"До кінця він був на бойовому посту": Кременчук попрощався із Захисником Артемом Байовим, який став до зброї у перші дні великої війни

05 серпня 2026 р. 13:45

05 серпня 2026 р. 13:45

Родина, яка знайшла прихисток у Кременчуці, провела в останню путь сина-воїна.

Сьогодні Кременчук попрощався із захисником України Артемом  Байовим, родина якого після початку війни була змушена залишити рідний дім на Донеччині та знайшла прихисток у нашому місті.

Батько, мати та брат проводжали в останню путь молодого воїна, який із перших днів повномасштабного вторгнення вирішив узяти до рук зброю, щоб захистити Україну від російських окупантів.

Понад чотири роки Артем мужньо виконував свій військовий обов'язок. Сьогодні кременчуцька земля зустріла його на щиті.

Із букетами квітів та невимовною жалобою люди йшли до Свято-Миколаївського собору, де відбулася церемонія прощання із захисником. У храмі панували тиша, молитва і сльози рідних, друзів, побратимів та всіх, хто прийшов віддати останню шану Герою.

Офіцер відділення цивільно-військового співробітництва, лейтенант Віталій Іванчиков розповів про бойовий шлях Артема.

« Сьогодні відбувається бойове поховання Артема Ігоровича Байова, 1992 року народження. Він був призваний на військову службу під час мобілізації у лютому 2022 року. Служив у званні старшого солдата на посаді майстра номера обслуги розрахунку. На жаль, Артем загинув 20 липня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України в районі населеного пункту Слов'янськ. Він залишився вірним військовій присязі та українському народові, віддавши життя в бою за Україну. У скорботі залишилися батько, мати та брат», — сказав Віталій Іванчиков.

Артем був мобілізований до лав Збройних сил України 25 лютого 2022 року. Про службу воїна розповів заступник командира батареї з психологічної підтримки персоналу з позивним «Нікон».

«До кінця він був на бойовому посту. Таких людей, на жаль, дуже мало. Загинув на Слов'янському напрямку. Ворожий удар був із повітря, Артем потрапив під осколки. До цього ми довго виконували бойові завдання на Сіверському напрямку, а потім перейшли на Слов'янський», — зазначив військовослужбовець.

Потріскуючи, горіли свічки у соборі. Рідні не стримували сліз, а всі присутні молилися за душу мужнього воїна, який віддав за незалежність України найдорожче — своє життя.

До присутніх звернувся отець Дмитро.

«Це єдине, чим ми можемо зараз допомогти Артему, — це щирою і відповідальною молитвою за упокій його душі. Просімо Господа, щоб Він прийняв його у Свої обійми, дарував йому Царство Небесне і вічний спокій. Молімося також за його рідних, щоб Господь укріпив їх у цьому важкому горі», — закликав священник.

Після церемонії прощання Артема Байова поховали на Свіштовському кладовищі — у секторі почесних поховань Захисників і Захисниць України.

Ще одна українська родина втратила найдорожче — сина. Родина, яка вже пережила вимушений переїзд через війну, сьогодні переживає ще страшніший біль — втрату своєї дитини. Артем Байов без вагань став на захист України і до останнього залишався вірним військовій присязі. Він не встиг здійснити всіх своїх мрій, але зробив найголовніше — віддав своє життя за майбутнє своєї країни. Світла пам'ять Герою. Щирі співчуття його батькам, братові, рідним, друзям і побратимам. Нехай пам'ять про Героя назавжди живе у серцях українців, заради яких він боровся до останнього подиху.

Полтавські