вологість:
тиск:
вітер:
«Він назавжди залишиться в наших серцях»: у Кременчуці попрощалися з полеглим воїном Олегом Гринем, якого рік вважали зниклим безвісти
21 травня 2026 р. 13:04
21 травня 2026 р. 13:04
Вічна пам'ять!
Сьогодні, 21 травня, Кременчук схилив голови у глибокій скорботі. Громада провела в останню путь свого земляка, мужнього захисника України, солдата Олега Гриня.
До Свято-Миколаївського собору, де відбулося відспівування воїна, прийшли найрідніші: колишня дружина, сестра, діти, друзі, колеги та товариші.
Як розповів офіцер відділу зв’язків з громадськістю (ЦВС) старший лейтенант Костянтин Тригуб, Олег Гринь народився 11 лютого 1982 року у Кременчуці. Навчався у Кременчуцькій гімназії №1. У мирному житті працював на АТ «Кременчукм’ясо» та на приватному підприємстві «Лукас». На військову службу був призваний за мобілізацією у 2024 році. Служив на посаді навідника аеромобільного відділення аеромобільного взводу.
Життя бійця обірвалося 26 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності України. Свій останній бій солдат прийняв поблизу населеного пункту Білогірівка Сєвєродонецького району Луганської області.
До цього часу військовий офіційно вважався зниклим безвісти — рідні шукали його довгий і важкий рік, доки ДНК-експертиза (матеріал для якої здавав син) не підтвердила найстрашніше. Батьки Олега, на жаль, не дожили до цього дня.
Колишня дружина Олена, попри розлучення, згадує Олега з величезним теплом та невимовним болем:
«Він назавжди залишиться в наших серцях. Найкращим, найдобрішим...»
Сестра захисника, також Олена зазначає, що як батько він був просто чудовим.
«Дуже любив дітей — 21-річну доньку та 17-річного сина. Завжди за них переживав, піклувався, брав до себе, гуляв із ними. Слів бракує, щоб описати цей біль...»
Знайома родини Світлана розповідає, що Олега всі знали як винятково позитивну та надійну людину:
«Ми знали його дуже давно як прекрасного друга сім’ї, чудового брата і батька. Мої племінники товаришували з ним і разом із сестрою Олега весь цей рік не припиняли пошуків. Він пішов на фронт і майже одразу загинув... Його шукали всюди, сподівалися до останнього, здавали ДНК... Олег був людиною, яка завжди першою йшла на допомогу. Які б не були проблеми, він ніколи ні в чому не відмовляв. Тільки найкращі спогади про нього».
У скорботі за полеглим Героєм залишилися сестра Олена, колишня дружина Олена, донька та син.
Поховали захисника на Свіштовському кладовищі у секторі почесних поховань захисників і захисниць України.
Вічна слава і пам'ять Герою!
Валерія Макряшина
Фото Мирослави Ковальчук
Джерело: kg.ua
Новини рубріки
Бюджет не потягне: у Кременчуці шукають бізнес для благоустрою Силікатного озера
24 вересня 2026 р. 14:22
