«Ця вистава найточніше показує наш народ» — актори театру "Срібний острів" у Кременчуці про «Кайдашеву сім’ю»

23 січня 2026 р. 11:54

23 січня 2026 р. 11:54

Ексклюзивне інтерв'ю.

21 січня у Кременчуці два спектаклі дали артисти київського театру «Срібний острів». Це була постановка за мотивами твору Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я». Цього дня перед виступом журналісти кременчуцької газети поспілкувалися з усіма артистами трупи, яка завітала до Кременчука. Говорили на різні теми — від власне театру до ставлення до української літератури.

Як ваші враження від нашого міста?
— Дуже приємні, але ми ще не встигли познайомитися з містом. Тому я думаю, завтра в нас буде невеличка екскурсія. Але вже зрозуміло, що люди дуже приємні. У нас уже була одна вистава, нас дуже тепло приймали. За що ми дуже дякуємо — це завжди найголовніше, — розповів виконавець ролі Карпа Кайдаша — Юрій Кочерга.

Тут з’ясувалося, що ніхто з артистів раніше не був у Кременчуці.

Ви привезли виставу «Кайдашева сім’я». У чому, на вашу думку, популярність цієї вистави? Адже знімають серіали, багато театрів беруть її в розробку?
— Насправді це просто вистава, яка найточніше описує наш народ. І вона показує нас самих, нашу сім’ю, нашу Україну в цілому. Всіх, кого ми любимо і знаємо. Тому вона така близька для кожного, тому вона є класикою і буде завжди актуальною, — говорить виконавиця ролі Марусі Кайдашихи Каріна Захарук.

Я розумію, ви — головна героїня.
— Я граю Марусю Кайдашиху.

Тут до розмови приєднується виконавець ролі Омелька Кайдаша Михайло Герасимчук.
— Головна! Я — Кайдаш, тож кажу, що головна. Як же Марусі сказати, що вона не головна. Все в родині вирішує чоловік, тож Кайдашиха головна. Це так вирішив Кайдаш, — його слова.

Образ Марусі вам близький? Чи, наприклад, на сцені ви граєте одну роль, а в житті — іншу?
— Звісно, я в житті інша. Насправді образ Марусі — це образ роботящої жінки, яка за своє життя багато чого побачила і багато чого зробила. А на старість уже хочеться трішки відпочити. Особисто в мене такого досвіду ще немає (сміється). Але в мене є з кого писати, бо бачила подібних жінок у житті, і тому я багато чого від них почерпнула, — розповіла Каріна Лотоцька.

Я хочу поцікавитися вашою думкою про роль Кайдаша і взагалі таких чоловіків.
— Особливість нашої вистави в тому, що її прочитання набагато відрізняється від тих постановок, які були раніше. Адже всі роблять акцент на тому, що вони трішки дурнуваті, можливо, чубляться, сваряться. Те ж питання з грушею вирішують, яка і є центральним образом. Режисер Іван Семенович Войтюк, який зробив подарунок для нашого театру «Срібний острів» — цю постановку, — протрактував її зовсім по-іншому. Тут показана проблема чи не кожної української сім’ї, яка полягає в тому, що люди не здатні зберегти ту гармонію, ту любов, заради якої варто жити, те, що дійсно єднає родину. І як у результаті сварок вони руйнують цю гармонію, яка в нас має образ веселки. Тож ми сподіваємося, що глядачі побачать у першу чергу себе, своїх знайомих і зроблять певні висновки. Можливо, в житті чинитимуть інакше. А що до Кайдаша, то це чоловік, який зробив свій вибір, з ним змирився, і інстинкт самозбереження робить своє — для того, щоб сім’я збереглася. Тож треба робити так, як хоче жінка, але результат сам скаже за себе, — розповів Михайло Герасимчук.

Готуючись до інтерв’ю, я подивилася, що ваша рідна сцена не така велика, як, приміром, нашого МПК. Як вам виступати?
— У мене є одна з моїх улюблених фраз (у мене їх дуже багато чомусь), але одна з них — «Людське тіло здатне до адаптації». Тому кожна для нас сцена — це не виклик, а можливість адаптуватися. Ми адаптуємося під усе, ми професіонали своєї справи. Ну, хто як не я може це казати, — розповів Юрій Кочерга.

