Як ми пояснюємо світ

22 липня 2026 р. 14:50

22 липня 2026 р. 14:50

Хочу поговорити про світогляд.

Але спершу непогано було б зрозуміти, з чого він складається. І звісно ні для кого не секрет, що в основі будь-якого світогляду стоїть розуміння того, як влаштований світ. І знову ж таки не секрет, що в різних людей це розуміння різне. Базових версій, по суті, три. Але про них трохи пізніше.

Почнемо з того, що люди намагалися пояснити собі, як влаштований світ, починаючи з тих самих часів, коли тільки відчули себе людьми. Навіщо? По-перше, щоб знизити рівень внутрішньої тривоги. Адже невідомість лякає. Якщо ти не розумієш причин того, що відбувається, ти відчуваєш себе вразливим. Пояснення створює ілюзію контролю. Явище, причини якого ми розуміємо, стає частиною зрозумілого порядку. По-друге, пояснення минулого і сьогодення пропонує можливості для передбачення майбутнього. По-третє, дозволяє планувати свою поведінку і дії. В четверте, спрощує процеси мислення і прийняття рішень, оскільки дозволяє замінити аналіз численних фактів лаконічними законами і принципами.

Тепер кілька слів про сам процес розуміння. Перший рівень — встановлення причинно-наслідкових зв'язків. У філософії це називають «детермінізмом». Як це працює: світ складається з об'єктів, або субстанцій. Це те, що існує само по собі і не потребує нічого іншого для свого існування. Столи, дерева, зірки, галактики, атоми, тварини, люди — все це субстанції. Субстанції мають властивості. Колір, вага, протяжність, щільність тощо. Є й більш специфічні властивості — наприклад у динаміту є властивість вибухати.

У об'єктів є відношення з іншими об'єктами. Стіл стоїть за 2 метри від стільця. Зміна властивості об'єкта — наприклад білий аркуш паперу з часом пожовтів, або зміна відношень між об'єктами — наприклад хтось пересунув стілець на метр далі від столу, називаються подіями. Найчастіше потрібне поєднання багатьох об'єктів для того, щоб відбулася якась подія. У прикладі зі стільцем потрібен хтось, хто його пересунув. У прикладі з аркушем потрібно значно більше об'єктів — сонце, пил, вода тощо.

Вже з цих прикладів ми бачимо, що існує два види пояснення подій. Перший — неживий. Аркуш паперу пожовтів, тому що це обумовлено однією з його властивостей — жовтіти. Другий вид пояснення — особистісний. Воно виходить з наявності в об'єкта необхідних здібностей, вірувань і намірів. Якщо ми візьмемо більш складну подію, наприклад вибух динаміту, то можемо пояснювати його двояко: динаміт вибухнув тому, що серед його властивостей є здатність вибухати. Або динаміт вибухнув тому, що терорист привів у дію «пекельну машину», оскільки мав здатність зробити це, мав переконання щодо того, що, вчиняючи так, він викличе вибух, а також мав намір викликати вибух.

Однак і тут все не так просто. Деякі мислителі стверджують, що особистості та їхнє цілепокладання не справляють жодного реального впливу на те, що відбувається. Просто тілесні рухи обумовлені певними мозковими подіями або подіями в нервовій системі, а особистості, їхні вірування і мотиви при цьому не мають значення. Але як би там не було, в основі будь-якого пояснення світу лежить розуміння того, який вид пояснення подій вважається переважним.

Другий рівень пояснення світу — формулювання законів. Закони — це узагальнення і висновки людей, які стосуються властивостей і здібностей об'єктів. Будуються вони на виявленні регулярності в прояві цих самих властивостей і здібностей. Головним методом виявлення цих регулярностей є поділ усіх об'єктів на види, всі члени яких поводяться однаковим чином, спостереження, статистика подій і висновки. Виявивши певну одноманітність у поведінці об'єктів, з'являється можливість висловити пояснення якоїсь конкретної події і визначити, який саме об'єкт є її причиною. Наприклад вогонь є причиною того, що метал плавиться.

Закони бувають як загальними, наприклад закон тяжіння, так і такими, що застосовні для окремих видів об'єктів, наприклад що рідини замерзають. Вчені прагнуть встановити найбільш загальні закони природи, з яких випливають усі інші. Твердження про те, що той чи інший закон дійсно є законом, обґрунтоване його прогностичною функцією, тобто тим, що очікувана подія завжди настане в результаті дії зазначених причин.

Формулюванням законів займається наука. Оскільки існує два види пояснення подій, науки діляться на природничі, тобто ті, що дають неживі пояснення. Це фізика і хімія. І гуманітарні, які пропонують особистісні пояснення. Це історія, психологія, соціологія тощо. Доречно буде згадати, що гуманітарні науки досі не досягли порівнянних із природничими успіхів у виявленні узагальнень щодо цілеспрямованої поведінки людей. Можливо тому багато мислителів їх науками не вважають.

