вологість:
тиск:
вітер:
Далекобійник із Кременчука Андрій “Кадр” Кусяка у лавах ЗСУ четвертий рік продовжує працювати за фахом
13 листопада 2025 р. 00:41
13 листопада 2025 р. 00:41
Портрет воїна.
Енергія б’є з нього невичерпним потоком. Навіть коли він не рухається, а просто стоїть і розмовляє. Його мова щедро здобрена емоціями та гострим, приправленим самоіронією, гумором. Надійний, кажуть побратими.
Молодший сержант Андрій Кусяка, позивний "Кадр" – старший водій взводу евакуації ремонтно-відновлювального батальйону 3 окремої важкої Залізної бригади. Родом з Полтавщини, з міста Кременчук. 39 років. #прості_люди_непроста_робота
На війні з перших днів широкомасштабного вторгнення московитів. Не чекав поки покличуть, а 24 лютого 2022 року добровільно прийшов до Кременчуцького районного ТЦК та СП.
– А що потрібно було чекати? Кожен нормальний чоловік має захищати свою родину, свою хату, свою землю, – емоційно говорить Андрій. – Хотів би я побачити чоловіка, який чекав би письмового дозволу, типу повістки, на захист свого житла від нападників.
Проводячи таку аналогію, він відверто дивується, мовляв, багато хто не розуміє, що Україна – наш загальний дім, який потребує захисту.
– Про ухилянтів взагалі говорити не хочу… – з нотками відрази наголошує "Кадр".
Свій позивний він отримав за невичерпний оптимізм, веселий характер і винахідливість, яку неодноразово демонстрував під час виконання бойових завдань.
Четвертий рік "Кадр" перевозить великогабаритні вантажі та евакуює пошкоджену бойову техніку з переднього краю у тил, на ремонт.
– До великої війни працював далекобійником, тож в армії служу за фахом, – сміється Андрій. – На яких лише машинах не їздив з 2022 року в армії: КамАЗ, Урал, DAF. Перші авто я взагалі називав металобрухтом.
За його словами, вони часто ламалися. Тому ремонт у польових умовах для молодшого сержанта Кусяки – справа звична. Звісно, що побратими завжди допоможуть, але розраховувати потрібно, у першу чергу, на себе.
– Проте зараз – взагалі без проблем. Зараз у мене "ластівка", – з гордістю говорить Андрій про свій тягач, на кабіні якого якому красується назва рідного міста – Кременчук.
Воєнних пригод під час служби у "Кадра" було чимало. І потрапляння під артилерійські обстріли, і підриви авто на мінах… Але це не вплинуло на його заповзятість і цілеспрямованість.
– На війні всього вистачає. І страшного, і смішного, – з посмішкою зауважує Андрій.
Попри втому, накопичену за служби, він не втрачає оптимізму і бажання нищити ворога.
"Я у війську – до кінця!", – резюмує військовослужбовець.
Вдома на нього чекають дружина та донька.
Ті, хто йде захищати, не чекають "зручного моменту". Вони просто встають і йдуть. Бо справжніх чоловіків видно не по словах, а по справах.
За матеріалами Полтавського обласного ТЦК та СП
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Бюджет не потягне: у Кременчуці шукають бізнес для благоустрою Силікатного озера
24 вересня 2026 р. 14:22