У цій виставі ти хто?
— Я Карпо, старший син Кайдаша. Якщо брати саме образ Карпа, то в житті я зовсім не Карпо. Я, мабуть, більше до Лавріна. Але робота з режисером привела мене до того Карпа, яким я є. Це були цікаві репетиції. Багато разів я був собою незадоволений, але завдяки своїй новій сім’ї — театральній — вийшов той Карпо, який є, — слова Юрія Кочерги.

Запитання до сварливої жінки Мотрі: у житті Мотря яка?
— Знаєте, така сама Мотря. Хоча я можу бути і Мелашкою, і Кайдашихою. Я можу бути всякою в житті, але все одно ближче до Мотрі. Хочу сказати, що молодше покоління сприймає Мотрю як якогось негативного персонажа, а вже старші люди просто жаліють, тому що кожна з них була невісткою, кожна все робила, переробляла, а результатом незадоволені. Тому так і виходить: молодші думають, що я якась зла, негативна, а старші мене підтримують, — зазначила Анастасія Андровська, виконавиця ролі Мотрі.

У серіалі «Спіймати Кайдаша» Мелашка така меланхолійна, місцями істерична. А який образ у вас?
— У нашій роботі трошки інакше. До речі, в порівнянні з серіалом мені не подобається, що там зробили любов між Лавріном та Мелашкою такою якоюсь побутовою, ніякою. У нашій історії саме їхнє кохання і сама Мелашка — це як світлий промінь, якась надія на щось хороше, світле, тепле. Це кохання, про яке мріють багато дівчат у дитинстві. І ми це показуємо саме таким чином, щоб довести: це світло є, і до нього треба йти, — розповіла Валерія Духота, яка у спектаклі грає роль Мелашки.

Хто розповість про театр? Я читала, що історія у нього чимала: раніше були і російські постановки, зараз — українські.
— Я «динозавр» трупи театру «Срібний острів». У нас у цьому сезоні вже 28-й сезон, якщо я не помиляюся. Театр створила і очолює художній керівник, заслужена артистка України Людмила Лимер. Звичайно, у нас до повномасштабного вторгнення були і твори російських письменників, але після того, що сталося, всі категорично прийняли рішення: російський репертуар знімаємо повністю. Можливо, іноземні, зарубіжні вистави, п’єси, які були в репертуарі, ми відновили на український лад. І вже 8 чи 9 сезон підряд ми радуємо нашого глядача, відкриваючи сезон «Кайдашевою сім’єю», — говорить Михайло Герасимчук.

А як у школі сприймали «Кайдашеву сім’ю»? У програмі ж цей твір завжди був.
— У моїй школі підготовка до ЗНО була дуже серйозна. Викладачі дуже хотіли, щоб ми всі склали його на відмінно, але склали як склали. Саме українська література і «Кайдашева сім’я»… Спочатку я не любив читати, можливо, і зараз не дуже люблю. Але «Кайдашеву сім’ю» нам сказали потрібно прочитати повністю. Я її не читав. Прийшов у школу, питаю в друзів, що там і як, щоб написати самостійну. Мені щось розповіли — якось написав, молодець. Потім знову підготовка до ЗНО. Коли настав час складати ЗНО, я так і не прочитав «Кайдашеву сім’ю». Але мені пощастило — було питання саме про Нечуя-Левицького. А вже потім, коли я прийшов в університет і навчався на актора, на першому курсі, нас запросили допомогти зіграти весілля для старшого курсу. І сказали: обов’язково прочитайте, щоб зрозуміти, що відбувається. Я ходив на репетиції, нічого не розумів. І тоді подумав, що мій викладач з української літератури мав рацію — треба хоч раз прочитати не скорочено. Після того я прочитав «Кайдашеву сім’ю», — говорить Юрій Кочерга.

Наостанок артисти побажали мешканцям Кременчука миру, підтримувати Збройні Сили України, світла і тепла в кожній оселі та подарували своє гасло:
«Чекаємо вас на “Срібному острові”, де ваші розум і серце ніколи не залишаться байдужими».

Нагадаємо, У Кременчуці в морозний вечір з'явилась веселка, яку розірвали - що ж це було?

Олена Ліпошко

Відео Катерини Майдак

Фото із сайту театру "Срібний острів"

Полтавські