Нові деталі на вагонобудівному, ДТП із дітьми та ансамбль «Мелодія»: яким був Кременчук 24 вересня 1966 року

24 вересня 2026 р. 11:19

24 вересня 2026 р. 11:19

Історична ретроспектива за матеріалами газети «Кременчуцька зоря» від 24 вересня 1966 року.

З висоти 2026 року старі десятиліття часто здаються нам монохромними та статичними. Ми звикли сприймати минуле крізь сухі історичні довідки, забуваючи, що за ними ховається жива, динамічна і надзвичайно строката реальність. Щоб відчути справжній пульс міста, ми зазирнули в один звичайний літній день — у суботу, 24 вересня 1966 року.

Провідником у цей день для нас стала газета «Кременчуцька зоря» — головне на той час суспільно-політичне видання міста. Її свіжий тогочасний номер зберіг для нас справжній дух епохи. Оригінальні репортажі, виробничі рекорди, побутові курйози та вечірні кіноафіші: Кременчук рівно шістдесят років тому так само вирував енергією, проєктами та історіями.

День машинобудівника: плани, новації та нагороди

Суботній випуск газети вийшов напередодні професійного свята — Дня машинобудівника. Значна частина матеріалів першої та другої шпальт присвячена здобуткам, новаторству та перспективам місцевих підприємств.

На Крюківському вагонобудівному заводі розробляють проєкти нових спеціалізованих вагонів — для транспортування вугілля, цементу, збіжжя та зернових культур, а також планують у поточній п'ятирічці звести новий механоскладальний корпус. Раціоналізатори автозаводу за перше півріччя впровадили пропозицій, які заощадили 559,2 тонни чорного та 4,2 тонни кольорового металу, а також понад 100 тисяч кіловат електроенергії.

Зокрема, В. Г. Гончар запропонував виготовляти хвостовики розливного ковша відливанням, що дало чистоту деталей та економію у майже 10 тисяч карбованців, а А. С. Рижко, Ю. В. Ліванов та А. М. Семикопенко створили теплозбірник для бака, що покращив надійність автомобілів узику.

Газета розповідає і про токаря-універсала з заводу шляхових машин В. Р. Михеєнкова — фронтовика з трьома орденами, який щоденно виконує завдання на 130–140%.

Окремо висвітлено велику групу робітників цього ж заводу, нагороджених орденами та медалями: слюсаря І. І. Чибісова, токаря С. Д. Дементьєва, бригадира С. А. Мих, лаборантку О. М. Лучанінову, начальника дільниці Ф. Ф. Сапьяна, розмітника В. В. Ромашова, кранівника Г. М. Сапсая, фрезувальницю В. Ф. Шелудько та кладовщицю Л. В. Кондюхову.

Торгівля, культура та юні рибалки

Газета висвітлює не лише промисловість, а й обличчя міської торгівлі та культурне життя Кременчука.

В окремому нарисі «Ділова людина» розповідають про Ганну Арсентіївну Бушуєву — завідуючу продовольчим магазином № 83 у Крюкові, яка очолює підрозділ 8 років. Її колектив із 16 продавців (серед яких К. Кужель, В. Хелемендик, Л. Устименко) працює злагоджено й без нарікань від покупців-вагонобудівників.

Також журналісти писали і про вокальний ансамбль «Мелодія», який діє при взуттєвій фабриці з 1952 року, налічує 35 ентузіастів, має в репертуарі понад 200 творів та 22 рази нагороджувався дипломами.

Водночас у публікаціях порушуються й проблеми: дописувач Р. Немець скаржиться, що через відсутність постійного транспорту від заводу періодично опиняються під загрозою зриву вистави народного театру вагонобудівників у селах Кременчуцького, Глобинського та Кременгесівського районів.

Окрасою ж випуску став душевний міський фотоетюд К. Крючевського «Юні рибалки» з хлопчаками на березі річки.

Безпека дітей на дорогах та сумні звістки

Рубрика громадського автоінспектора П. Ступанова під заголовком «Будьте обережні» порушує тему безпеки на міських вулицях.

У зв'язку зі зростанням кількості транспорту пожвавився рух на вулиці в центрі міста та біля автостанції в центрі міста, через що почастішали ДТП із дітьми. Повідомляється про прикрі випадки: у Крюкові під машину потрапив четвертокласник, а біля пошти через перебігання дороги у невідведеному місці збили 10-річну, а також під колеса потрапили першокласник школи № 17 та учень школи № 24.

Також у номері вміщено офіційне повідомлення та співчуття з приводу смерті Семена Федотовича Федька (1895–1966) — колишнього директора хлібокомбінату (очолював його 18 років) та депутата міськради. Співчуття його дружині, лікарю-педіатру та директору медичного училища Валентині Тимофіївні Федько, висловили колеги з дитячої лікарні та медучилища.

Оголошення, поезія та вечір у кіно

Для тих, хто планує навчання чи дозвілля, номер пропонує різноманітні анонси. Кременчуцький автомотоклуб ДТСААФ (пров. Літературний, 3) оголосив набір на курси шоферів 1, 2, 3 класів та мотоциклістів із початком занять з 3 жовтня. На літературній сторінці випуску опубліковано вірші про Кременчуцьку ГЕС, будівництво й Дніпро, а також гумористичне оповідання В. Сорокалета «Оперативка».

Вечір мешканцям пропонували провести в кінотеатрах.

У «Більшовику» показували стрічки «Морозко», «Пригоди вчительки», «Клятву Гіпократа», а у малому залі — «Насереддін у Бухарі» (з 26 вересня анонсували прем'єру «По тонкій кризі»). У кінотеатрі «Дніпро» демонстрували фільм «Різні долі», у Придніпровському парку показували комедійний вестерн «Лимонадний Джо», а жителям Великої Кохнівки пропонували переглянути стрічку «Загадковий пасажир».

Загортаючи цей вересневий номер, знову переконуєшся: стара газета — це не просто папір, а живий зріз часу. Один день 1966 року вмістив у собі й гордість за нові вагони та раціоналізаторські виходи з кризи, і відчайдушну боротьбу за безпеку малечі на дорогах, і світлу пам'ять про людей, які відбудовували місто.

Кременчук змінюється, будуються нові квартали й їздять інші машини, але бажання жити, працювати, творити та ділитися міськими новинами залишається незмінним.

Із Кременчука до Києва літаком: як

Свіжі овочі для містян та закордонні пристрасті на екранах: яким був Кременчук 12 липня 1966 року

Валерія Макряшина

ФОТО: архів газети "Кременчуцька зоря"

Полтавські