонюк, Дмитро Кремінь, Левіт Вишеславський та інші.

Від українського ПЕН-клубу до Революції на граніті

Ще одна важлива сторінка біографії Миколи Вінграновського — його громадська діяльність наприкінці 1980-х років.

Він був першим президентом Українського ПЕН-клубу. Тарас Кремінь згадав про підготовку поета до цієї місії, його виступ на міжнародному з'їзді світового ПЕН-клубу в Монреалі та значення його творчості для популяризації української літератури за кордоном.

Говорив і про участь Вінграновського в Народному русі України, його підтримку молоді, зокрема студентів під час Революції на граніті, а також про його внесок у розвиток українського мовного законодавства.

— Важливо, щоб земляки знали не лише про Миколу Вінграновського як поета. Він був людиною, яка підтримувала українські ініціативи, молодих студентів, утвердження української мови. Це частина його громадянської позиції, — зазначив Тарас Кремінь.

Він також поділився особистим спогадом 1989 року. Тоді Микола Вінграновський разом із його батьком, поетом Станіславом Чернілевським, Леонідом Тендюком та іншими українськими діячами побував у Білому Борі, де відбувалися відкриття української школи та пам'ятника Тарасові Шевченку.

Цю поїздку Тарас Кремінь навів як приклад того, що навіть у тоталітарні часи українські митці працювали задля збереження мови, розвитку українського шкільництва та поширення знань про історію України.

Книга з автографом Вінграновського Фото: з архіву Тараса Креміня

Поезія, яка продовжує єднати земляків

Тарас Кремінь зауважив, що літературні зустрічі, присвячені Миколі Вінграновському, у колишній школі №17 мають давню історію, а сам він бере участь у таких заходах із 2006 року.

Тоді за участю університету імені Василя Сухомлинського, Національної академії наук та Інституту літератури відбулася міжнародна наукова конференція, присвячена творчості письменника. Її заходи проходили в Миколаєві, Кумарях, Первомайську та Києві. Науковці досліджували поетичну, прозову й кінематографічну спадщину митця.

До 90-річчя поета Тарас Кремінь також подякував народному артисту України Євгену Нищуку за увагу до Первомайщини та відеопривітання землякам.

7 листопада Євген Нищук мав зіграти в київському театрі «Сузір'я» моновиставу за лірикою Миколи Вінграновського «Прекрасний звір у серці». Її режисер — народний артист України Олексій Кужельний.

— Хочу подякувати Євгену Нищуку за те, що він неодноразово відвідував Миколаївщину, підтримує зв'язок із Первомайськом і надіслав ексклюзивне відеопривітання землякам із нагоди 90-річчя Миколи Степановича Вінграновського, — сказав Тарас Кремінь.

Завершуючи розмову, пан Тарас побажав, щоб поезія Миколи Вінграновського й надалі звучала в Україні та світі, а його слово підтримувало українців у час війни.

— Я вірю в Збройні Сили України, вірю в перемогу. І впевнений, що сьогоднішній ювілей Миколи Вінграновського — знакова подія для кожного з нас, — наголосив Тарас Кремінь.

Миколаївські