Кінотеатр «Колізей», вар’єте та купальні: як жи...

19 квітня 2026 р. 17:02

19 квітня 2026 р. 17:02

почав свій шлях у спорті після випадкової зустрічі з борцями-силачами в цирку. Саме тоді юнак відкрив у собі силу, яка згодом принесла йому перші нагороди у гирьовому спорті та привела до Полтави, де він провів 40 років життя.

Ким був Іван Шемякін ? Дворазовий чемпіон світу з французької боротьби хоч і народився під Москвою, доля привела його до Полтави, де він не лише відновив сили після війни, а й зробив вагомий внесок у розвиток місцевого спорту.

Від вражень у цирку до перших спортивних перемог

Іван Шемякін народився 3 (15) вересня 1877 року в підмосковному селі Передільці, згодом його родина переїхала до Санкт-Петербурга у пошуках заробітку, де 15-річний юнак захопився цирком, де вперше побачив виступи борців-силачів. Це справило на нього сильне враження, тож він почав тренуватися самостійно, зокрема піднімав гирі та важкі металеві заготовки з майстерні Миколаївської залізниці.

Згодом Іван приєднався до Адміралтейського гімнастичного товариства, де займалися лише гімнасти, але через високий зріст 193 см та вагу понад 120 кг йому було складно виконувати вправи на снарядах. Під час одного з занять до товариства завітав професійний гирьовик та один із засновників російського важкоатлетичного спорту Іван Лебедєв, який одразу помітив фізичні дані юнака і запропонував тренуватися у гуртку свого наставника Владислава Краєвського. Там він найбільше тренувався з гирями, адже у боротьбі почувався незграбно, через це перші успіхи юнак здобув у гирьовому спорті у 1899 році на змаганнях Санкт-Петербурзького велосипедно-атлетичного товариства виборовши перший приз, а згодом на Всеросійському чемпіонаті посів третє місце. Наполегливі заняття швидко дали результат, після перемог на аматорських змаганнях він вирішив розпочати професійну кар’єру атлета, ставши цирковим артистом.

З армії на арену: становлення світового чемпіона

Після служби у Преображенському лейб-гвардії полку, де відбирали лише найміцніших і найвищих призовників, Іван Шемякін у 1904 році повернувся до цивільного життя й почав працювати атлетом у петербурзькому цирку. Його виступи мали великий успіх, однак дедалі більше він захоплювався боротьбою, тому незабаром Шемякін став одним із найсильніших борців Російської імперії, а згодом і світу.

Перший шанс проявити себе на міжнародному рівні він отримав під час чемпіонату з боротьби, що вперше проходив у Росії. У вісімнадцяти поєдинках Іван здобув перемогу над відомими суперниками, а після цього спортсмен підписав контракт на виступи в Європі та Америці, де поєднував атлетичні номери з участю у змаганнях, перемагаючи найсильніших борців світу. Його надзвичайна сила та майстерність викликали захоплення публіки.

У 1908 році після успішних гастролей Шемякін повернувся до Санкт-Петербурга, де продовжив виступати у цирках та брати участь у боротьбі, залишаючись непереможним.

Спорт, кінотеатри та вар’єте: полтавські сторінки життя спортсмена

Під час Першої світової війни Івана Шемякіна призвали до армії, де він отримав поранення в ногу і потрапив на лікування до Полтавського військового госпіталю. Після одруження на артистці цирку Гізелі спортсмен вирішив залишитися в Полтаві, де оселився у будинку на Гористому провулку, у будинку №7, який зберігся й досі. Загалом їхня родина була відома гостинністю, адже до них приходили як прості полтавці, так і відомі діячі культури та спорту. У цирку Гізела виступала з дресированим ведмедем і собаками, а Іван часто показував свої феноменальні здібності місцевій публіці. Саме активні тренування допомогли йому швидко відновив форму та повернутися до виступів на турнірах із французької боротьби і демонстрації атлетичних номерів.

З книги «Історія розвитку спортивної боротьби на Полтавщині» відомо, що до революції Іван Шемякін придбав та відновив купальні на струмку Панянка, а також володів купальнями на Ворсклі. З архівних матеріалів Володимира Павлюченка також відомо, що ці купальні складалися з двох великих басейнів, які щовечора спустошували, а зранку наповнювали водою зі струмків. Один басейн був для дорослих, а інший для дітей, яких Шемякін навчав плавати.