Третій рівень пояснення світу — формування теорій. Сукупність законів утворює теорію. Як і закони, теорії бувають загальними і такими, що застосовні для окремих видів об'єктів і подій. У цьому контексті нас цікавлять виключно загальні теорії пояснення світу. Такі теорії повинні мати можливість пояснювати якомога більше подій з різних сфер, а краще всі можливі події. Вони мають підтверджуватися спостереженнями і мати чітку прогностичну функцію. Передбачення подій на основі такої теорії мають бути більш істинними, ніж передбачення будь-якої іншої теорії. Така теорія не повинна містити внутрішніх суперечностей.

Наявність загальних теорій є певною мірою відповіддю на пошук людиною останнього пояснення для всього спостережуваного — такого об'єкта або об'єктів, від якого (або яких) залежать існування і властивості всього іншого. Можливими видаються три таких останніх пояснення.

Перше з них базується на твердженні, що всі події, які відбуваються у світі, обумовлені виключно особистісними причинами. При цьому особистості включають не тільки людей, а й особистісну істоту зовсім іншого роду — Бога. Таке твердження називається теїзмом. Теїзм стверджує, що будь-який існуючий об'єкт має причиною свого виникнення і збереження свого існування лише одну субстанцію — Бога.

Теїзм був найвпливовішою теорією пояснення світу протягом багатьох тисячоліть. Навіть зараз кількість людей на планеті, схильних пояснювати події використовуючи її як основну теорію, незрівнянно більша за кількість людей, які надають перевагу іншим теоріям. Чому так? По-перше, це найпростіша гіпотеза, яку тільки можна прийняти як останнє пояснення. Зрозуміти її сенс може навіть дитина. По-друге, це, мабуть, єдина теорія, яка може пояснити все. Адже немає такої властивості, яку Бог не зміг би вкласти в будь-який об'єкт. І немає такої події, яка не змогла б статися за наявності на те Божої волі.

І третє. Керуючись подібною теорією, людині простіше визначити правильність своєї поведінки. Дій відповідно до Божих заповідей, і буде тобі щастя. Не в цьому житті, так у наступному. Головна проблема — відсутність прогностичної функції. Теїзм не робить «передбачень», які можна легко перевірити. Він роблять передбачення про життя після смерті, наприклад, але такі передбачення не можна перевірити в теперішній час.

Друга загальна теорія пояснення світу — матеріалізм. Вона стверджує, що всі події, які відбуваються у світі, обумовлені виключно неживими причинами. А всі особистісні й ментальні явища — не що інше, як взаємодія біологічних, хімічних і електрохімічних елементів у мозку людини або тварини. Тобто існування особистостей, наявність у них цілей, здібностей і вірувань має повне неживе пояснення. Світ складається виключно з фізичних об'єктів, які розвиваються за об'єктивними законами природи.

До недоліків матеріалізму можна віднести те, що це надзвичайно складна гіпотеза. Не думаю, що у світі є велика кількість людей, здатних повністю пояснити світ з точки зору матеріалізму. Друге — ця теорія не здатна пояснити всі події, що відбуваються у світі. Щоправда, її адепти роблять уточнення — «поки що не здатна». Але на сьогодні є те, що є. Третє — вона не дає людині достатніх підстав для визначення правильності її поведінки. З плюсів необхідно відзначити розвинену прогностичну функцію, принаймні в тих сферах, у яких вченим вдалося простежити послідовності і сформулювати закони.

Третя теорія — змішана. Іноді її називають гуманізмом. Змішана вона тому, що допускає і неживі, і особистісні види причин, а також їхню взаємодію. Тут необхідне невелике застереження. Зазвичай суть терміна «гуманізм» розуміють неправильно. Вважається, що в основі його лежить вимога «хорошого» або «гуманного» ставлення до людей. Але це не так. Якщо дуже коротко і в нашому контексті, то гуманісти — це ті, хто неживі причини пояснює дією законів природи, а особистісні — дією незліченної кількості особистостей, виключаючи втручання надприродного, тобто Бога.

Безсумнівно, це найскладніша з існуючих теорій пояснення світу. Крім величезної кількості зв'язків у нематеріальному світі вона ще й вимагає фокусування на багатьох особистостях, їхніх здібностях і цілях. Враховуючи теперішній рівень природничих наук і значно слабший рівень розвитку гуманітарних, вона звісно не може пояснити багато подій. Її успіхи в прогнозуванні подій, обумовлених особистісними причинами, просто мізерні.

Тим не менш у країнах західної цивілізації в наш час вона є переважною. На її боці самовідчуття сучасної людини і, як багатьом здається, здоровий глузд.

Чи так це? Я не знаю.

Коменти, підписки, лайки щиро вітаються!

Полтавські