Він умів наповнювати всіх навколо своєю позитивною енергією: у Кременчуці попрощалися із Захисником Сергієм Дробязком

23 січня 2026 р. 17:56

23 січня 2026 р. 17:56

Вічна пам'ять!

Сьогодні, у Міському палаці культури, відбулося прощання із героєм, який віддав своє життя за свободу та територіальну цілісність України. 12 січня 2026 року, виконуючи бойове завдання в районі села Крива Лука Краматорського району Донецької області, загинув вірний син, випускник Кременчуцької гімназії №28 та відданий захисник Батьківщини — Дробязко Сергій Володимирович. Вчора йому б виповнилося лише 27 років…

Цього холодного дня біля палацу культури було особливо багато людей — друзі, товариші, колеги, всі ті, хто знав Сергія і любив його. Багато хто не стримував сліз, згадуючи його посмішку, щирість і готовність завжди допомогти.

Сергій народився у Кременчуці у 1999 році. Закінчив Кременчуцьку гімназію №28, Крюківський машинобудівний технікум та Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського.

«У військовій частині займав посаду майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів загинув 12 січня 2026 року виконуючи бойове завдання по захисту України в районі населеного пункту Крива-лука, Краматорського району, Донецької області. У нього живі батько та матір. Неодружений, дітей не мав»,- розповів військовослужбовець із позивним «Лиман»,

Його товариш, з яким Сергій працював у готелі «Кремінь», згадує його як надзвичайно добру та чесну людину. Разом вони працювали на барі та в ресторані, і вже тоді Сергій вирізнявся уважністю до людей і справ. Він завжди знаходив час допомогти колегам, підтримати друзів, і навіть у буденній роботі залишав по собі тепло та добру атмосферу. У кожного з його товаришів залишилися маленькі, світлі спогади про нього: про його вміння жартувати, радіти життю, гуляти, а водночас залишатися мужнім і відданим тим, кого любив.

На прощанні були присутні і друзі дитинства Сергія, які згадували його тільки з найкращої сторони.

Один із них, Денис, розповідав, що Сергій був самостійним, відкритим і вірним другом, завжди готовим прийти на допомогу у будь-який момент. Він відзначався самовідданістю та увагою до близьких, дарував позитив і підтримку тим, хто поруч.

«Він був самостійним, відкритим чоловіком, вірним другом, який приходив на допомогу у будь-який момент. Він щиро віддавав себе близьким — друзям, родині, батькам. Дуже шкода… Залишилися мати і батько, якому вже не повернути сина. Це була надзвичайно чиста душа серед тих, кого я знаю. Дуже прикро, нам його дуже буде не вистачати», - каже Денис.

За його словами, Сергій був дуже різноплановою людиною та мав багато захоплень. Навіть перебуваючи на фронті, він розповідав про реалії служби, але водночас умів залишатися позитивним і підтримувати тих, хто був поруч — він міг заряджати всіх людей своєю позитивністю.

« Побільше б таких людей… »,- із сумом каже Денис.

Ще один друг Сергія — Денис, який виріс у тому ж районі та сам служить у війську, поділився спогадами про захисника: вони познайомилися у школі, де Сергій вчився на клас молодший, і разом гуляли в одній компанії з дитинства.

За словами Дениса, Сергій з дитинства вирізнявся доброю душею — завжди намагався допомогти людям і дарував світло тим, хто його оточував. У школі трохи бешкетував, як це буває у багатьох, але це лише підкреслювало його живу натуру. Коли ж він пішов до армії, то, як каже товариш, проявив справжню мужність і віддав життя, захищаючи Батьківщину.

Багато хто з присутніх не стримував сліз — важко було спостерігати, як друзі, колеги, однокласники та просто знайомі плакали, згадуючи Сергія. Сльози на очах свідчили про ту глибоку втрату, яку неможливо виміряти словами, і про тепло та світло, яке він залишив у серцях усіх, хто його знав.

Відспівали Героя у Свято-Миколаївському соборі, а поховали на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Пам’ять про Сергія житиме в друзях, родині та всій громаді Кременчука, нагадуючи про те, що справжня відвага і людяність ніколи не зникають.

Валерія Макряшина

Фото авторки

Полтавські