Рекламні оголошення в полтавських газетах початку ХХ століття підтверджують, що ці купальні знаходилися на вулиці Новопроложеній. Також згідно зі спогадами теперішніх мешканців будинку Шемякіних відомо, що спортсмен тримава вдома ведмедя та боровся з ним, окрім цього родина мала маленьких собачок, яких дресирувала його дружина. Також зі спогадів батька Євгена Павлюченка, Іван Шемякін боровся з художником Іваном М’ясоєдовим, який жив у Полтаві на початку ХХ століття. Митець займався боротьбою, вирізнявся спортивною статурою і значною фізичною силою.

У роки НЕПу спортсмен орендував кінотеатр «Колізей» у тому ж приміщені розташовувалося і вар’єте, яким він керував. Окрім хорових та сольних номерів там виступали акробати та дресирувальники собак. У 1943 році при відступі з Полтави німці зруйнували будівлю кінотеатру, у повоєнні роки її відновили та збільшили кількість поверхів, але як кінотеатр вона припинив своє існування.

Під час німецької окупації Полтави у вересні 1943 року Шемякін разом із дружиною та трупою виїхали до Німеччини на гастролі, внаслідок чого після війни потрапив під тиск радянської влади. У 1946 році подружжя повернули до СРСР, де він знову повернувся до тренерської роботи в Полтаві, зокрема викладав фізичну культуру в залізничному технікумі, читав лекції у робітничих клубах та працював спортивним суддею.

Наприкінці 1952 року Іван Шемякін отримав перелом гомілки, що спричинив гангрену, внаслідок цього серце спортсмена зупинилося 4 січня 1953 року. Видатного атлета поховали на Монастирському кладовищі, через чотири роки не стало і його дружини,  вона похована поруч із чоловіком.

Перша медаль і турнір пам’яті: спадщина Івана Шемякіна

Серед спортивної колекції у фондах Полтавського краєзнавчого музею імені Василя Кричевського зберігається одна з медалей Івана Шемякіна. Ця нагорода датована 1898 роком і вважається першою у професійній кар’єрі спортсмена. На її звороті вигравірували напис: «И.В. ШЕМЯКИНУ І ПРИЗѢ ЗА ПОДНИМАНІЕ ГИРЬ 26 ІЮЛЯ» . Загалом за свою спортивну кар’єру він здобував перемоги на аренах Москви, Петербурга, Вільно, а також у Буенос-Айресі, Ріо-де-Жанейро, Монтевідео та Парижі.

Відомо, що більшість спортивних трофеїв атлета не збереглися, дослідники вважають, що частину з них він, ймовірно, був змушений продати чи обміняти на продукти у післявоєнні роки, інші вилучили представники міської влади та МВС Полтави після його смерті. Тому нині їхнє місцезнаходження залишається невідомим.

Окрім пам’ятної медалі спортсмена у Полтаві на честь видатного важкоатлета понад 30 років щорічно проводять турнір із вільної боротьби серед юнаків та дівчат. Для прикладу у лютому 2026 року відбувся XXXIII турнір, де змагалися 140 учасників із Харківської, Херсонської, Одеської, Дніпропетровської, Сумської, Донецької, Черкаської, Полтавської областей та Києва.

Раніше ЗМІСТ розповідав про видатного полтавця, спортсмена і артиста цирку, який далекого 1927 року отримав титул найкрасивішої людини у США і приз у розмірі 500 тисяч доларів, але відмовився від нього, щоб зберегти громадянство і повернутися на Батьківщину. Легендарний борець Іван Піддубний народився у 1871 році у селі Богодухівка, Золотоніського повіту Полтавської губернії. Його батько гнув підкови і спокійно кидав на віз п'ятипудові мішки, але Іван був ще сильнішим за нього. Від матері йому дістався винятковий музичний слух.

• атлет
• видатна постать
• Іван Шемякін
• новини Полтави
• новини полтавщини
• Полтава
• полтавська область
• спортсмен

Полтавські